Туризм, як засіб фізичного виховання

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 12Следующая ⇒

Туризм, як засіб фізичного виховання створює найбільш сприятливі умови для оздоровлення дітей. В туристичних походах діти на практиці використовують вивчені на уроках фізичної культури рухові дії (подолання перешкод, ходьба, лазіння і ін.).

Туризм також являється засобом збагачення життєвого досвіду та пізнання красоти природи.

Окрім того туристичні походи пов’язані з перебуванням на відкритому повітрі і з максимальним використанням природних факторів (води, повітря, сонячних променів), які зміцнюють здоров’я та загартовують організм учнів.

Спорт як засіб фізичного виховання

Спорт являється таким засобом фізичного виховання в якому завдання зміцнення здоров’я, розвитку фізичних якостей тісно пов’язані з завданнями по досягненню високих результатів в окремих видах фізичних вправ.

Специфічною особливістю спорту порівняно з іншими засобами фізичного виховання являються спортивні змагання. Вони служать засобом для виявлення кращих результатів і розповсюдження передового досвіду. В той же час вони стимулюють подальше спортивне удосконалення.

Всі види спорту (за Л.П.Матвеєвим) можна поділити на п’ять основних груп:

1. види спорту для яких характерна рухова діяльність спортсмена (легка атлетика, гімнастика, плавання, спортивні ігри і ін.).

2. види спорту в основі яких лежить управління засобами пересування (велосипед, автомобіль і ін.).

3. види спорту пов’язані з використанням спеціального спортивного обладнання (стрільба з луку, гвинтівки і ін.).

4. види спорту в яких співставляються результати модельно-конструкторської діяльності (авія та судомодеювання і ін.).

5. види спорту, основний зміст змагань в яких носить характер абстрактно-логічного перегравання суперника (шахмати, шашки).

Спорт відіграє велику роль в набутті учнями досвіду спілкування з товаришами та у стимуляції розвитку інтелекту і творчих можливостей.

Перші кроки у спорті дитина може зробити ще до вступу в школу, а закінчити спортивну діяльність в 30 років і старше. Свої можливості діти можуть розкрити в дитячих юнацьких спортивних школах, які призвані проводити підготовку обдарованої молоді.

Ефективною формою роботи з організації дитячого спорту є спортивні інтернати, ліцеї і спеціалізовані класи.

Найбільш сприятливим віком початку занять спортом (заВ.П.Філіним) для молодших школярів є: 7 років – акробатика, плавання, стрибки у воду, синхронне плавання, теніс, спортивна гімнастика (хлопці); 8 років – баскетбол, футбол; 9 років – волейбол, лижний спорт, легка атлетика, ручний м’яч; 10 років – бокс, боротьба, велосипедний спорт, веслування, фехтування.

Природні і гігієнічні фактори, як засіб фізичного виховання

Вирішення завдань фізичного виховання оздоровчої направленості можливе при умовах широкого використання в процесі занять сил природи. Ці сили проявляються через сонячні, повітряні ванни та водні процедури з метою оздоровлення і загартування. Включені в режим навчальної діяльності ці процедури є формою відпочинку і підвищують ефективність відновлення.

Зауважимо, що їх вплив значно поступається впливу фізичних вправ на організм. Вони лише доповнюють їх виступаючи в ролі допоміжних засобів фізичного виховання.

Дотримання гігієнічні норм так само як і сили природи доповнюють і підсилюють вплив фізичних вправ на організм дітей. Ефективність виконання фізичних вправ можлива лише при дотриманні гігієнічних норм харчування, сну, місць занять, вимог особистої гігієни, гігієни праці, навчання і побуту.

Ні один з перерахованих засобів не може вважатись універсальним. Повноцінне і ефективне вирішення завдань фізичного виховання учнів може бути досягнуто лише при умові комплексного їх використання.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України “Про фізичну культуру і спорт”. – К. – 1994. – 21 с.

2. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України/За ред. М. Д. Зубалія. -2-е вид., перероб. і доп. – К., 1997. – 36 с.

3. Вільчковський Е.С., Козленко М.П., Цвек С.Ф. Система фізичного виховання молодших школярів. Навчально-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 232 с.

4. Єдинак Г.А., Ареф’єв В.Г. Фізична культура в школі – молодому спеціалісту – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. – 306 с.

5. Плахтій П.Д., Зубаль М.В., Мисів В.М. Біологічні основи фізичного виховання студентів: Навчальний посібник. – Кам’янець-Подільський: ПП Буйницький О.А., 2008. – 232 с.

6. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів “Основи здоров’я і фізична культура” 1-11 класи. – К.: Початкова школа, 2001. – 112 с.

7. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 272 с.

8. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2002. – 248 с.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

22. Закон України "Про освiту " // Рад. шк. - 1991. - N 9. - С. 5-19.

23. Державна національна програма "Освіта" ("Україна ХХI століття") // Освіта. - 1993. - грудень (N 44-45-46).

24. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні: Видання передруковано в ДВПП ДКНТ. 1996. -26 с.

25. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України/За ред. М. Д. Зубалія. -2-е вид., перероб. і доп. -К., 1997. -36 с.

26. Андрощук Н.В., Дзюбановський А.Б., Леськів А.Д. Радість руху. – Тернопіль.: СМП “Астон”, 1999. – 114 с.

27. Богданов Г.П., Козлов В.Й. Занимайтесь всей семьей. – М.: Физкультура и спорт, 1987.

28. Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів. Навчальний посібник. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Радянська школа, 1989. – 190 с.

29. Вільчковський Е., Борисенко А., Зубалій М. Цвек С., Остапенко О., Стеценко А. Державний стандарт освітньої галузі "Фізична культура і здоров'я"//Фізичне виховання в школі. -1997. -N1. -С3-12.

30. Качеров О., Козетов І. Здорова родина – здорове суспільство Фізична культура і здоров’я сім’ї // Фізичне виховання в школі. – 1998. - №2,4. – С.26-29.

31. Комплесная програма физического воспитания учащихся I-X класов общеобразовательной школы. -М,: Просвещение, 1987. -47 с.

32. Кравець В. П. Історія українсьної школи і педагогіки: Навчальний посібник. -Тернопіль, 1994. -357 с.

33. Леськів А.Д., Андрощук Н.В., Мехоношин С.О., Дзюбановський А.Б. Форми і засоби фізичного виховання молодших школярів. – методичний посібник.: Тернопіль “Астон”, 1997. – 108 с.

34. Линець М. М. Основи методики розвитку рухових якостей. – Львів: Штабар, 1997. – 207 с.

35. Папуша В.Г. Фізичне виховання школярів: форми, зміст, організація. – Тернопіль: Збруч, 2000. – 248 с.

36. Петровський В., Поліщук Н. Опанування рухових дій дівчатами молодшого шкільного віку // Фізичне виховання в школі. – 1998. - №4. – С. 29-32.

37. Помиткін Е. О. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти. -К.: 1996. -164 с.

38. Рощенко В., Столітенко В. Самостійні заняття учнів фізичними вправами Фізична культура і здоров’я сім’ї // Фізичне виховання в школі. – 1998. - №3. – С.15-18.

39. Сарапулова Є. Фізкультхвилинка – це серйозно Фізична культура і здоров’я сім’ї // Фізичне виховання в школі. – 1997. - №4. – С.20-22.

40. Тельтевская Н. В. Проверка и оценка знаний учащихся. -Саратов: Саратовский университет, 1984. -32 с.

41. Теория и методика физического воспитания. Под ред. Ашмарина Б. А. -М.: Просвещение, 1990. -287 с.

42. Цвек С.Ф. Фізичне виховання молодших школярів. – К: “Радянська школа”, 1986. – 123 с.

43. Шиян Б. М., Папуша В. Г., Приступа Є. Н. Теорія фізичного виховання. -Львів: ЛОНМІО, 1996. -220 с.
Лекція

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте