Стаття 12. Обов'язки людей, які живуть з віл

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 64 из 68Следующая ⇒

1. Люди, які живуть з ВІЛ, зобов'язані:

1) вживати заходів для запобігання поширенню ВІЛ-інфекції,
запропонованих органами охорони здоров'я;

2) повідомляти осіб, які були їхніми партнерами до виявлення
факту інфікування, про можливість їх зараження;

3) відмовитися від донорства крові, її компонентів, інших
біологічних рідин, клітин, органів і тканин для їх використання у
медичній практиці.

2. У разі невиконання обов'язків, визначених у частині першій
цієї статті, люди, які живуть з ВІЛ, з числа іноземців, а також
осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу
здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України,
можуть бути видворені за межі України в порядку, встановленому
законом.

Розділ III
ПРАВА ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЛЮДЕЙ,
ЯКІ ЖИВУТЬ З ВІЛ, ТА ЧЛЕНІВ ЇХНІХ СІМЕЙ

Стаття 13. Право людей, які живуть з ВІЛ, на інформацію.
Захист інформації про позитивний ВІЛ-статус
людини від розголошення та розкриття
третім особам

1. Усі люди, які живуть з ВІЛ, мають право на безперешкодне
ознайомлення з інформацією про стан свого здоров'я, що
зберігається в закладах охорони здоров'я.

2. Усі люди, які живуть з ВІЛ, мають право бути
поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм
психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням
одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх
ВІЛ-статусу.

3. Відомості про результати тестування особи з метою
виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції
є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Медичні
працівники зобов'язані вживати необхідних заходів для забезпечення
належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які
живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення та
розкриття третім особам.

4. Передача медичним працівником відомостей, зазначених у
частині третій цієї статті, дозволяється лише:

· особі, стосовно якої було проведено тестування, а у випадках
та за умов, установлених частиною третьою статті 6 цього Закону, -
батькам чи іншим законним представникам такої особи;

· іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я -
винятково у зв'язку з лікуванням цієї особи;

· іншим третім особам - лише за рішенням суду в установлених
законом випадках.

Передача відомостей, зазначених у частині третій цієї статті,
іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я
допускається виключно за наявності усвідомленої інформованої згоди
людини, яка живе з ВІЛ, на передачу таких відомостей, наданої в
письмовому вигляді, і лише для цілей, пов'язаних з лікуванням
хвороб, зумовлених ВІЛ, та у разі, якщо поінформованість лікаря
щодо ВІЛ-статусу пацієнта має істотне значення для його лікування.

5. Розкриття медичним працівником відомостей про позитивний
ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо:
1) людина, яка живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника
з відповідним письмово підтвердженим проханням;

2) людина, яка живе з ВІЛ, померла, втратила свідомість або
існує ймовірність того, що вона не опритомніє та не відновить свою
здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.

Стаття 14. Рівність перед законом та заборона дискримінації
людей, які живуть з ВІЛ, та осіб, які належать
до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ

1. Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп
підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, - громадяни України,
іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в
Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким
надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та
особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово
перебувають на території України, користуються всіма правами та
свободами, передбаченими Конституцією (254к/96-ВР) та законами
України, іншими нормативно-правовими актами України.

2. Держава гарантує надання всім людям, які живуть з ВІЛ, та
особам, які належать до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ,
рівних з іншими громадянами можливостей для реалізації їхніх прав,
зокрема в частині можливості адміністративного та судового захисту
своїх прав.

3. Дискримінація особи на підставі наявності в неї
ВІЛ-інфекції, а також належності людини до груп підвищеного ризику
інфікування ВІЛ забороняється. Дискримінацією вважається дія або
бездіяльність, що у прямий чи непрямий спосіб створює обмеження,
позбавляє належних прав особу або принижує її людську гідність на
підставі однієї чи кількох ознак, пов'язаних з фактичною чи
можливою наявністю в неї ВІЛ, або дає підстави віднести особу до
груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология