Категорії приміщень за вибухопожежною небезпекою

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 7Следующая ⇒

Визначення категорій приміщень і будівель виробничого та складського призначення за вибухопожежною небезпекою є осно­вою для встановлення нормативних вимог з метою забезпечення їх вибухопожежної безпеки.

Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) — це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об’єкта, яку визначають за кількістю та вибухопожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які перебувають (обертаються) в них, з урахуванням особливостей технологічних процесів роз­міщених у них виробництв.

Категорії вибухопожежної небезпеки виробничих приміщень встановлюють шляхом послідовної перевірки їх належності до категорій, наведених у табл. 26.

Кількісним критерієм визначення категорії вибухопожежної небезпеки є надлишковий тиск (АР), який може розвинутися в разі вибухового загоряння максимально можливої маси вибухо­небезпечних речовин у приміщенні.

Методи розрахунку критеріїв вибухопожежної небезпеки при­міщень:

1. Під час визначення критеріїв вибухопожежної небезпеки як розрахунковий варто вибирати найнесприятливіший варіант аварії або період нормальної роботи апаратів, коли у вибуху бере участь найбільша кількість речовин чи матеріалів, які є найне- безпечнішими щодо наслідків такого вибуху.

2. Кількість речовин, здатних утворювати вибухонебезпечні газо- або пароповітряні суміші, що потрапила в приміщення, виз­начають з огляду на:

а) виникнення розрахункової аварії одного з апаратів згідно з пунктом 1;

б) надходження вмісту всього апарата в приміщення;

в) одночасне витікання речовин з трубопроводів, які живлять апарат, прямим і зворотним потоками протягом періоду, потріб­ного для відключення трубопроводів.

Розрахунковий час відключення трубопроводів визначають у кожному конкретному випадку, виходячи з реальної обстановки. Він має бути мінімальним з урахуванням паспортних даних на за­пірні пристрої, характеру технологічного процесу та виду розра­хункової аварії.

Розрахунковий час відключення трубопроводів має дорівнювати:

• часу спрацювання системи автоматичного відключення тру­бопроводів згідно з паспортними даними установки, якщо ймовір­ність відмови системи автоматики не перевищує 10 ⁶ на рік або забезпечено резервування її елементів (але не більше 3 с);

• 120 с, якщо ймовірність відмови системи автоматики пере­вищує 10 ^е на рік і не забезпечено резервування її елементів;

• 300 с у разі ручного відключення.

Недопустимим є використання технічних засобів для відклю­чення трубопроводів, для яких час відключення перевищує вищенаведені значення.

Під часом спрацювання і часом відключення розуміють промі­жок часу від початку можливого виділення горючої речовини з трубопроводу (перфорація, розрив, зміна номінального тиску тощо) до повного припинення надходження газу або рідини в приміщен­ня. Швидкодійні клапани-відсікачі мають автоматично перекрити подачу газу чи рідини в разі порушення електропостачання.

У виняткових випадках у встановленому порядку на підставі спеціального рішення відповідних міністерств і відомств за узгод­женням з органами Держпромгірнагляду України допускають пе­ревищення наведених значень часу відключення трубопроводів;

г) у разі випаровування з поверхні рідини, що розлилася, площу випаровування під час розливу на підлогу визначають (якщо немає довідкових даних) виходячи з того, що 1 л сумішей і розчинів, які містять 70 % і менше (за масою) розчинників, розливається на пло­щі 0,5 м², а решта рідин — наїм² підлоги приміщення;

д) виникнення випаровування рідини з ємкостей, які експлуа­тують з відкритим дзеркалом рідини, та зі свіжопофарбованих поверхонь;

е) тривалість випаровування рідини приймають за час її повно­го випаровування, але не більше 3 600 с.

3. Кількість пилу, який може утворювати вибухонебезпечну суміш, визначають за таких передумов:

а) розрахунковій аварії передувало накопичення пилу у вироб­ничому приміщенні за нормального режиму роботи (наприклад, унаслідок пиловиділення з негерметичного виробничого облад­нання);

б) під час розрахункової аварії виникла планова (ремонтні ро­боти) або раптова розгерметизація одного з технологічних апа­ратів, через що стався аварійний викид у приміщення всього пилу, що був в апараті.

4. Вільний об’єм приміщення визначають як різницю між об’ємом приміщення й об’ємом, що займає технологічне обладнан­ня. Якщо вільний об’єм приміщення визначити неможливо, його умовно приймають за 80 % геометричного об’єму приміщення.

Розрахунок надлишкового тиску вибуху для горючих газів, парів, легкозаймистих і горючих рідин:

5. Надлишковий тиск вибуху для індивідуальних горючих речовин, до складу яких входять атоми С, Н, О, N. СЬ, Вг, І, К, визначають за формулою

де Р — максимальний тиск вибуху стехіометричної газо- та пароповітряної суміші в замкнутому об’ємі, який визначають експериментально або за довідковими даними; якщо таких даних немає, можна приймати Р_тах за 900 кПа; Р₀ — початковий тиск, кПа (можна приймати за 101 кПа); т — маса горючого газу (ГГ) або парів легкозаймистих (ЛЗР) і горючих рідин (ГР; кг), що надійшли внаслідок розрахункової аварії у приміщення. Її обчислюють для ГГ за формулою (13), а для парів ЛЗР і ГР — за формулою (18); С, — коефіцієнт участі пального у вибуху, який може бути розрахований за характером розподілення газів і парів в об’ємі приміщення (у табл. 27 наведено допустимі значення цього коефіцієнта); У_в — вільний об’єм приміщення, м³; р_гп — густина пари чи газу, кг/м³; К_н — коефіцієнт, який враховує негерметичність приміщення і неадібатичність процесу горіння (допустиме значення коефіцієнта — 3); С_ст — стехіометрична концентрація ГГ або парів ЛЗР і ГР (об. %), яку розраховують за формулою

новками автоматичного пожежогасіння, будівлю можна не відно­сити до категорії В.

Будівля належить до категорії Г за одночасного виконання двох умов:

а) будівля не належить до категорії А, Б або В;

б) загальна площа приміщень категорій А, Б, В і Г перевищує 5 % загальної площі усіх приміщень.

Якщо загальна площа приміщень категорій А, Б, В і Г у будівлі не перевищує 25 % загальної площі всіх розташованих у ній приміщень (але не більше 5 000 м²) і приміщення категорій А, ВІВ обладнані установками автоматичного пожежогасіння, бу­дівлі можна не відносити до категорії Г.

Будівля належиь до категорії Д, якщо її не відносять до кате­горії А, Б, В або Г.

Визначення категорій будівель виконують загалом після вста­новлення категорій приміщень. Залежно від визначеної категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою передбачають про­ведення певних робіт.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?