Порядок сплати податків і зборів при застосуванні спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 32 из 39Следующая ⇒

Відповідно до підрозділу 8 розділу XX ПКУ платники єдиного податку, як фізичні особи - підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний податок замість цілого ряду інших податків і зборів, тобто вони не є платниками таких податків і зборів, визна­чених Податковим кодексом України:

а) податку на прибуток підприємств. Ця норма стосується виключно юридичних осіб, що застосову­ють спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

б) податку на доходи фізичних осіб. Ця норма стосується виключно фізичних осіб - суб'єктів мало­го підприємництва. Тобто фізична особа - підприємець, що застосовує спрощену систему оподаткування не є платником податку на доходи фізичних осіб у частині доходів, що отримані в результаті провад­ження господарської діяльності та оподатковані за спрощеною системою оподаткування.

в) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів і послуг, місце надання яких розташо­ване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридични­ми особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків.

Відзначимо, що добровільна реєстрація платником ПДВ (ст. 182 розділу V ПКУ) на платників єдиного податку - фізичних осіб - не поширюється, оскільки вони не є платниками ПДВ. Але ж при цьому, зазначені вище платники єдиного податку залишаються платниками податку на додану вартість з операцій, визначених в абзацах «в» - «е» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, а саме з операцій:

— ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

— вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

— з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), що перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

— з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

— постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

г) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності. Цей підпункт означає, що як фізичні особи - підприємці, так і юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, не є платниками земельного податку, який є різновидом плати за землю. Від сплати орендної плати за земельні ділянки платник єдиного податку не звільнений. У фізичних осіб-підприємців цей вид діяльності обов'язково по­винний бути зазначений у Свідоцтві про сплату єдиного податку.

ґ) плати за користування надрами. Відповідно до статті 6 Указу № 746 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору за спеціальне використання природних ресурсів. Зміна переліку загальнодержавних податків і зборів (ст. 9 розділу 1 ПКУ) спричинила необхідність кон­кретизувати і види зборів, платником яких не є суб'єкт спрощеної системи оподаткування.

д) збору за спеціальне використання води. Відзначимо, що в Указі № 746 цей вид загальнодержавно­го збору хоча й прямо не згадувався, але на практиці він не сплачувався, оскільки входив до складу збо­ру за спеціальне використання природних ресурсів. Виходячи з цього, як фізичні особи - підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, не є платниками збору за спеціальне використання води, визначеного у розділі XVI ПКУ;

е) збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Цей збір до моменту введення в дію По­даткового кодексу також входив як складова до складу збору за спеціальне використання природних ресурсів. Тобто як фізичні особи - підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену си­стему оподаткування, не є платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів, визначено­го у розділі XVII цього Кодексу;

є) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Ця норма відповідає статті 6 Ука­зу № 746, де було передбачено, що платники єдиного податку не є платниками плати за патенти, з ура­хуванням зміни назви цього збору. При цьому потрібно зазначити, що, враховуючи авансовий харак­тер платежів зі збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, при переході фізичної особі-підприємця або юридичної особи на спрощену систему оподаткування можлива наявність пере­плати за цим видом збору. Зазначимо, що така переплата виникає не з ініціативи платника, а у зв'язку зі зміною умов господарювання.

Це означає, що юридичні особи - платники єдиного податку, зобов'язані нараховувати єдиний вне­сок на виплати з оплати праці найманих робітників, виконувати обов'язки податкового агента щодо внесків, утримуваних із доходів працівників, а фізичні особи - суб'єкти спрощеної системи оподатку­вання та платники фіксованого податку - крім цих обов'язків, нараховувати та сплачувати єдиний вне­сок із власних доходів.

Починаючи з 1 січня 2011 року Державне казначейство України не здійснює розподіл сум єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України (крім єдиного податку, що сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). Тому єдиний податок сплачуються на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку, що підлягає перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Ука­зу № 746.

Згідно зі статтею 3 Указу № 746 юридична особа сплачує єдиний податок на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, а відділення Державного казначейства України наступно­го дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

— до Державного бюджету України - 20 відсотків;

— до місцевого бюджету - 23 відсотки;

— до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

— до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - 11 відсотків, та до Фонду соціального страхування на випадок безробіття - 4 відсотки - для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням і похованням.

А згідно зі статтею 2 Указу № 727 суми єдиного податку, що надходять від фізичних осіб - підприємців, перераховуються відділеннями Державного казначейства України у таких розмірах:

— до місцевого бюджету - 43 відсотки;

— до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

— до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - 11 відсотків, та до Фонду соціального страхування на випадок безробіття - 4 відсотки.

Отже, в 2011 році до місцевих бюджетів повинні перераховуватися: 43 % єдиного податку з фізичних осіб та 43 % єдиного податку з юридичних осіб. Решта нарахованої суми єдиного податку (57 %) вра­ховуватиметься суб'єктом малого підприємництва при сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США