Тема 2. Підходи до управління

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 9Следующая ⇒

Мета заняття

1. Ознайомитися з існуючими підходами до управління.

2. Оволодіти знаннями про школи управління в менеджменті.

3. Порівняти школи управління та визначити переваги та недоліки кожної з них.

Теоретичний матеріал до теми

До нині відомо чотири найважливіші підходи розвитку теорії та практики управління:

1) підхід з позицій виокремлення різних шкіл в управлінні. Тут управління розглядається з чотирьох різних аспектів — це школи наукового й адміністративного управлінь, людських взаємовідносин та науки про поведінку, а також науки управління, або кількісних методів;

2) процесний, сутність управління якого тлумачиться як безперервна серія взаємопов'язаних управлінських функцій;

8) системний, сутність якого полягає в тому, що керівники мають розглядати організацію як сукупність таких взаємозалежних елементів, як люди, структура, завдання та технологія, що орієнтуються на досягнення різних цілей в умовах змінюваного зовнішнього середовища;

4) ситуаційний, концентрується на тому, що придатність різних методів в управлінні визначається ситуацією. Оскільки є така велика кількість факторів як усередині власне організації, так і в навколишньому середовищі, не має єдиного найкращого способу керувати організацією. Найефективнішим методом у такій ситуації вважається метод, що найбільше їй відповідає.

Наукове управління (1885—1920) найтісніше пов'язане з працями Ф.У. Тейлора, Френка та Лілії Гілбрет і Г. Ганта. Вони вважали, що, застосовуючи спостереження, дослідження, логіку й аналіз, можна удосконалити багато операцій ручної праці, добиваючись їх ефективнішого виконання; вивчали робочі операції з метою вилучення зайвих, непродуктивних рухів та, використовуючи стандартні процедури й обладнання, прагнули підвищити ефективність роботи.

Класична (адміністративна) школа в управлінні (1920—1950). Автори праць про наукове управління в основному досліджували процес управління виробництвом. Вони займалися підвищенням ефективності на рівні, нижчому ніж управлінський.

Школа людських стосунків (1930—1950). Науки про поведінку (1950 р. — донині). М.П. Фоллет та Е. Мейо — найбільші авторитети в розвитку школи людських стосунків в управлінні. Дослідники психологічної школи вважали: якщо керівництво турбується про своїх працівників, то й рівень їх задовільності має збільшитись, що сприятиме підвищенню продуктивності праці. Вони рекомендували використовувати прийоми управління людськими стосунками, сутність яких полягала в ефективнішому впливові безпосередніх начальників, проведенні консультацій з працівниками та наданні їм більших можливостей спілкування на роботі.

Наука управління, або кількісний підхід (1950 р. — до сьогодні). Кількісні методи було згруповано під загальною назвою Дослідження операцій. Це застосування методів наукового дослідження до операційних проблем організації.

Завдання

Завдання 2.1.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1. Передумови виникнення менеджменту як науки.

2. Охарактеризуйте основні етапи розвитку менеджменту. Обґрунтуйте послідовність їх виникнення.

3. З'ясуйте революційність застосування системного підходу в менеджменті.

4. Розкрийте сутність головних етапів розвитку управлінської науки в Україні.

5. Визначте сучасні напрями розвитку науки управління.

Завдання 2.2.

Питання до семінарського заняття:

1. Виникнення науки менеджменту та напрями еволюції управлінської думки.

2. Теорії менеджменту.

3. Сучасні напрями розвитку науки управління.

Завдання 2.3.

Виберіть афоризм, в якому найповніше розкрита сутність цієї теми:

"Менеджер — людина, яка досить розумна для того, щоб вести вашу справу, і досить мудра, щоб не мати власної".

"Безперервне навчання — мінімальна вимога для того, щоб досягти успіху в будь-якій сфері". Д. Уейтлі

"Успіх іноді буває єдиною видимою відмінністю між генієм та безумством". П. Буаст

"Професійні менеджери здатні без втоми роками вирішувати однотипні завдання, а більшість підприємців, які досягли успіху, не терплять монотонності. Відмінність між цими типами людей є настільки значною, що, якщо ви за характером менеджер, то навряд чи досягнете успіху в ролі підприємця; так само як і підприємець навряд чи буде дуже хорошим менеджером". X. Маккей

"У будь-якому бізнесі менеджери — найцінніший і винятково хороший реурс". П.Друкер

"Щоб стати менеджером, потрібно починати з низу. Винятків із цього правила немає". Г. Блок

"Менеджмент — здатність бачити компанію не такою, як вона е, а такою, якою вона може стати". Д. Time

"Ідеальний менеджер — особа, котра точно знає, що вона не може зробити і шукає для цього потрібних людей". Ф. Розенталь

"У жодному разі не обирайте винахідника керівником компанії. Ви ніколи не змусите його, щоб він не думав і зробив щось корисне для ринку". Р. Літл

"У природженого керівника всі нездужання починаються у п'ятницю ввечері і закінчуються в понеділок вранці". Н. Паркінсон

"Менеджмент має деякі спільні ознаки з медициною: Він створює проблеми з неменшим успіхом, ніж розв'язує їх". У. Бенніс

"Не погоджуйся на посаду капітана, що тоне". В. Брудзиньский

"Особа, яка не була керівником до 46 років, ніколи і ні для чого вже не буде потрібною". Н. Паркінсон.

Завдання 2.4.

Визначте які властивості належать до японського, а які — до американського менеджменту. Позначте їх відповідно літерами "А" і "Я":

— переважає колективна форма роботи;

— рішучість, агресивність;

— завзятість, висока продуктивність праці;

— прагнення до лідерства;

— індивідуалізм;

— довічний найм;

— демонстрація власних досягнень;

— часті збори, колективні заходи;

—перехід до мультидивізійних структур.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману