Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема . Структура мови. Системний характер будови мови. Синтагматичні та парадигматичні відношення у мові ( 2 години).Содержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте Мета. Ознайомити студентів з науковими поглядами на поняття «структура та система мови». Сформувати комплексне розуміння мови як системи. Розгорнутий план лекції 1. Структура мови. Мова як система систем. Система — це організована множина взаємопов'язаних елементів. Система має три ознаки: 1) множинність елементів (неможлива система із одного знака, система повинна складатися, як мінімум із двох знаків); 2) організованість знаків; 3) взаємопов'язаність знаків. Лінгвістичні та нелінгвістичні системи (годинник, Сонячна система, суспільство). Структура - це будова, розташування (структурна лінгвістика, структурне вивчення мови). Думка про синонімічність термінів структура і система. “Система — це цілісність, єдність, утворена складовими елементами. Структура — членування системи на складовві частини і певна їх організованість” (О. Мельничук). “ Система — це єдність однорідних взаємозумовлених елементів. Структура — єдність різнорідних елементів” (О. Реформатський). Чотири системи в межах мови: фонологічна, морфологічна, лексична, синтаксична (чотириповерхова структура). 2. Лінгвофілософська знакова теорія. Поняття знака у філософії. Знак — матеріально виражене умовне позначення будь-чогось. Співвідношення знака і речі. Річ і знак матеріальні. Не кожна річ може бути знаком. Три характерні властивості знака: матеріальне вираження (формальний бік знака, означуюче), закріплене значення (змістовий бік знака, означуване), діалектичний взаємозв'язок матеріального вираження і значення. Поняття філософського знака та лінгвістичного знака. Спільне й відмінне у розумінні поняття «знак» у філософії та лінгвістиці. Знаки у лінгвістиці не мають штучного взаємозв'язоку матеріального вираження і значення. Система може складатися із двох знаків і більше. Характерні ознаки лінгвістичного знака. Мова як знакова система. Мовні одиниці, які є знаками мови. Усі слова мови, а також інші мовні одиниці є знаками. Фонема – не знак мовної системи. 3. Основні рівні мови та одиниці, що їм відповідають. Одиниці мови: фонеми, морфеми, слова, речення.Ієрархічний характер мовної системи. 4. Поняття «мова» і «мовлення». Характер взаємозв’язків між мовою і мовленням. Співвідношення одиниць мови та мовлення. Функції фонеми: конститутивна (будівельна), перцептивна (сприйняття), сигніфікативна та дистинктивна (розрізнювальна - розрізняють інші одиниці). Функції морфеми: семасіолошічна, або семантична (розрізнює значення). Функції слова: номінативна (функція називання). Функції речення: комунікативна (функція спілкування).Чотири рівні в межах мови: фонологічний морфологічний, лексичний, синтаксичний (чотириповерхова структура). 5. Рівні мовної структури. Ієрархічний характер будови мовної системи. Роль у комунікативній функції мови кожного з рівнів мовної структури (фонетики, лексики, словотворення, морфології, синтаксису, стилів)? Час, причини і спосіб виступу одиниць мови у матеріально-ідеальному та суб’єктивно-об’єктивному аспектах. 6. Особливості вживання таких мовних одиниць мови, як звуки, слова, словосполучення і речення у мовленні. Перехід фактів мовлення у факти мови. Час і причини переходу. Спільне й відмінне у мовленні і в писемній мові, мовленні усному літературному та діалектному. Мовлення — це конкретне говоріння, усне чи письмове, і сприйняття (слухання або читання).Мова існує, реалізується, виявляє себе тільки в мовленні. Властивості мовленні: а) мовлення має лінійний характер; б) мовлення змінне і динамічне; в) мовлення індивідуальне, суб'єктивне; г) акт мовлення використовує певний набів мовних засобів із системи мови. Властивості мови: а) ієрархічна організація нелінійного характера; б) стала, статична і стабільна система; в) соціальне, суспільне об'єктивне явище; г) мова — складна лінгвістична система. Мова пов'язана з мисленням. Це не тотожні явища. Мова є інструмент, знаряддя мислення.Мислення впливає на мову, мислення відбивається в мові. Мова також впливає на мислення. 6. Синтагматичні відношення в мовленні (змінні, це здатність елементів різних рівнів мови сполучатися між собою) та парадигматичні відношення в системі мови (сталі, це щільні єдності, сукупність яких становить систему мови). 7. Розділи мовознавства. Основні розділи мовознавства: фонетика, фонологія, акцентологія, морфонологія, морфологія, лексикологія, семасіологія, етимологія, ономастика, лексикографія, деоиватологія, синтаксис, фразеологія, стилістика. 8. Синхронічний та діахронічний аспекти вивчення мови. Синхронія — це часовий зріз, стан мвои у певну історичну епоху. Діахронія — це рух мови у часі, мовний розвиток, історична посліджовність мовних змін.
Література А. Основна 1. Головин Б. К. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Б. К. Головин. – М.: Высшая школа, 1973. – С. 9 - 29. 2. Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / С. І. Дорошенко, П. С. Дудик. – К.: Вища шк.., 1974. – С. 24 – 29; 40 - 42. 3. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол..ф-тів ун-тів] / Ю. О. Карпенко. – К., Одеса: Вища шк., 1983. – С. 10 - 25. 4. Кодухов В. И. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. И. Кодухов. – М.: Просвещение, 1979. – С. 40 - 68. 5. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / К.: Академія, 2000. – С. 39 - 57. Додаткова 1. Кисленко Ю. І. Системна організація мови / Ю. І. Кисленко. – К.: Вища школа, 1997. – 248 с. 2. Панов Е. Н. Знаки, символы, языки / Е. Н. Панов. – М.: Высшая школа, 1980. – 240 с.
Питання для перевірки 1. Наведіть аргументи на користь того, що мова належить до знакових систем. 2. Як Ви розумієте поняття «система» і «структура» мови? 3. Перерахуйте основні мовні одиниці. У чому полягає функціональне навантаження кожного типу одиниць? Чому фонема не є знаком мови? 4. Які рівні виділяються у мовній системі і як вони організуються? 5. У чому полягає відмінність між синхронічним і діахронічним мовознавством? 6. Заповніть пропуски у таблиці «Структура мови»:
Модуль № 2. Лекція № 3.
|
||||||||||||||
|
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 611; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 216.73.217.110 (0.01 с.) |