Категорія ступеня вияву ознаки прикметників

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 7Следующая ⇒

Якісні і відносні прикметники протиставляють за ступенем вияву ознаки. Власне якісні прикметники відрізняються від відносних наявністю несловозмінних форм, які в українській мові виражають ступінь вияву ознаки предмета.

Категорія ступеня вияву ознаки – категорія, яка вказує на рівень та інтенсивність вияву ознаки одного предмета відносно іншого або ознаки того самого предмета в різний час.

Це відношення ознаки предмета до рівня й інтенсивності її вияву: День світліший від ночі; Сьогодні день тепліший. Категорія ступеня вияву ознаки має чотири грамеми: нульовий ступінь, вищий ступінь, або компаратив (лат. comparativum – порівняльний), найвищий ступінь, або суперлатив (лат. superlatio – перебільшення), абсолютний ступінь, або елатив (лат. elatio – посилення).

Нульовий ступінь вияву ознаки. Його має прикметникова словоформа, яка називає ознаку предмета в її звичайному, нормальному вияві (стані) без порівняння зі станом тієї ж ознаки в іншому предметі або в інший час: білий папір, ніжний погляд, добрі слова. Виражається він семантикою прикметника та формами роду, числа і відмінка: білим папером, ніжним поглядом, добрими словами. Нульовий ступінь виявляється в будь-якій прикметниковій словоформі. Він є початковою, вихідною точкою (чи рівнем) ступеня вияву ознаки, своєю семантикою та граматичною формою не відрізняється від звичайних словоформ, а отже, є ступенем не порівняння, а ступенем вияву ознаки.

Вищий ступінь вияву ознаки (компаратив). Цей ступінь вияву ознаки має така прикметникова словоформа, яка своєю семантикою і словотвірною будовою вказує на те, що та сама ознака в одному предметі виявляється більшою (меншою) мірою, ніж в іншому, або в тому самому предметі, але в інший час: Дні стали коротші, а ночі – довші; Батько вищий від матері; Мати ніжніша за батька.

Найвищий (найнижчий) ступінь вияву ознаки (суперлатив). Його має така прикметникова форма, яка своєю будовою вказує на те, що та сама ознака в одному предметі виявляється найбільшою (найменшою) мірою порівняно з іншими або в тому самому предметі, але в інший час: Найтепліші дні у наших краях бувають у червні; Найкращий подарунок – твоя усмішка. Отже, суперлатив – це найвищий (найнижчий) ступінь вияву ознаки предмета.

По-різному визначається граматичний статус категорії вищого/найвищого ступенів порівняння прикметників. Одні мовознавці (М. Жовтобрюх, В. Плотникова та ін.) відносять її до словозмінної, оскільки, на їх погляд, нульова, компаративна і суперлативна форми не розрізняються між собою за лексичним значенням, тобто прикметникові форми типу добрий, добріший, найдобріший мають одне й те саме лексичне, але різні морфологічні значення. Ступенями порівняння ці лінгвісти вважають граматичні форми якісних прикметників, які виражають неоднакову міру вияву тієї самої ознаки в різних зіставлюваних предметах. Форми вищого (як і найвищого) ступеня порівняння, на їхню думку, своїм лексичним значенням не відрізняються від форми вихідного прикметника, тому є не окремими лексемами, а окремими формами якісного прикметника (тобто однією лексемою), що належать до складу словозмінної парадигми.

Інші лінгвісти (А. Грищенко, І. Милославський) вважають, що нульовий, вищий і найвищий ступені розрізняються лексичним значенням, мають різні словотвірні засоби його вираження і через це становлять різні лексеми. Тому вони відносять ці ступені порівняння до словотвірних форм, а не до словозмінної парадигми. Такий підхід стає домінуючим у сучасному мовознавстві.

Понятійна і змістова база нульового, вищого і найвищого ступенів справді різна, напр.: Ота людина мені близька, ця – ближча, а оця – найближча. Розрізняються вони лексичними значеннями та словотвірними засобами, а тому є різними лексемами. Це означає, що форми вищого і найвищого ступенів порівняння – явище словотвірне, кожний із них має прикметникову словозмінну парадигму: близький, -а, -е, -і; близького, -ої, -ого, -их; ближчим, -ою, -им, -ими; найближчий -а, -е, -і; найближчого, -ої, -ого, -их. Однак утворенню форм ступенів порівняння не притаманна регулярність, властива утворенню відмінкових, родових і числових форм прикметників.

Абсолютний ступінь вияву ознаки (елатив). Його має така прикметникова форма, яка вказує на кінцевий, далі не можливий вияв ознаки: якнайтонша нитка, якнайтовща нитка, якнайміцніша нитка, якнайдальша відстань, якнайтвердіший камінь.

Явище ступенів вияву ознаки, будучи диференціальною ознакою, властиве лише якісним прикметникам, але охоплює не всі якісні прикметники, а лише ті, які маркують ознаки, здатні виявлятися більшою або меншою мірою. Тому в українській мові є такі якісні прикметники, від яких ступені вияву ознаки не утворюються, що зумовлено семантичними та структурними факторами. Не мають форм ступенів вияву ознаки:

- назви абсолютних ознак, що не виявляються більшою або меншою мірою: босий, голий, жонатий, заміжня, мертвий, німий, сліпий, живий;

- назви масті тварин: буланий, вороний, гнідий, зозулястий, мурий, попелястий, чалий;

- назви кольорів, утворені від іменників відносно недавно: бордовий, пурпуровий, салатовий, фіолетовий, цеглястий, смарагдовий, голубий, шоколадний;

- якісні прикметники з суфіксами -уват- (-юват-) (тонкуватий, зеленкуватий, смаглюватий), -ав- (-яв-) (жовтавий, синявий), -ущ- (-ющ-) (проклятущий, худющий, багатющий), -езн- (широчезний, величезний), -енн (широченний); префіксами пре- (пречудовий), над- (надлишковий), за- (заширокий), ультра- (ультракороткий);

- прикметники суб’єктивної оцінки з суфіксами -еньк-, -есеньк-, -ісіньк, -юсіньк-: чистенький, дрібнесенький, новісінький, тонюсінький;

- складні прикметники, що називають ознаку з відтінком: гіркувато-солоний, кисло-солодкий, світло-сірий, темно-синій, чорно-білий, жовто-блакитний;

- складні прикметники з компонентом -подібний, -видний: колоподібний, людиноподібний, зерноподібний, змієвидний;

- більшість складних прикметників іменниково-прикметникового типу: білобокий, білосніжний, блакитноокий, високочолий;

- віддієслівні прикметники з префіксом не-: невихований, невідступний, невмирущий, невсипущий, невпинний, непохитний;

- прикметники з суфіксами -анн-, -енн-: невпізнанний, невблаганний, недоторканний, нездоланний; незціленний, нескінченний.

Нульовий і абсолютний рівень ознаки одних предметів виявляється безвідносно до інших. Якщо рівень ознаки виявляється шляхом порівняння її в кількох предметах, то ступінь його може бути різним – вищим (нижчим) або найвищим (найнижчим).

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология