Теорія управління за А. Файолем.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 7Следующая ⇒

Управляти, стверджував Файоль, отже вести перед прийняття для її мети, отримуючи можливості із усіх наявних у розпорядженні ресурсів. Файоль найчастіше вживав термін «адміністрування» замість терміна «менеджмент». Не в тому, що «менеджмент» - специфічно американський термін, а слово «адміністрування» звичніше французам. Хоча й на цьому міститься певна частка істини. Менеджмент породжена розвиненою ринковою економікою, саме воно виникло у сфері приватного підприємництва, а чи не державного, чи некомерційного управління. Його появу в XX столітті символізувало ослаблення роль держави регулювання економіки. Навпаки, ще відсталою у період Франції, країни, де тривалий час були сильні адміністративні інститути феодалізму, де капіталістична економіка выпестовалась самим державою, управління неминуче мало інший відтінок. Термін «адміністрація» до європейських мови прийшов з латини, де висловлювалися древні римляни, славилися жорсткої централізацією управління. І він означає діяльність державні органи, здійснюють функцій управління. Термін «адміністрація» належить до вищої частини управлінської ієрархії, керівному персоналу установи. У ньому мало та бізнесу і комерції, натомість забагато від бюрократії і командування. Інша причина у тому, що адміністративна діяльність становила у Файоля тільки п'яту частину управління. Саме собою управління було значно більше широкої сферою. Управляти, стверджував Файоль, отже вести підприємство для її мети, отримуючи можливості із усіх наявних у розпорядженні ресурсів. Але провадити до мети - отже, маневрувати над ринком збуту, ознайомитися з кон'юнктурою і рекламою, нарощувати технічні потужності і контролювати оборот капіталів. Адміністрування, по Файолю, включає шість основних груп операцій управлінської діяльності: технічна і технологічна (виробництво, виготовлення, переробка); комерційна (закупівля, продаж, обмін); фінансова (залучення капіталів та їхнє ефективне управління ними); охоронна (охорона власності і фізичних осіб); облікова (інвентаризація, балансові відомості, витрати виробництва, статистика); адміністративна (передбачення, організація, распорядительство, координування контроль). Керівництво переліченими операціями Файоль називав загальним управлінням. Проте зовсім в усіх шість груп операцій стали предметом його докладного вивчення. Чільну увагу він приділив адміністративним операціям, зміст яких полягає у вмінні управляти персоналом. «Органом та організаційним інструментом адміністративної функції служить лише освіту соціального порядку. Тоді як інші функції оперують матеріалами і машинами, адміністративна функція впливає на персонал» [8, з. 106]. Файоль рекомендував використовувати санкції як основний метод управлінського впливу. Технічні, комерційні, фінансові та інші операції цікавлять Файоля лише оскільки є об'єктом впливу адміністративної функції. Самостійно він створив їх не розглядає. У значною мірою успіх управління залежить, по Файолю, від досвіду керівника, її здібностей і таланту. Файоль вважав, що управління не піддається суворої регламентації. Разом про те процес управління має містити певних принципи і правила.

3. Призначення функції планування в управлінні ДІС.

Планування - процес неодноразовий: розвиток організації, видозміни її мети з врахуванням змін зовнішнього середовища, непередбачуваність майбутнього - зумовлюють постійну потребу коректування планів та їх відповідні зміни. Тому плани складаються на певні часові відрізки і підлягають корекції для узгодження з реальною ситуацією. Планування це один з компонентів процесу управління, в ході якого формулюються цілі, створюються зразки і еталони, що є основою управлінського контуру в організації. Планування виражається у розробці програми дій підприємства з технічних, фінансових, комерційних і інших операціях на перспективу і на поточний період.

Передбачення Файоль приділяв особливе значення. На його думку, передбачення складає найбільш істотну частину управління. «Передбачати -... означає обчислювати майбутнє і готувати його; передбачати - це вже майже діяти».
Основне місце в передбаченні відводиться розробці програми дій, під якою він розумів «кінцеву мету, керівну лінію поведінки, етапи майбутнього шляхи і засоби, які будуть пущені в хід». Картина майбутнього не завжди може бути чітко представлена, зате найближчі події можуть бути опрацьовані досить детально.
Для розробки програми дій необхідне знання:
· Ресурсів підприємства (грошовий капітал, нерухомість, обладнання, матеріали та сировина, трудові ресурси. Величина виробничої потужності, кон'юнктура ринку тощо);
· Провідних напрямів розвитку підприємства;
· Можливих змін зовнішніх умов, терміни настання яких не можна визначити заздалегідь.
Складання необхідної програми, на думку Файоля, вимагає від керівного персоналу:
- Мистецтва керувати людьми;
- Відомого морального мужності;
- Великої активності;
- Достатньої стійкості;
- Відомої компетенції у виробничій області;
- Наявності достатнього досвіду в справах.
Планування засноване на з'єднанні цілей організації та її підрозділів із засобами для їх досягнення. Разом з тим планування опосередковано є інструментом контролю, так як воно не тільки встановлює цілі, нормативи і еталони діяльності, але і визначає межі відхилень від норм, порушення яких обумовлює прийняття координуючих рішень. Щоб плани організації були виконані, треба, щоб хтось фактично виконав кожне із завдань, які випливають із мети цієї організації. Для цього керівництво повинне знайти ефективний спосіб поєднання численних змінних факторів, які об'єднують завдання і людей. Постановка мети, забезпечення її політикою, стратегією, процедурами та правилами сприяє вирішенню цієї задачі.Фундаментальний аспект організації є взаємовідносини повноважень, якіпов'язують вище керівництво з нижчими рівнями працівників і забезпечують можливість розподілу і координації задач. Повноваження - це обмежене право використовувати ресурси організації і направляти зусилля деяких її співробітників на виконання певних задач. Засобом, з допомогою якого керівництво встановлює відносини між рівнями повноважень є делегування. Делегування означає передачу завдань і повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання. Саме делегування забезпечує керівникові успішність його діяльності, тобто: "досягнення мети чужими руками".

Найдосконаліші плани, найоптимальніша структура організації незабезпечать досягнення мети, коли працівники не хочуть виконувати доручену їм роботу. Про мотивацію уже говорилось в попередніх лекціях. Фундаментальні дослідження поведінки працівників дозволили виявити певні моменти, які дозволяють відповісти на запитання: що ж заставляє людину працювати? Керівники постійно виконують функцію мотивації, навіть якщо не усвідомлюють цього.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте