Ієрархія економічних районів, їх основні типии

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

Наукова і практична необхідність диференційованого підходу до вивчення територіально-господарських відмінностей у межах країни зумовлює також потребу систематизації різних економічних районів.

Науково обґрунтованим є об'єктивне існування двох типів економічних районів — галузевих і загальних, або багатогалузевих (інтегральних).

Галузеве (спеціальне) економічне районування потрібне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей виробництва.

Цей тип економічних районів виникає під впливом закономірності територіальної концентрації підприємств окремої галузі народного господарства і пов'язаних з ними обслуговуючих виробництв.

Їх територіальна локалізація залежить в основному від наявності на певній території необхідних природних передумов

- (ґрунтово-кліматичних і сировинних ресурсів),

- великого споживача продукції,

- сприятливих транспортних зв'язків тощо.

Так, наприклад, у сільському господарстві виокремлюються райони виробництва

технічних і зернових культур,

виноградарства і садівництва,

а в промисловості — райони вугільної, металургійної, хімічної, легкої та інших галузей індустрії.

Галузеві економічні райони є складовою частиною загальних економічних районів. Галузеве районування посилює наукову обґрунтованість визначення території загальних економічних районів.

Загальне (інтегральне) економічне районування базується на регіональних господарських комплексах, в основі яких є територіально-виробничі комплекси різного ступеня сформованості або їх складові частини.

За цим районуванням вирізняється три підтипи інтегральних економічних районів: великі (макрорайони), середні (мезорайони) і малі (мікрорайони).

Великі (інтегральні) економічні райони — це поділ території країни на найбільші територіальні частини, які об'єднують

- кілька адміністративних областей, або

- адміністративні області з автономною республікою, або

- адміністративні краї з автономними областями.

Головною метою визначення цих районів є

- виявлення і розмежування великих існуючих чи тих,

- які ще тільки формуються, територіально-виробничих комплексів

- для визначення напрямів їх раціонального розвитку і

- більш ефективного використання їхнього ресурсного потенціалу.

Ці райони використовуються для довгострокового прогнозування розвитку і розміщення продуктивних сил,

формування загальнодержавних баз промислового чи сільськогосподарського виробництва, які не можуть бути сформовані в межах тільки однієї адміністративної області.

У великих економічних районах, крім галузей спеціалізації в масштабі держави, повинні розвиватись і інші основні галузі виробництва з метою більш повного використання місцевих ресурсів і зменшення обсягів довізної продукції з інших районів.

Середні (інтегральні) економічні райони, як правило, є підрайонами великих економічних районів.

Це — територія однієї невеликої країни чи адміністративної області, краю, автономної республіки, тобто це територіальні одиниці економічного районування.

Обєктивною основою цього районування виступає територіальний поділ праці як у масштабах країни, так і в межах великих (.інтегральних) економічних районів.

На території цих районів знаходяться ядра великорайонних TBK або їх складові.

У даному підтипі економічних районів основну районоутворювальну роль відіграють великі багатофункціональні міста, які разом з тим є і найбільшими промисловими і транспортними вузлами. Ці міста є тими ядрами районів, які пов'язують їх периферію в єдине ціле.

Середні економічні райони об'єднуються у великий економічний район зоною районоформуючого впливу великих регіональних центрів з системою спеціалізації і кооперування їхніх підприємств.

З метою більш повного використання свого ресурсного потенціалу спеціалізація виробництва в цих районах здійснюється не тільки на основних галузях, а й на виробництві другорядної продукції, потрібної для кожного великого економічного району.

Ці райони використовуються як для

- прогнозування рівня розвитку виробництва і невиробничої сфери та розроблення державних програм галузевого розвитку, так і

- для управління господарською діяльністю.

Малі райони (мікрорайони) — це найнижчий ступінь інтегральних економічних районів. Вони органічно пов'язані з низовим адміністративно-господарським районуванням.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология