Тема 1. Історія розвитку друкованих видань. Види видань за дсту 3017–95. Зв’язок між змістом І оформленням видання. Терміни та визначення

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 2Следующая ⇒

Тема 1. Історія розвитку друкованих видань. Види видань за ДСТУ 3017–95. Зв’язок між змістом і оформленням видання. Терміни та визначення

План лекції

1. Історичний екскурс розвитку оформлення видань.
2. Існуючі традиції, терміни та стандарти.
3. Принцип класифікації видань.

Історія книгодрукування у Європі. Питання першості та наслідуваності.

Хронологія друку книжок з наборних форм

*- Найдревнішою відомою людству друкованою книгою можна вважати текст, надрукований способом ксилографії (друк з різьблених дерев’яних дощечок) з 12 дощечок у Кореї в період між 704 и 751 рр. н.е.

**- Перші друковані книжки з’явилися: в 1465 в Італії, в 1468 в Словаччині и Швейцарії, в 1469 в Нідерландах, в 1470 у Франції, близько 1473 у Польщі, в 1473 в Угорщині, в 1474 в Іспанії и Бельгії, в 1477 в Англії. Друковані книги видані до 1 січня 1501 р., називають інкунабулами, Друковані книжки 1-ї половини 16 в. — палеотипами.

***- Перші друковані книжки кирилівського шрифту видані Ш. Фиолем в Кракові в 1491.

До 1430 р. – друкарство у Європі виникло завдяки нідерландським майстрам, в часності Лоуренсу Янсзону Костеру [Попов П. «Друкарство, його початок і поширення в Європі XV-XVI сторіччя (ДВУ-1925 р.)].

1445 р – Йоган Гутенберг видав свою книгу (відомі фрагменти інших першодруків, що відносять до його праць за стилістикою та діалектами у текстах, та датують більш раннім часом друку).

1491 р. – у польському Кракові друкарем Швайпольтом Фіолем друкуються «Октоїх» та «Часослов» (до цього часу вже відомі принаймні 5 його книжок – сере них «Тріоді Пісна і Цвітна» - 2 книги та «Псалтир» - 2 книги).

1517 р. – Франциск Скорина у Празі видав першу книгу «Псалтир».

1525 р. - Франциск Скорина (можливо у Кракові) видав дві книги - «Апостол» та «Мала подорожня книжиця».

1553 р. – виявлено першодруки, що виготовлялися вже діючою у Москві на той час «анонімною» друкарнею.

1564 р. – вийшла перша точно датована друкована книга видана друкарями Іваном Федоровим та Петром Мстиславцем («Апостол» Москва).

1564 р. – відрукована перша книга друкарем-видавцем Іоганом Богбіндером (датчанин) [Строев П. Обстоятельное описание старопечатных книг славянских и российских, хранящихся в библиотеке тайного советника, сенатора … графа Фёдора Андреевича Толстого., Москва – 1829 г.]

1569 р. – на території нинішньої Волині (а тоді земель Литовської Русі) у місті Заблудові І.Федоров та П.Мстиславець видрукували Заблудівське Євангеліє.

1574 р. – у Львові виходить «Апостол» та «Буквар» друкаря І.Федорова.

1578 р. – «Острожська Азбука» друкаря І.Федорова.

Від IV до ХV ст. н.е. – шрифти, структура книги, матеріали.

до IV – становлення класичного алфавіту, розповсюдження письма та розвиток рукописних шрифтів як прототипів майбутніх друкарських. Римський капітальний шрифт (маюскул), рукописний капітальний шрифт (рустика), римський курсив. Використання папірусу з 3тис. до н.е. розробили технологію обробки шкіри – «пергамен» (м.Пергам, II ст. до н.е.), винахід паперу у Китаї в ІІ ст.н.е. Звитки, тетраді, книги «кодекс».

IV-ІХ ст. н.е. – уніціальний шрифт, полууніціальний шрифт (мінускул), каролінгський мінускул, винахід ксилографії (Корея, VII ст.).

ІХ-ХІІІ ст. н.е. – міссаль-готичний шрифт, полуготичний шрифт, початок виробництва паперу у Європі(ХІІв).

ХIV-ХV ст. н.е. – новокаролінгський (гуманістичний) шрифт. склалися основні елементи книги, принципи її оформлення, редагування, виготовлення та розповсюдження книг.

Від ХV до ХХ ст. н.е.

ХV- ХVІІІ – початок книгодрукування з використанням наборних друкарських форм, використання гравіювання ілюстрацій, розробка єдиних стандартів для книг – типометрії, застосування літографії, формування принципів оформлення.

XV ст. у Кореї починають друкувати книги окремими рухомими літерами, відлитими з бронзи.

В Європі в 1440 році в місті Таарземі (Голландія) літери відливає Лаврентій Костер.

Йоганн Гутенберг винайшов пуансон – відливну матрицю, ручний відливний апарат, литу свинцеву (гартову) літеру, скла­дання з окремих літер та ручний прес, який використовував для друку книг. В своїх книгах Гутенберг зберіг від рукописної книги форму, елементи, накреслення шрифту і залишав вільні місця для вписування ініціалів, заставок і кінцівок.

Поява типометрії – типографічної системи мір, запропонована французом П.С. Фурьє у 1737 р., та вдосконалена Ф.Дідо. Формування нових принципів графічного оформлення та книжкового дизайна.

Таблиця 3.

Формати журнальних видань

Сторінка складання (донедавна — полоса набору) — це відбиток тексту чи зображуваних елементів на сторінці видання. Формат сторінки складання повинен бути сталим у виданні. Зміна сторінки складання в межах одного видання може застосовуватись лише тоді, коли це необхідно для виконання складного макета чи втілення задуму художника. Формат сторінки складання кожного конкретного видання залежить від формату видання та розмірів полів.

Сторінки складання можуть бути: текстовими, ілюстративними, мішаними, початковими, кінцевими, одно- і багатошпальтовими.

Текстова сторінка складання - сторінка, що містить тільки текст.

Ілюстративна сторінка - це сторінка, яка містить тільки ілюстрацію (ї).

Мішана сторінка складання - сторінка, що містить як текст, так й ілюстрації.

Початкова сторінка складання - перша текстова або мішана сторінка видання чи його частини.

Кінцева сторінка складання - остання текстова або мішана сторінка видання чи його частини, яка, як правило, заповнена не до кінця.

Шпальта -частина сторінки складання, що складається з рядків тексту одного формату, які утворюють вертикальний ряд і відокрешіені від іншої (их) шпальти(т) по вертикалі проміжком чи лінійкою.

Початкова шпальта - перша шпальта видання або його частини. Кінцева шпальта - остання шпальта видання чи його частини, як правило, заповнена текстом не до кінця.

Спуск на сторінці складання - це відстань від її верхнього краю до початку рядків тексту на початковій сторінці видання, його розділів та інших структурних частин, які можуть бути заповнені заголовками і прикрасами

Композиція сторінки складання - ЇЇ побудова із складових елементів згідно із заданим форматом.

Текст — кегль 20 п.

Терція — кегль 16 п.

Міттель — кегль 14 п.

Корпус — кегль 10 п.

Боргес — кегль 9 п.

Петит — кегль 8 п.

Міньон — кегль 7 п.

Нонпарель — кегль 6 п.

Перль — кегль 5 п.

Діамант — кегль 4 п.

Вимір видавничої та поліграфічної продукції здійснюється такими одиницями:

Авторський аркуш — це одиниця виміру авторського твору. Залежно від матеріалу твору, один авторський аркуш складає:

• для прозового тексту — включаючи всі літери, розділові знаки, цифри, а також пробіли між словами, — 40 000 знаків;
• для віршованого тексту — 700 рядків різної довжини, навіть якщо це одне слово чи буква виділені окремо;
• для образотворчого матеріалу — 3000 см². Для ілюст­рацій, які мають довільну форму, підрахунки робляться по прямокутнику, яким обмальовують оригінал по крайніх виступаючих точках.

З підрахунку авторського аркуша вилучають:

а) зміст, якщо він повторює заголовки в тексті;

б) титульні дані на авантитулі, титулі, контртитулі;

в) лінійки, які відбивають підрядкові примітки від основ­ного тексту,

Обліково-видавничий аркуш — це одиниця виміру обсягу видання, яка, як і авторський аркуш, дорівнює 40 000 знаків прозового тексту, 700 рядків віршованого тексту і 3 000 см² ілюстрацій, але включає в себе обсяг усієї решти текстового матеріалу (передмова, анотація, вихідні і випускні дані, примітки, колонцифри і колонтитули і т. п).

Паперовий аркуш служить для підрахунку кількості паперу на видання. Основні параметри — формат і маса, якість і придатність для різних видів друку.

Фізичний друкований аркуш використовують для виміру фізичного обсягу друкованого видання. Він має кількість сторінок, яка дорівнює знаменникові визначника частки. За будь-якого формату паперу друкований аркуш має: при 1/8 частці—8,при 1/ібчастці—16,при 1/12частці— 12сторінок.

З одного паперового аркуша виходить подвоєна в по­рівнянні з часткою кількість сторінок. Один паперовий аркуш має два фізичних.

Умовний друкований аркуш - щоб можна було зіставити друкований обсяг різноформатних видань, було введено загальний вимірювач - друкований аркуш формату 60x90 см. Інша його назва - зведений друкований аркуш.

Таблиця 10.

ЕЛЕМЕНТІВ ВИДАННЯ

Заняття 2. Вступ

Архітектоніка поєднує змістовий, структурний і зображальний аспекти видання через систему рубрикації, змістові та конструктивні зв'язки, взаємовідносини текстового та зображального матеріалу, відображені у макеті видання. Елементи друкованого видання, які складають його зовнішню форму, подібні в книзі, журналі та газеті, але мають свої особливості щодо оформлення у різних типах видань. Архітектонічні елементи є основою композиційно-графічної моделі друкованого видання.

В архітектоніці відображене практичне втілення композиційних принципів — конфігурація матеріалів, співвідношення ширини і висоти публікації і відношення до осі симетрії, відокремлення та групування окремих елементів засобами оформлення.

Елемент оформлення — одна з складових частин зовнішньої форми періодичного видання, якій властива певна функція при передаванні змісту і має власне призначення та ряд специфічних ознак, які дозволяють виділити даний елемент з усієї системи оформлення.

Стиль оформлення газети визначається через аналіз її композиційно-графічної моделі, в якій усі елементи оформлення мають своє місце. Такою моделлю на практиці служить жорсткий макет, оснований на таких комплексних елементів:

- формат набору (розмірні характеристики, кількість та розмір колонок, текстові та титульні шрифти тощо);

- заголовний комплекс (система рубрикації);

- постійне місце на сторінці;

- елементи виділення (декоративні, пробільні);

- принципи верстки (схема розташування текстових та ілюстративних матеріалів).

Елементи оформлення газети можна розділити на такі основні групи: шрифтові, пробільні, декоративні та зображальні. Будь-яка складова газети належить до однієї з цих груп. Наприклад, лінійки належать до групи декоративних елементів, діаграма — до зображальних, назва рубрики — до шрифтових.

Шрифти.

Шрифт - закінчений набір символів певного стилю, розміру і зображення, що має свою назву. Характерними ознаками шрифту є кегль, накреслення і малюнок (гарнітура). Зазвичай шрифт має чотири зображення: нормальний, напівжирний, курсив і напівжирний курсив. Шрифти, вживані в настільних видавничих системах, підрозділяються на растрові і векторні. У растрових шрифтах кожен символ представляється у вигляді сукупності пікселів за визначеним для нього шаблоном. При цьому на відміну від векторних шрифтів, для кожного розміру (кегля) шрифту потрібний свій шаблон. Векторні шрифти базуються на математичному описі кожного символу у вигляді набору векторів певного розміру і напряму. Даний тип шрифтів легко масштабується простим множенням або діленням базових величин (довжин) векторів на коефіцієнт масштабування. Інший термін fount. Вимірюється у пунктах (12 п = 1 цицеро)

Пробільні

Міжлітерні, міжслівні, міжрядкові, міжколонкові, навколо заголовків, резюме, колонтитулів, зображальних елементів і підписів, поля.

Декоративні

Декоративними елементами називаються такі елементи, призначення яких полягає у виділенні або відокремленні інших елементів, групуванні окремих матеріалів. Декоративні елементи надають специфічних рис оформленню того чи іншого видання (або типу видання). Їх відсутність погіршує орієнтацію читача на сторінках газети, розмиває межі між матеріалами, послаблює деякі акценти, але не змінює зміст. До декоративних елементів належать лінійки, повні або неповні рамки; різноманітні фігурні позначки, кінцівки; плашки, підкладки; ініціал.

Зображальні

Переважно використовують три види зображальних елементів: фотографічні (тонові), нефотографічні (штрихові), інфографіка. Інфографіка у вигляді діаграм, карт, таблиць

Тема 1. Історія розвитку друкованих видань. Види видань за ДСТУ 3017–95. Зв’язок між змістом і оформленням видання. Терміни та визначення

План лекції

1. Історичний екскурс розвитку оформлення видань.
2. Існуючі традиції, терміни та стандарти.
3. Принцип класифікації видань.

Історія книгодрукування у Європі. Питання першості та наслідуваності.

Хронологія друку книжок з наборних форм

*- Найдревнішою відомою людству друкованою книгою можна вважати текст, надрукований способом ксилографії (друк з різьблених дерев’яних дощечок) з 12 дощечок у Кореї в період між 704 и 751 рр. н.е.

**- Перші друковані книжки з’явилися: в 1465 в Італії, в 1468 в Словаччині и Швейцарії, в 1469 в Нідерландах, в 1470 у Франції, близько 1473 у Польщі, в 1473 в Угорщині, в 1474 в Іспанії и Бельгії, в 1477 в Англії. Друковані книги видані до 1 січня 1501 р., називають інкунабулами, Друковані книжки 1-ї половини 16 в. — палеотипами.

***- Перші друковані книжки кирилівського шрифту видані Ш. Фиолем в Кракові в 1491.

До 1430 р. – друкарство у Європі виникло завдяки нідерландським майстрам, в часності Лоуренсу Янсзону Костеру [Попов П. «Друкарство, його початок і поширення в Європі XV-XVI сторіччя (ДВУ-1925 р.)].

1445 р – Йоган Гутенберг видав свою книгу (відомі фрагменти інших першодруків, що відносять до його праць за стилістикою та діалектами у текстах, та датують більш раннім часом друку).

1491 р. – у польському Кракові друкарем Швайпольтом Фіолем друкуються «Октоїх» та «Часослов» (до цього часу вже відомі принаймні 5 його книжок – сере них «Тріоді Пісна і Цвітна» - 2 книги та «Псалтир» - 2 книги).

1517 р. – Франциск Скорина у Празі видав першу книгу «Псалтир».

1525 р. - Франциск Скорина (можливо у Кракові) видав дві книги - «Апостол» та «Мала подорожня книжиця».

1553 р. – виявлено першодруки, що виготовлялися вже діючою у Москві на той час «анонімною» друкарнею.

1564 р. – вийшла перша точно датована друкована книга видана друкарями Іваном Федоровим та Петром Мстиславцем («Апостол» Москва).

1564 р. – відрукована перша книга друкарем-видавцем Іоганом Богбіндером (датчанин) [Строев П. Обстоятельное описание старопечатных книг славянских и российских, хранящихся в библиотеке тайного советника, сенатора … графа Фёдора Андреевича Толстого., Москва – 1829 г.]

1569 р. – на території нинішньої Волині (а тоді земель Литовської Русі) у місті Заблудові І.Федоров та П.Мстиславець видрукували Заблудівське Євангеліє.

1574 р. – у Львові виходить «Апостол» та «Буквар» друкаря І.Федорова.

1578 р. – «Острожська Азбука» друкаря І.Федорова.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте