Аналіз літератури. Теоретико-методичні основи організації занять з оздоровчого плавання

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 11Следующая ⇒

Аналіз літератури. Теоретико-методичні ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАНЯТЬ З ОЗДОРОВЧОГО ПЛАВАННЯ

Сутність плавання, як водного виду спорту, його особливості та вплив на організм людини

Плавання – один із важливих засобів гігієнічно-оздоровчого, лікувального значення та активного відпочинку. Його специфічна особливість полягає у руховій активності людини у водному середовищі. При цьому її організм зазнає подвійної дії: з одного боку на нього впливають фізичні вправи, з іншого – властивості води (вологість, тиск, температура).

При русі у воді працюють всі м'язи тіла. Плавання сприяє розвитку витривалості, координації рухів. Густина води у багато разів перевищує густину повітря, що утруднює і обмежує швидкість рухів, призводить до зростання енерговитрат [3; 8].

Плавання – найкращий засіб для зміцнення м'язового корсету. Завдяки симетричним рухам та горизонтальному положенню тіла у воді розвантажується хребет, що є корисною коригуючою вправою, яка усуває різні порушення в поставі (сутулість, сколіоз, кіфоз). Робота ніг тренує м'язи і зв'язки гомілковостопного суглобу, попереджаючи деформацію ступні.

Омиваючи тіло плавця, вода очищує шкіру, сприяє поліпшенню шкірного дихання. В умовах водного середовища змінюється діяльність внутрішніх органів, частішає дихання, збільшується частота серцевих скорочень, змінюється тонус периферичних кровоносних судин, посилюється обмін речовин. Це пояснюється тим, що теплоємність води в 4 рази, а теплопровідність - у 25 разів більші, ніж у повітря. Коли людина перебуває у воді, її тіло віддає на 50-80% більше тепла, у зв'язку з цим у неї підвищується обмін речовин для збереження теплового балансу організму.

Методика проведення занять

Оздоровче плавання поєднує у специфічному тренувальному процесі лікувальні впливи: загальний (зміцнення здоров'я, загартовування, набуття навичок правильних рухів, вольових якостей) та спеціалъний (відновлення порушених функцій організму).

Педагогічний процес полягає в тому, щоб виховати у хворих засобами оздоровчого плавання свідоме ставлення до використання фізичних вправ, навчити їх раціональним рухам у воді, привчити до гігієни тіла, прищепити навички опти­мального планування розпорядку дня та ін.

Для забезпечення високої ефективності лікувального впливу вправ у воді під час складання програм з оздоровчого плавання слід дотримуватися загальних методичних принципів: [6; 9]

• своєчасного проведення реабілітаційних заходів;

• комплексного використання різних засобів;

• індивідуалізації програми — урахування віку, захворювання, стану організму, фізичної підготовленості, володіння технікою плавання;

• поступовості збільшення навантаження;

• ретельності добору вправ та послідовності їх виконання;

• використання методів контролю.

Основні групи вправ, що застосовуються в оздоровчому плаванні:

• гімнастичні вправи біля бортика — спеціальні комплекси, що виконуються на різній глибині: ходьба, біг, стрибки, вправи для освоєння з водою та навчання техніки плавання;

• плавання різними способами — спортивні, прикладні, індивідуально рекомендовані (лікувальні); плавання із засоба­ми полегшення (ласти, дошки, гумові круги) й додатковими навантаженнями (лопаточки для плавання);

• рухливі ігри, що полегшують освоєння з водою — з елементами навчання техніки плавання, прикладного плавання (пірнання, стрибки з бортика та ін.), водного поло;

• вільне плавання — рухова активність у воді за бажанням.

Питання для самоконтролю

1. Розкрити сутність плавання.

2. Дія плавання на організм людини.

3. Енерговитрати під час занять плаванням.

4. Охарактеризувати стилі плавання.

5. Вправи, які застосовують в оздоровчому плаванні та їх класифікація.

6. З яких частин складається заняття з плавання.

7. Дозування фізичного навантаження.

8. Принципи проведення занять.

9. Об`активні та суб`активні показники самоконтролю під час занять плаванням.

10. Рекомендована тижнева рухова активність для людей різного віку.

Лекція №2-4

Плавання у травматології

Травма — це порушення цілості й функції органів та тканин тіла людини внаслідок їх ушкодження, що супроводжуються анатомічними та функціональними порушеннями. Залежно від виду травмуючого чинника розрізняють травми: механічні, термічні, хімічні, електричні тощо. До них нале­жать: забиття, опіки, відмороження, ушкодження сухожилків, зв'язок, м'язів, нервів, переломи. Травми можуть бути ізольованими (перелом плеча), множинними (перелом плеча и стегна), сполученими (перелом кісток таза з розривом сечового міхура) та комбінованими (травми опорно-рухового апарату у комбінації з радіаційними, термчними або іншими ушкодженнями). При великих травмах можуть розвиватися глибокі загальні зміни діяльності усіх систем організму, що ведуть до травматичного шоку, втрати свідомості (запаморочення).

У травматології реабілітація поділяється на етапи дещо інакше, ніж звичайно, однак періоди ЛФК й режими рухової активності залишаються такими самими.

Окремі методики оздоровчого плавання у травматології. Під час плаваня за обмеженої рухливості опорно-рухового апарату після травм, суттєву роль відіграє зменшення маси тіла у воді під дією підйомної сили відштовхування. Завдяки гідростатичному тискові створюється відчуття стабільності у суглобах кінцівок. Тому, плаваючи навіть з великою інтенсивністю та тренуючи усі здорові органи й системи свого організму, людина не пошкодить хвору кінцівку або суглоб. Для забезпечення високої ефективності лікувального впливу вправ у воді під час складання програм з оздоровчого плавання слід дотримуватися загальних методичних принципів [4; 9]:

• своєчасного проведення реабілітаційних заходів;

• комплексного використання різних засобів;

• індивідуалізації програми — урахування віку, захворювання, стану організму, фізичної підготовленості, володіння технікою плавання;

• поступовості збільшення навантаження;

• ретельності добору вправ та послідовності їх виконання;

• використання методів контролю.

Лікувальне плавання, як правило, призначають з друго­го періоду ЛФК. Вправи потрібно виконувати у теплій воді (температурою не нижче 28 °С). Застосовують як спеціальні вправи, так і вправи для загального розвитку у співвідношенні 1:1, після кожних 3—4 вправ виконують одну дихальну. Темп виконання вправ має бути повільним та середнім, амплітуда рухів — максимально можлива.

Завданнями цього етапу є поліпшення крово- та лімфообігу, обміну речовин, боротьба з ускладненнями (атрофія м'язів, контрактури), відновлення втраченої функції та загальної працездатності.

У заключній частині другого етапу реабілітації відбувається подальше відновлення функції, що триває з моменту виходу на роботу до повного (за можливості) відновлення. Заняття оздоровчим плаванням можуть проводитися самостійно, але 75 % виконуваних вправ мають бути спеціальними.

Для забезпечення високої ефективності лікувального впливу вправ у воді, під час складання програм з оздоровчого плавання слід дотримуватися загальних методичних принципів [6; 9]:

• своєчасного проведення реабілітаційних заходів;

• комплексного використання різних засобів;

• індивідуалізації програми — урахування віку, захворювання, стану організму, фізичної підготовленості, володіння технікою плавання;

• поступовості збільшення навантаження;

• ретельності добору вправ та послідовності їх виконання;

• використання методів контролю.

Методика оздоровчого плавання при пошкодженнях менісків. Плавання можна розпочинати з 14-го дня після операції. Застосовуються вправи такі самі, як при травмах коліна.

Завдання третього періоду ЛФК: повне відновлення опорно-рухової функції пошкодженої кінцівки; адаптація до тривалої ходьби, повільного бігу; відновлення максимальної працездатності.

До комплексу вправ додаються спеціальні — для збільшення обсягу й сили м'язів, нормалізації ходьби (на мінімальній глибині води додаються присідання з повною амплітудою, вправа "пістолет", біг), опанування та плавання кролем на грудях, на спині, вивчення рухів руками брасом, у другій половині даного періоду за відсутності болючих відчуттів використовуються рухи ногами брасом. У разі швидкого опа­нування плавання кролем наприкінці періоду користуються ластами [34].

Питання для самоконтролю

1. Фізіологія серцево-судинної системи.

2. Показання та протипоказання до занять оздоровчим плаванням при захворюваннях серцево-судинної системи.

3. Методика лікувального плавання при:

3.1. атеросклерозі;

3.2. після інфаркту міокарда;

3.3. гіпертонічній хворобі;

3.4. гіпотонічній хворобі;

3.5. ревматизмі.

4. Фізіологія дихання.

5. Показання та протипоказання до занять оздоровчим плаванням при захворюваннях дихальної системи.

6. Методика лікувального плавання при:

6.1. емфіземі легенів;

6.2. пневмонії;

6.3. плевриті.

7. Фізіологія нервової системи.

8. Показання та протипоказання до занять оздоровчим плаванням при захворюваннях нервової системи.

9. Методика лікувального плавання при:

9.1. паралічах, парезах;

9.2. ураженнях спинного мозку при травмах хребта;

9.3. після травм головного мозку;

9.4. при неврозах.

10. Фізіологія руху.

11. Показання та протипоказання до занять оздоровчим плаванням при порушеннях опорно-рухового апарату.

12. Методика лікувального плавання при:

12.1. порушенні постави;

12.2. сколіозі;

12.3. плоскостопості;

12.4. артритах, артрозах;

12.5. остеохондрозі.

13. Методика лікувального плавання у травматології.

14. Показання та протипоказання до занять оздоровчим плаванням при порушеннях ендокринної системи.

15. Методика лікувального плавання при:

15.1. цукровому діабеті;

15.2. ожирінні;

15.3. подагрі.

16. Довести суворе дотримання методичних принципів послідовності та доступності.

Лекції 5-8

Плавання під час вагітності

Під час вагітності в організмі жінки виникають анатомо-фізіологічні зміни в усіх системах і органах. Це зумовлено розвитком плоду і підготовкою жінки до пологів. Фізичні вправи у воді оптимізують режим функціонування основних систем організму (центральної нервової, гормональної, серцево-судинної, дихальної, травної, сечовивідної, поліпшують обмін речовин, сприяють зміцненню опорно-рухового апарату в умовах, що змінилися.

Переваги оздоровчого плавання у період вагітності, порівняно з заняттями лікувальною фізкультурою у залі, є очевидними. У різні періоди вагітності не рекомендовано застосовувати різні нахили і прогинання тулуба, одночасне піднімання прямих ніг, швидкий перехід з положення ле­жачи у положенні сидячи, обмежуються вихідні положення стоячи, лежачи на спині. Але ці обмеження не поширюються на заняття у воді, оскільки там тіло перебуває практично у стані невагомості. Усі вправи й рухи виконувати значно легше і організм не перевантажується. Заняття оздоровчим пла­ванням показані усім жінкам з неускладненою вагітністю. Перед початком занять слід обов'язково проконсультуватися з лікарем-гінекологом.

Методика оздоровчого плавання. Заняття проводяться з урахуванням фізичної підготовленості та загального стану вагітної три рази на тиждень. Для поліпшення емоційного фону можна використовувати музичний супровід [6].

Вихідні положення для виконання вправ мають бути різними. Вправи для великих м'язових груп слід використовувати разом зі статичними дихальними вправами з глибоким видихом і максимальним розслабленням усіх м'язів. При нормальному перебігу вагітності заняття оздоровчим плаванням проводить за трьома триместрами: перший — 1 —16-й тижні вагітності; другий — 17—32-й тижні, третій — 33—40-й тижні.

Завдання 1-го триместру: загальний оздоровчий вплив водних процедур на організм жінки; навчання навичок повного та діафрагмального дихання, довільного напруження та розслаблення м'язів; адаптація серцево-судинної системи до навантажень. [14]

У цей період застосовуються прості вправи для великих м'язових груп з різних вихідних положень. Темп виконання повільний і середній. Амплітуда повна. Не рекомендовано вправи на розтягнення. До підготовчої частини включаються вправи у воді з в. п. стоячи біля бортика, дихальні, на розслаблення, рухи у великих суглобах. До основної — вправи дихальні, для м'язів тазового дна, живота, вивчення техніки плавання способом кроль, брас. До заключної — вправи для загального зміцнення (без включення великих м'язових груп), дихальні, на розслаблення. Тривалість заняття 15—20 хв.

У цей період вагітності жінки швидко стомлюються, у них часто виникає нудота, тому вправи слід виконувати з особли­вою обережністю.

Завдання 2-го триместру: зміцнення й поліпшення еластичності м'язів живота, промежини та тіла; збільшення рухливості хребта, крижово-клубових з'єднань; збільшення адаптації серцево-судинної системи до фізичного навантаження.

У першій половині 2-го триместру застосовують усі впра­ви, рекомендовані для 1-го триместру, та вводять такі: із затримкою дихання на вдиху, напруження й розслаблення сідничних м'язів з одночасним втягуванням ануса; зміцнен­ня м'язів живота й таза; плавання кролем на спині, брасом. Темп повільний. [23]

У другій половині триместру для запобігання або боротьби з набряками половина вправ виконується ногами; велика увага придіяється зміцненню м'язів хребта. Обмежуються вправи на затримці дихання, з прискореннями, "велосипед" у вертикальному положенні (тільки лежачи на воді, тримаючись за бортик).

Завдання 3-го триместру: стимуляція дихання та кровообігу; усування застійних явищ у ногах та малому тазі; підтримання досягнутого рівня рухової активності; освоєння рухових навичок, необхідних під час пологів.

У цей період поступово знижується обсяг навантажень. Більше уваги приділяється вправам на розслаблення, дихальним (особливо грудному диханню). Зміни у дихальній системі можуть утруднювати плавання у пізні строки вагітності. У такому разі виконуються тільки вправи біля бортика. Тривалість заняття — 20—30 хв.

У післяпологовий період фізичні вправи у воді сприяють скороченню матки, відновлюють правильне анатомічне положення органів черевної порожнини й малого таза. Поліпшують діяльнють кишковика, сечового міхура. Основна увага приділяється зміцненню м'язів і зв'язок суглобів, профілактиці порушень постави та плоскостопості.

Питання для самоконтролю

1. Розкрити сутність оздоровчого плавання з дітьми грудного віку.

2. Характеристика занять за методикою Фірсова.

3. Завдання, умови та організація занять з плавання у дошкільному навчальному закладі.

4. Завдання, умови та організація занять з плавання у середній загальноосвітній школі.

5. Завдання, умови та організація занять з плавання у вищому навчальному закладі.

6. Значення оздоровчого плавання для студентів спеціальної медичної групи.

7. Розкрити методику та особливості занять з плавання зі студентами.

8. Переваги оздоровчого плавання у період вагітності.

9. Завдання занять оздоровчим плаванням у І, ІІ, ІІІ триместрах вагітності.

10. Назвіть та охарактеризуйте групи факторів структури занять плавання жінок.

11. Завдання занять оздоровчим плаванням з людьми похилого віку та підхід до вибору інтенсивності фізичних навантажень.

Лекції 9-12

Питання для самоконтролю

1. Рівень розвитку рухових якостей людей з порушеннями слуху.

2. Методика проведення занять з оздоровчого плавання при порушеннях слуху.

3. Завдання занять оздоровчим плаванням людей з порушенням зору.

4. Методика проведення занять з оздоровчого плавання при порушеннях зорового аналізатору.

5. Класифікація порушень опорно-рухового апарату.

6. Методика проведення занять з оздоровчого плавання людей з пошкодженням хребта.

7. Методика проведення занять з оздоровчого плавання людей з ампутацією кінцівок.

8. Назвіть ступені виявлення відхилень інтелектуального розвитку.

9. Рівень розвитку рухових якостей людей з відхиленнями інтелектуального розвитку.

10. Значення фізичних вправ та плавання людей з відхиленнями інтелектуального розвитку.

11. Організація діяльності центру інвалідного спорту «Інваспорт»

Аналіз літератури. Теоретико-методичні ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАНЯТЬ З ОЗДОРОВЧОГО ПЛАВАННЯ

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии