Розділ 1.5. Основні реквізити документів за державним стандартом

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 14Следующая ⇒

Розділ 1.1. Поняття літературної мови.

Стилі мовлення.

Українська мова належить до слов’янських мов. Вона є єдиною національною мовою українського народу. Українська національна мова існує:

а) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;

б) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах.

Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні і громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту, побут людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Обидві форми однаково поширені в сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має і свої особливості, що пояснюється специфікою функціонування літературної мови в кожній з форм.

Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

Сучасна українська літературна мова сформувалась на основі південно – східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський – автор перших великих художніх творів українською мовою (“ Енеїда”, “ Наталка Полтавка”, “ Москаль – чарівник”). Він першим використав народнорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше “ своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно – мовної і словесно – художньої культури, заклав підвалини для розвитку в ній наукового, публіцистичного та і інших стилів літературної мови... У мові творів Шевченка знайшли глибоке відображення народнопоетична творчість, усно розмовні форми народної мови”. Традиції Шевченка у розвитку української літературної мови продовжували у своїй творчості І. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. Коцюбинський та інші письменники.

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов’язкових для всіх літературних норм.

Використовуючи мову в своєму повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на зайняті відрізняється від виступу на зборах. Залежно від цілеспрямованості висловлювання і змісту, а також від індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбувається певний добір і комбінування найпридатніших і найпотрібніших саме для цієї мовної ситуації співвідносних варіантів форм, слів, словосполучень, конструкцій речень тощо.

Літературна мова поділяється на стилі. Слово “ стиль “ багатозначне. Походить від латинського слова stilus – “паличка для письма”, тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму і середньовіччя. Стиль означає також спосіб, прийом, метод певної діяльності.

Мовний стиль – це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання. В українській літературній мові звичайно виділяють п’ять функціональних стилів:

- науковий;

- офіційно – діловий;

- публіцистичний;

- художній;

- розмовно – побутовий.

Кожний із стилів має свої характерні особливості і реалізується у властивих йому жанрах.

Жанри – це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

Розділ 1.2. Класифікація документів.

Найважливішою класифікаційною ознакою документа буде його зміст, зокрема відношення зафіксованої в ньому інформаційного блоку до розглянутого предмета чи до напрямку діяльності. Відповідно до цього виділяють різні види документів за ознаками класифікації та особових ділових груп.

Так за найменуванням розрізняють:

- листи;

- телеграми;

- телефонограми;

- довідки;

- заяви;

- службові записки;

- інструкції;

- протоколи тощо.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США