Загальноросійські політичні партії в революції.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 17Следующая ⇒

Серед загальноросійських політичних партій, які активно діяли і в Україні, на крайньому лівому фланзі перебувала Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП). РСДРП вступила в революцію 1905 р. поділеною на дві фракції: більшовики й меншовики. Більшовики, загальновизнаним лідером яких був Ленін (Ульянов), у квітні у Лондоні провели III з'їзд РСДРП. У рішеннях з'їзду було визначено стратегічний план і тактичну лінію більшовиків у революції. Оцінюючи революцію, як буржуазну, більшовики, разом з тим, підкреслювали, що її вождем, гегемоном повинен бути пролетаріат, його союзником — селянство, ліберальну буржуазію, яка намагатиметься закінчити революцію угодою з царем, необхідно ізолювати. Головним завданням партії і робітничого класу визнавався перехід від масових політичних страйків до збройного повстання, вказувалось на необхідність практичної підготовки повстання, партійні організації закликалися до підтримки селянського руху і створення селянських комітетів на селі. Але, оскільки в цей час були гострими і суперечності капіталістичного суспільства, а пролетаріат становив самостійну політичну силу, мав свою революційну партію, Ленін висунув теорію про можливість переростання буржуазно-демократичної революції в революцію пролетарську, соціалістичну. Це, очевидно, була переоцінка революційних сил, з чим не погоджувалися меншовики.

Меншовики, лідерами яких були Г. Плеханов, Ю. Мартов (Ю. Цедербаум), Ф. І. Дан (Гурвіч) та ін., наприкінці квітня — на початку травня 1905 р. провели у Женеві свою конференцію. Як і більшовики, меншовики революцію, яка почалася, вважали буржуазною, через це і провідна роль у ній мала належати буржуазії, кінцевим результатом революції мала стати буржуазна парламентарна республіка західно-європейського типу.

Оскільки розкол партії на дві частини негативно позначався на її діяльності і єдності дій пролетаріату, на IV (об'єднавчому) з'їзді у квітні 1906 р. в Стокгольмі більшовики й меншовики об'єдналися у складі єдиної РСДРП.

У ході революції в організації масових зборів, мітингів, страйків, збройних повстань брали участь соціал-демократи обох течій — більшовики і меншовики.

Певну роль у революції 1905—1907 рр. відігравала Російська партія соціалістів-революціонерів (есерів). її перший з'їзд відбувся наприкінці грудня 1905 — на початку січня 1906 рр. напівлегально у Фінляндії. На з'їзді були представлені і найбільші комітети України. З'їзд прийняв програму і статут партії. Здійснення партійної програми означало «експропріацію капіталістичної власності і реорганізацію всього суспільного ладу на соціалістичних засадах», що передбачало повну перемогу робітничого класу, організованого в соціал-революційну партію, і встановлення в разі потреби його тимчасової революційної диктатури.

Найбільшу увагу есери приділяли аграрному питанню. Есери визнавали тактику збройної боротьби і особливу увагу надавали індивідуальному теророві. В часи революції вони публікували і розповсюджували багато листівок, прокламацій з закликами до політичних страйків і повстань, брали активну участь у багатьох виступах робітників, селян, солдатів і матросів. Есери користувалися значним впливом серед селян та інших демократичних верств населення.

Багато організацій загальноросійської партії есерів у час революції 1905—1907 pp. діяли і в Україні.

У 1906 р. група громадських діячів України — М. Шаповал, П. Христюк, М. Залізняк, О. Мицюк проголосили створення Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), але далі її існування й діяльність до 1917 р. не простежується.

Основними загальноросійськими ліберально-опозиційними партіями, які сформувалися уже в ході революції, стали кадети й октябристи.

Перший, установчий з'їзд конституційно-демократичної (кадетської) партії відбувся у Москві 12—18 жовтня 1905 р. Він прийняв статут і програму, яка була уточнена на II з'їзді в Петербурзі у січні 1906 p. Кадетська партія сформувалася на основі «Союза освобождения» і «Союзу земців-конституціоналістів».

Отже, кадети стояли за збереження монархії, при цьому йти до конституції слід тільки мирним шляхом, шляхом реформ, шляхом обрання Установчих зборів на основі загального та рівного виборчого права з прямим і таємним голосуванням.

Кадети не визнавали права націй на самовизначення, стояли за єдину, неділиму Росію, але погоджувались на автономію Польщі і відновлення конституції Фінляндії.

Намагаючись здобути вплив серед селянства, кадети пропонували передати безземельним і малоземельним селянам державні, удільні, кабінетські землі, а також частину приватновласницьких за викуп за рахунок держави.

У програмі кадетів містилися вимоги громадянських прав і політичних свобод.

Соціальною основою кадетської партії були високооплачувана інтелігенція, середня, переважно міська буржуазія, ліберальні поміщики. Але серед її членів були й селяни, робітники, студенти, ремісники та ін.

На правому крилі російського лібералізму стала партія великих поміщиків і торгово-промислової буржуазії — «Союз 17 октября» (октябристи), яка сформувалася у жовтні — листопаді 1905 р. Перший з'їзд октябристів відбувся в лютому 1906 р. у Москві.

Октябристи стояли за розвиток і зміцнення конституційної монархії, за збереження унітарної, єдиної і неділимої держави, за скликання Державної думи з обмеженими царем повноваженнями.

Найбільш правими і консервативними в ході революції були поміщицько-монархічні партії і організації, яких здебільшого називали чорносотенними. Серед них найвизначнішим став «Союз руського народу», створений у Петербурзі в листопаді 1905 р. Ним керувала Головна рада, друкованим органом «Союзу» була чорносотенна газета «Русское знамя».

Ґрунтуючись на «офіційної народності» (православ'я, самодержавство, народність), чорносотенці закликали: «Геть революцію! Не треба конституції! За самодержавство, нічим на землі не обмежене!» Вони проповідували відвертий великодержавний шовінізм і антисемітизм.

«Союз руського народу» об'єднував найбільш реакційних поміщиків, представників дрібної буржуазії, інтелігенції, декласовані міські елементи, частину селян і невелику кількість робітників.

Одержуючи щедрі субсидії від царя, купців, поміщиків, підприємців, Союз створював бойові дружини, які влаштовували криваві єврейські погроми, брали участь у розгоні демонстрацій та мітингів, із-за рогу вбивали революціонерів, грабували населення і т. п.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте