Це Так просто — справити вигідне враження

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 20Следующая ⇒

Нещодавно в Нью-Йорку мене запросили на званий обід. Серед гостей була жінка, котра (це впадало в око) намагалася справити на присутніх вигідне враження. Успадкувавши солідний капітал, вона витратила чимало грошей на соболеве хутро, діаманти й перли, але не подбала про вираз власного обличчя — воно було сповнене жорстокості та егоїзму. Ця дама не второпала того, що було зрозуміло кожному чоловікові: вираз на обличчі жінки важить значно більше, ніж одяг на її тілі. (До речі, ця фраза може стати в пригоді, коли ваша дружина поведе мову про дорогу шубу.)

Чарлз Шваб оцінював свою усмішку в мільйон доларів. І можливо, він не договорював до кінця, бо в його чарівності, яка робила людей спільниками й приносила йому величезний успіх, приваблива усмішка грала особливу роль.

Якось мені довелося обідати з Морісом Шевальє 50 і, чесно кажучи, я був розчарований. Похмурий і мовчазний, він нічим не нагадував того веселуна, який у всіх нас на пам'яті. І раптом він усміхнувся. Той усміх був, наче сонячний промінь у захмареному небі. Якби не його чарівна усмішка, Моріс Шевальє, мабуть, залишився б червонодеревником у Парижі, як його батько і брати.

Дії промовистіші за слова, а посмішка немов говорить: «Я люблю вас. Ви ущасливлюєте мене. Я радий вас бачити».

Ось чому собаки мають такий успіх: вони завжди раді нас бачити і ладні із шкури вилізти, аби показати нам це. Цілком природно, що й ми раді їх бачити.

Зубоскальство легко розпізнати: вдаване, нещире, воно ображає. А щира усмішка, що зігріває душу, йде від самого серця. Така усмішка приносить у торгівлі добрі бариші.

Менеджер, який відав кадрами у великому універсальному магазині в Нью-Йорку, якось сказав, що радше візьме на роботу продавця без середньої освіти, зате з чарівною усмішкою на устах, аніж доктора філософії з розсудливим виразом обличчя.

Голова ради директорів однієї з найбільших компаній США по виробництву гуми зазначав, що людина рідко досягає успіху в будь-якій сфері діяльності, якщо вона не знаходить радості в своїй роботі. Цей промисловець ставив під сумнів досить поширену думку, що, мовляв, тільки тяжка праця є чарівним ключиком до дверей щастя.

— Я знав людей,— говорив він,— які тільки й уміли, що весело збавляти час. На дозвіллі вони нерідко реготали. А потім, зайнявши свої робочі місця, ставали такими похмурими, що дивитися на них було нудно.

Ви почуватимете себе весело і гарно в товаристві будь-яких людей, якщо знаєте, що й вони весело і гарно почуватимуть себе у вашому товаристві.

Я звернувся до тисяч слухачів, зайнятих у діловій сфері, з проханням годину на день протягом тижня усміхатися будь-кому, а потім розповісти про наслідки... Надійшло чимало відгуків.

«Я був одружений понад вісімнадцять років,— писав у своєму листі Вільям Б. Стейнгардт, працівник Нью-Йоркської валютної біржі. — Вранці до виходу на роботу я говорив дружині кілька десятків слів і не пригадую, щоб коли-небудь усміхався. Я був чи не найгіршим з буркотунів, яких бачив Бродвей. І от я вирішив узяти участь у запропонованому вами експерименті. Наступного ранку, причісуючись перед дзеркалом, я сказав собі: «Віллє, ти повинен стерти з обличчя цей вираз невдоволення». Сідаючи до столу, я привітав дружину: «Доброго ранку, моя люба!» — і щиро всміхнувся їй. Ви попереджали, що це може викликати здивування. Але я недооцінив ефекту. Дружина була вражена, шокована. Я запевнив її, що віднині поводитимусь люб'язно і неухильно дотримуюся цієї обіцянки. В нашому домі запанувала атмосфера доброзичливості.

Щоранку, вирушаючи на роботу, я вітаю ліфтера в нашому будинку, швейцара біля дверей, усміхаюся касирові в метро, міняючи гроші, а на біржі — людям, які ніколи раніше не бачили моєї посмішки. І всі вони усміхаються мені у відповідь. Я намагаюся весело розмовляти навіть з тими, хто приходить до мене із скаргами чи образами. І це допомагає мені вирішувати складні питання. Я помітив цікаву річ: усмішки приносять мені долари, багато доларів.

Разом зі мною в кабінеті сидить ще один маклер. У нього є клерк, люб'язний хлопець, якому я симпатизую. Бувши в доброму настрої, я розповів йому про новий погляд на людські взаємини. Тоді він зізнався, що з першого дня нашого знайомства і донедавна вважав мене буркотуном. Насправді ж я, на його думку, людяний, особливо це видно, коли всміхаюся.

Останнім часом я відмовився від усякої критики. Більше хвалю людей і нікого не засуджую. Нікому не нав'язую свою точку зору й прислухаюся до того, що говорять інші. Все це докорінно змінило моє життя: тепер я зовсім інша людина — щасливіша, духовно багатша. Для мене дружба — це щастя, найбільша цінність у житті».

Цей лист написав досвідчений, бувалий у бувальцях маклер, який заробляє на життя, продаючи і купуючи акції на біржі — а це надзвичайно складна справа. 99 відсотків тих, хто намагається опанувати цим фахом, зазнають фіаско.

У вас нема підстав усміхатися? Вам не до усмішок? Нічого. Все одно примусьте себе всміхатися. Якщо ви на самоті, насвистуйте або мугикайте якусь мелодію чи співайте. А ще вдавайте, буцімто ви всім задоволені й це допоможе вам відчути себе щасливим. Професор Гарвардського університету Вільям Джеймс зазначав: «Нам здається, що дії передує почуття, а насправді ж вони йдуть разом, тому, коригуючи дію, яка перебуває під контролем нашої волі, ми впливаємо на почуття. Найпростіший спосіб поновити втрачену нами радість — поводитись і діяти так, ніби ця радість уже прийшла, ніби вона отут...»

Кожна людина прагне радості, а надійний шлях до неї один — контроль над думкою. Щастя залежить не стільки від зовнішніх чинників та обставин, скільки від внутрішніх умов. Воно залежить не від того, що ви маєте або хто ви є, і не від того, де ви живете або ким працюєте. Почуття щастя чи нещастя залежить від умонастрою. Так, дві різні особи, перебуваючи в тому самому місці, роблячи ту саму справу, володіючи приблизно однаковою сумою грошей, можуть по-різному почувати себе: одна — жалюгідною, а інша — щасливою. Чому? Через різний умонастрій. На спекотних китайських вулицях серед злиденних кулі, що знемагали під тягарем непосильної ноші за сім центів на день, я бачив стільки ж щасливих облич, як і на Парк-авеню 51.

Шекспір говорив, що не буває нічого ні доброго, ні поганого, тільки наша уява робить їх такими.

А Лінкольн якось зауважив: «Більшість людей є щасливими тією мірою, якою вони вирішили ними бути». Він мав рацію. Нещодавно, піднімаючись сходами Лонг-Айлендської залізничної станції в Нью-Йорку, мені довелося побачити таку картину: поперед мене долали сходи тридцять чи сорок хлопців-калік, орудуючи милицями та ковіньками. Одного з них несли на руках.

Я був уражений їхнім сміхом та веселощами. Чоловік, який супроводив цей натовп калік, пояснив:

— Як тільки хлопець усвідомить, що залишиться калікою на все життя, настає шок. Але коли шок минає, він перестає ремствувати на свою долю і почуває себе так, як нормальні хлопці.

Хотілося зняти капелюха перед цими підлітками, що дали мені урок, якого я ніколи не забуду.

Якось мені довелося провести вечір у товаристві Мері Пікфорд. У той час вона готувалася до розлучення з Дугласом Фербенксом 52, і світ вважав, що в неї від горя помутився розум. А проте, вона була найбезтурботнішою з усіх жінок, котрих я бачив у своєму житті. Вона випромінювала щастя. її секрети? Мері Пікфорд виклала їх у маленькій, на 35 сторінок, книжечці «Чому б не спробувати бути Богом?».

Відомий колись гравець команди «Сент-Луїс кардіналс» Франклін Бетчер (нині він працює у сфері страхування) розповів мені, що багато років тому він відкрив для себе одну закономірність: усміхнену людину завжди радо зустрічають. Тому, перш ніж увійти до будь-якої установи, він витримує паузу, пригадуючи щось приємне із свого життя, і на його обличчі з'являється усмішка. Ця проста техніка, на думку Бетчера, допомагає йому в продажу страхувальних полісів.

А тепер прочитайте і спробуйте застосувати на практиці мудрі поради Елберта Хаббарда 53.

«Коли ви виходите з дому, підніміть підборіддя, ступайте з гідністю, наче у вас на голові корона, глибоко вдихніть напоєне сонцем повітря, вітайте своїх друзів усміхом і щирим рукостисканням. Не бійтеся, що вас не так зрозуміють, і не гайнуйте ані хвилини на роздуми про ваших ворогів. Намагайтеся тримати в пам'яті те, що ви маєте зробити, і неухильно прямуйте до визначеної мети. Концентруйтеся на важливих і добрих справах, які ви прагнете зробити, і в плині дня ви набиратиметесь снаги для здійснення ваших намірів, як корали беруть з морської хвилі всі необхідні елементи. Створіть в уяві образ здібної, серйозної, творчої людини, якою ви хочете бути, і переконайте себе, що ви здатні стати такою людиною... Думки верховодять почуттями. Правильно ставтеся до життя — з мужністю, щирістю і добрим настроєм. Думати правильно — це творити. Все приходить до нас через бажання, і кожний, хто щиро просить, дістає відповідь. Ми створюємо себе за власними уподобаннями. Підніміть підборіддя, ступайте з гідністю, наче у вас на голові корона. Ми — боги в коконі».

Стародавні китайці були мудрими людьми, мудрими в світовому розумінні. Вони любили прислів'я, яке ми маємо завжди пам'ятати: «Людина, яка не усміхається, не повинна відкривати крамницю».

Френк Ірвінг Флетчер в одній із своїх реклам для компанії «Оппенгейм, Коллінс і К°» подає такий зразок повсякденної філософії:

ЦІНА УСМІШКИ

Її ціна — нуль, але вона багато чого варта.

Вона збагачує тих, хто її приймає, і не збіднює тих, хто її дарує.

Вона триває лише мить, але пам'ять про неї залишається назавжди.

Ніхто не є таким багатим, щоб обійтися без неї, і нікого не збіднюють, а тільки збагачують її наслідки.

Вона створює щастя в домі, заохочує до добрих справ і є ознакою дружби.

Вона — відпочинок для стомлених, світло для зневірених, сонячний промінь для засмучених і найкращий засіб від неприємностей.

Однак її не можна купити, випросити, позичити або вкрасти, оскільки вона не може по-справжньому робити добра, доки її не віддають з доброї волі!

А що в останні хвилини клопотів з покупками різдвяних подарунків наші продавці бувають надто втомлені, щоб дарувати вам усмішки, то просимо вас залишити їм одну з ваших усмішок.

Ніхто так не потребує усмішки, як ті, в кого вже нічого не залишилося, щоб давати іншим.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности