Ііі. Історія української літературної мови в датах і подіях

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 6Следующая ⇒

855р.- за свідченням Чорноризця Храбра, автора трактату ”Сказання про письмена”(ІХ-Хст.), було створено слов’янську азбуку.

860р. - за свідченням “Житія Костянтина”, у Херсонесі Костянтин-Кирило знайшов Євангеліє і Псалтир, писані руськими письменами.

862-863р.- розпочалася підготовка до місії Кирила і Мефодія у Великоморавське князівство - праця над перекладами Св. Письма старослов’янською мовою.

907,911,944рр. - датовані договори руських князів Олега, Ігоря, Святослава з Візантією, які, за вимогою візантійської дипломатичної практики, мали укладатися двома мовами - грецькою і мовою народу, з яким укладена угода; у договорі 944р. зазначено, що руські купці і посли “приносять грамоту” у Візантію; це свідчення про початки ділової писемності на Русі.

987р. - арабський письменник Ібн-ель-Надим у праці “Книга розпису відомостей про вчених і назви створених ними книг” констатує, що руси мають свої письмена, які вирізують на дереві.

988р. - офіційне хрещення України-Русі, запровадження старослов’янську мову як літературно-писемну.

996-997рр. - найраніше зведення літописних матеріалів, складене групою світських і духовних осіб з оточення Володимира Святославича.

1016 -1054 (?)рр.- датований збірник законів, складений при Ярославі Мудрому, “Руська правда”, до наших часів дійшов у списку ХІІІ ст.

1054р. - митрополит Іларіон написав “Слово про закон і благодать”.

1056-57рр. - датоване Остромирове Євангеліє, дійшло до наших часів в оригіналі.

1068р. - датований напис на Тмутороканському камені.

1073 та 1076рр.- датовані Ізборники Святослава, які дійшли до наших часів у першоствореному вигляді.

1112р. -1119рр. - зведено літописні записки у “Повість минулих літ”, яка до наших часів дійшла у списку ХІVст.

1119-1199рр. - укладено Київський літопис, який дійшов до наших часів у списку ХІVст.

1130р. - датована грамота великого київського князя Мстислава Володимировича та його сина Всеволода, написана руською літературно-писемною мовою із використанням стилістично маркованих старослов’янізмів.

1144р. - датоване Галицьке Євангеліє, до наших часів дійшло в оригіналі

1164р. - датоване Добрилове Євангеліє, написане на Київщині, до наших часів дійшло в оригіналі

1185р.-1187рр. - датоване “Слово о полку Ігоревім”, до наших часів дійшло у списку ХVІ ст.

1201-1292рр. - укладено Галицько-Волинський літопис, який дійшов до наших часів у списку ХІV ст.

1215-1230(?)рр. - постала первісна редакція Києво-Печерського патерика, до наших часів цей збірник дійшов у пізніших обробках ХVст.

1305р. - італійський поет-гуманіст Данте пише трактат “Про народну мову”, у якому переконує, що в основу літературної мови повинна лягти жива народна мова.

1307 -1321рр. - Данте написав “Божественну комедію” народною італійською мовою.

1322-1500рр. - писемні документи, які відбивають стан руської(української) актової мови, які увійшли в канон джерел “Словника староукраїнської мови ХІV-ХVст.”

1347р. - видано Вислицький Статут руською літературно-писемною мовою.

1348р. - у Чехії заснований університет - перша на слов’янських землях вища школа.

1375р. - початки графіко-орфографічної реформи Євфимія Тирновського у Болгарії, яка поширилася в Україні у ХV-ХVІст.

1380р. - Джон Віклеф переклав Біблію народною англійською мовою.

1386р. - початки укладання збірника актів Литовської Метрики (до 1794р.), писаної українською літературно-писемною мовою.

1450р. - Й. Гутенберг винайшов друкарський верстат.

1460-ті рр. - як свідчать документи, в Україні було закладено першу друкарню.

1468р. - датований “Судебник” Казимира Ягайла, написаний руською літературно-писемною мовою.

1488р. - діяч Реформації Ян Гус надрукував переклад Біблії народною чеською мовою(також написав трактат “De ortographia bohemica”, у якому викладено основи чеського правопису).

1489р. - датована Четія-Мінея - пам’ятка релігійного змісту, писана наближеною до народнорозмовної мовою.

1491р. - у Кракові Швайпольт Фіоль надрукував богослужбові книги Октоїх і Часослов старослов’янською мовою з рисами української мови.

1517р. - з релігійними тезами, в одній з яких було викладено ідею про переклад Св. Письма та інших богослужбових книг народною мовою, виступив німець Мартин Лютер.

1517р.-1519рр. - Франциск Скорина працював над перекладами Старого Заповіту,Апостола, Псалтиря та інших богослужбових книг мовою, наближеною до живої розмовної, надрукував 23 книги.

1519 -1534 рр. - Мартин Лютер переклав Біблію німецькою мовою.

1522-1571 (?)рр. - у рукописній граматиці чеської мови Яна Благослава вміщено українську народну пісню про воєводу Стефана.

1529 р. - перша редакція Литовського Статуту, у якому зафіксовано статус руської літературно-писемної мови як офіційної державної (також у редакціях 1566 та 1588рр.).

1556р. -1561рр. - датоване Пересопницьке Євангеліє - переклад українською мовою.

1563р. - датована Радзивилівська Біблія - переклад польською мовою.

1571р. - датована петиція української шляхти з Києва до короля польського, у якій викладено прохання надсилати державні документи, писані руською(українською) літературно-писемною мовою.

1574р. - Іван Федорович у Львові надрукував “Апостол” і першу книгу нецерковного призначення “Буквар”.

1575 -1600 (?)рр. - датовано найперший з відомих на українських землях анонімний “Лексис с толкованієм словенских слов просто” - перекладний церковнослов’янсько-український словник.

1575р.-1577рр. - датований переклад Старого Заповіту Дмитра Писарчика мовою, близькою до народнорозмовної.

1576р. - засновано Острозьку Академію.

1577р. - трактат Петра Скарги “Про єдність церкви Божої”, у якому порушено питання про церковнослов’янську(слов’яноруську) мову як мову науки.

1581р. - датований переклад Нового Заповіту Валентина Негалевського мовою, близькою до народнорозмовної.

1581р. - Іван Федорович в Острозькій Академії надрукував Острозьку Біблію старослов’янською мовою.

1586р. - закладена братська школа при Успенській церкві у Львові.

1591р. - вийшла друком греко-слов’яноруська граматика п.н. “Адельфотес”.

1596р. - вийшла друком “Граматика словенска” Лаврентія Зизанія.

1596р. - вийшов друком “Лексис” Лаврентія Зизанія - перекладний церковнослов’янсько-український словник.

1596р. - датований переклад Старого Заповіту Луки з Тернополя мовою, близькою до народнорозмовної.

1599р. - Яків Вуєк переклав польською мовою Св. Письмо.

1600-1650(?)рр. - датований анонімний рукописний т.зв. Семимовний словник - перекладний латинсько-грецько-турецько- татарсько-вірменсько-українсько-молдавський словник.

1614р. - Литовський Статут видано польською мовою.

1619р. - датовані інтермедії Якуба Гаватовича, у яких жива народнорозмовна мова є засобом гумору.

1619р. - перше видання “Грамматіки славенскія правилноє синтагма” Мелетія Смотрицького.

1625р. - у польській сатиричній брошурі Яна Дзвонковського надруковано українську народну пісню про козака і Кулину.

1627, 1672рр. - указами було заборонено читати у Московії учительне Євангеліє Кирила Транувіліона-Ставровецького.

1627р. - вийшов друком “Лексикон славеноросскій і імен толкованіє” Памви Беринди - тлумачно-перекладний церковнослов’янсько-український словник.

1632р. - заснована Києво-Могилянська колегія.

1642р. - датований рукописний “Лексикон латинський” Єпіфанія Славинецького - перекладний латинсько-слов’яноруський словник.

1643р. - датована рукописна граматика Івана Ужевича - перша граматика народної української мови ХVІ-ХVІІст.

1650-1700(?)рр. - датована “Синоніма славенороська” - перша лексикографічна праця, реєстрову частину якої складають лексеми руської(української) літературно-писемної мови.

1650-ті(?)рр. - датований рукописний “Лексикон словено-латинський” Єпіфанія Славинецького та Арсенія Корецького-Сатановського - перекладний слов’янорусько-латинський словник.

1654р. - Переяславська угода, яка стала початком політики деукраїнізації та русифікації на землях Лівобережної України.

1656р. – Ліквідація автономії української церкви, незаконне і насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархатом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.

1659р. - вийшла друком праця Йоаникія Галятовського “Ключ розуміння”, у якій містилася “Наука альбо способ зложеня казаня”.

1661р. - засновано Львівський університет, з часу заснування працювала українська наукова інституція Studium Rutenum.

1672р. – заборонено по всій Московії книги, видрукувані в Україні.

1677р. - патріарх Іоаким наказував видерти з української книжки листки, бо вони “ несходни с книгами московскими”.

1686р. – московський патріарх підпорядковує собі Київську митрополію і звертається до Константинопольського патріарха, щоб той наказав українцям друкувати книжки „по единому обряду” з Москвою

1687 р. – Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами („Коломацькі статті”)

1689 р. - Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.

1690 р. – „Анафема” Московського собору на „киевские новые книги” – книжки П.Могили, К.Ставровецького, І.Галятовського, Я.Барановича, А.Радивиловського, І.Славинецького та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.

1690р. - на Московському Соборі спалювали українські книги релігійного змісту.

1696р. - Варшавський Сейм прийняв постанову про уведення польської мови як офіційної в українських канцеляріях.

1698р. - Петро І скаржився патріархові: “Священики у нас грамоті мало вміють. Коли б послати їх на науку в Київ”.

1700 -1727 (?)рр. - датована рукописна збірка Климентія Зиновіїва “Вірші. Приповісті посполиті”, у якій написано твори українською літературно-писемною мовою.

1701-1762рр. - до Москви виїхали 95 учнів та викладачів Києво-Могилянської Академії, серед них - Йоаникій Галятовський, Феофан Прокопович, Єпіфаній Славинецький та ін.

1702р. - укладений літопис Самовидця.

1708р. - датована правописна реформа Петра І, пов”язана з уведенням гражданського шрифту у світській сфері.

1709 р. – Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.

1709р. - указом Петра І було позбавлено права на викладання У Києво-Могилянській Академії вихідцям із західних земель України.

1710р. - Києво-Могилянська Академія указом Петра І перетворена у Класову Духовну академію.

1710р. - укладено літопис Граб”янки.

1718р. - за наказом Петра І було спалено книгозбірню Києво-Печерської Лаври, у якій зберігалися писемні документи києворуської доби.

1720 р. – Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими, „дабы... особливого наречия в оных не было”.

1720р. - указ Петра І про заборону друку українських книг, “дабы никакой розни и особливаго наречія во оных не было”.

1720р. - укладено літопис Самійла Величка.

1721 р. – Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.

1725р. - указом Петра І було заборонено закладати друкарні за межами Києва, а у київських друкарнях не дозволяли видавати книги, які б мовою, правописом чи чимовсь іншим відрізнялися від надрукованого у Москві чи Петербурзі.

1729 р. – Указ Петра ІІ (внука Петра І), який зобов’язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.

1731р. – імператриця Анна Іоанівна грамотою вимагала «науки вводить на собственном российском языке»

1736р. – конфіскований і вивезений до Москви архів Києва.

1750,1795рр. - офіційні перейменування назв українських поселень, що входили до складу Російської імперії.

1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. – Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.

1760 -1790 (?)рр. - датована рукописна анонімна “Історія Русів”, написана російською мовою, головною ідеєю твору є право кожного народу на самостійний розвиток.

1764 р. – Інструкція Катерини ІІ князю О.В’яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.

1764 р., 10 листопада – Указ Катерини ІІ про ліквідацію в Україні гетьманського правління.

1766,1775,1786рр. - русифікаторські укази Катерини ІІ з вимогами, щоб у книжках “никакой розни и прибавки и в слоге речей перемены отнюдь не было”.

1769 р. – Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.

1772,1782рр. - вийшли друком підручники російської мови для українців.

1775 р., 3 серпня – Маніфест Катерини ІІ „Об уничтожении Запорожской Сечи и причисления оной к Малороссийской губернии” та про закриття українських шкіл при козацьких канцеляріях.

1782р. - указом Катерини ІІ заборонено мандрівним дякам навчати у народних школах; навчальні програми, укладені для російських шкіл, починають запроваджувати в школах України

1783р. - у вищих школах підросійської України запроваджено навчання російською мовою.

1783р. - у Львові було засновано українську семінарію із правом викладання богословських і філософських наук українською мовою.

1784 р. – указ Катерини ІІ по церквах читати молитви лише «голосом, свойственным русскому наречию»

1784р. - рескриптом австрійського цісаря відновлено діяльність Львівського університету.

1786, 1787рр. - датовані декрети австрійського імператора Йосифа ІІ, у яких було визнано українську мову як національну.

1787р. - дозволено викладати філософію і математику у Львівському університеті українською мовою.

1790р. - професор Studium Rutenum Львівського університету Петро Лодій переклав з латинської мови підручник етики “Наставленіє любомудрія нравоучительного”.

1794р. - з”являється друком українською мовою пісня про чорноморських козаків Антона Головатого.

1798р. - з”являється друком перші три частини “Енеїди” Івана Котляревського.

1805р. - Олексій Павловський представив на розгляд Академії Російського Слова рукопис праці “Обозрение малороссийского наречия”, яке вийшло друком у 1818р. під назвою “Грамматика малороссийского наречия”.

1817 р. – Запровадження викладання польською мовою в усіх початкових класах і вищих народних школах Галичини, яка входила в той час до Австро-Угорської імперії.

1817р. - закрито Києво-Могилянську Академію - осередок вищої освіти в Україні.

1829р. - о.Іван Могильницький уклав рукописну граматику української мови (Галичина).

1830р. - датована “Граматика” Михайла Лучкая.

1830-ті рр. - перша хвиля азбучної війни в Галичині - спроби увести латинську азбуку в український правопис.

1834р. - вивезення архівних документів, старовинних книг і рукописів з України до Петербурга.

1834р. - датована брошура Маркіяна Шашкевича “Азбука і абецадло”, автор якої стає на захист кириличного алфавіту.

1834р. - о. Йосип Левицький уклав граматику української мови - перша друкована праця у Галичині.

1834р. - У Києві засновано університет Св. Володимира з метою виховання української молоді у проросійському дусі.

1837р. - у Будапешті вийшов друком український альманах “Русалка Дністрова”.

1840р. - вийшов друком “Кобзар” Тараса Шевченка.

1846р. - о.Йосип Лозинський уклав граматику української мови (Галичина).

1846р. - у Києві організоване Кирило-Мефодіївське братство.

1847р. - ліквідовано Кирило-Мефодіївське братство.

1847р., березень – квітень – Розгром „Товариства св. Кирила і Мефодія” у Києві, арешт його учасників і покарання ув’язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.

1848р. - у Львівському університеті засновано кафедру української словесності, першим професором якої став Яків Головацький.

1848р. - у Львові побачила світ перша руська(українська) газета “Зоря Галицька”.

1848р. - у Львові розпочала роботу Рада народна Руська, у маніфесті якої сформульовано принцип національної єдності з підросійськими українцями.

1850-ті рр. - друга хвиля азбучної війни в Галичині, яка закінчилася 1859р. узаконенням кирилиці.

1859р. - на теренах Галичини українська мова поряд із польською та німецькою вперше була допущена як офіційна у судах.

1859р. - у Києві відкрито першу недільну школу, у якій навчання провадилося народною українською мовою.

1861р. - П. Морачевський піготував переклад Євангеліє українською мовою, який високо оцінила Академія Наук, однак дозвіл на друкування було отримано аж у 1907р.

1861р., 19 лютого – Маніфест про скасування кріпосного права, у якому сказано, що російська мова є єдиною та загальнодержавною.

1863р. - вийшов Валуєвський обіжник, у якому наказано “чтоби к печати дозволялись только такие произведения на малороссийском языке, которые принадлежат к области изящной литературы, пропуском же книг на малороссийском языке как духовного содержания, так учебных и вообще назначаемых для первоначального чтения народа, приостановиться”.

1867р. - датована т.зв. Австрійська конституція, стаття 19 якої гарантує право використання української мови у різних сферах життя української національної меншини („ непорушне право зберігати і плекати свою національністьі мову, одержувати освіту рідною мовою”).

1869р. – В Австро-Угорській імперії запроваджене обов”язкове навчання дітей віком до 14 років, більшість українських дітей навчаються в школах з українською мовою викладання.

1869, 1886рр. - указами призначено додаткову платню за росіянізацію - “лицам русского происхождения...производится доплата к содержанию”.

1873р. - датований т.зв. Київський правопис на фонетичних засадах, відбитий у виданні “Записок Юго-западного отдела Географического общества”.

1873р. - у Львові засновано Наукове Товариство ім.Тараса Шевченка.

1874р. - указ про навчання російською мовою у початкових школах у підросійській Україні.

1876р. - Олександр ІІ підписав Емський указ, яким було заборонено друкувати оригінальні твори і перекладати українською мовою, завозити з Галичини українські книги, ставити україномовні вистави, прилюдні читання українською мовою, друк текстів до нот, дозволено друк історичних документів і белетристики з умовою, щоб “не било допускаемо никаких отступлений от общепринятого русского правописания”.

1878р. - у Женеві Михайло Драгоманов заснував альманах “Громада”, наукові, філософські, літературні публікації у якому виходили українською мовою.

1881р. - додаток до Емського указу, за яким дозволялися україномовні театральні вистави, але кожна українська вистава мусила бути попереджена виставою російською; вимагалося особливу увагу звернути на дотримання “общерусского правописания”; дозволено друкувати словники української мови російським правописом.

1884р. – Закрито українські театри.

1886р. - датований т.зв. правопис Желехівського, або желехівка, відбитий у “Малорусько-німецькому словарі”.

1888 р. – Указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.

1893р. - в Галичині офіційно запроваджено фонетичний правопис (“Руська граматика” С.Смаль-Стоцького та Ф. Гартнера).

1895р. - розпорядження про заборону друкувати українські книги для дітей у підросійській Україні.

1898р. - український посол о. Данило Танячкевич на засіданні австрійського парламенту ставить питання про заснування окремого українського університету у Львові; згодом питання про викладання дисциплін українською мовою піднімають студенти.

1903р. - з ініціативи Михайла Коцюбинського готується до друку альманах “Дубове листя”, призначений для читання інтелігенції; на відкритті пам’ятника І.Котляревському в Полтаві російська влада заборонила виголошувати промови українською мовою.

1905-1906рр. - рух за скасування заборони українського друкованого слова, зокрема, Українська народна партія пропонує проект „Основного Закону Самостійної України”, у якому узаконено права української мови

1905р. - опубліковано “Записку про скасування обмежень малоруського друкованого слова”, уряд Росії видає „Временне правила о печати», згідно з якими перестають діяти Валуєвський обіжник і Емський указ.

1907р. -1913рр. - заходи російського уряду, спрямовані на обмеження сфер вживання української мови, - закрито філії товариства “Просвіта”, заборонено друк україномовних книг у підросійській Україні тощо.

1912р. - підготовано цісарський рескрипт у справі заснування українського університету у Львові не пізніше 1916р., однак на перешкоді стала перша світова війна.

1914р. - у підросійській Україні заборонено святкування 100-літнього ювілею уродин Тараса Шевченка.

1917р. - розпорядження російського Тимчасового уряду про навчання українською мовою у початкових школах України;

1917р. - у Києві відкрито Український Народний Університет, який у 1918р. перетворено на Державний університет;

1918р. - Міністерство освіти затвердило “Найголовніші правила українського правопису”, укладені комісією у складі І.Огієнка, А.Кримського та Є. Тимченка.

1918р. - у Києві почали працювати Українська Академія Наук та Українська Академію Мистецтв.

1918р. - українською мовою видана конституція УНР.

1918-1919рр. – у ЗУНР українська мова була проголошена державною.

1919, 1920, 1921рр. - видано низку декретів, за якими українська мова як предмет уведена у шкільні програми, допущена у державних закладах нарівні з російською, запроваджено курси української мови для службовців.

1919р. - Директорія видала закон про державну українську мову в УНР та про обов’язкове заведення української мови у внутрішньому діловодстві Української Академії Наук.

1920р. - Рада Народних Комісарів УРСР ухвалила ввести обов’язкове вивчення української мови по всіх освітніх установах.

1921р. - на з’їзді студентів-українців було вирішено створити приватний український університет, ректором обрано Василя Щурата.

1921р. - у Києві вийшли “Головніші правила українського правопису”.

1922р. - висунута теорія “боротьби двох культур”, за якою українську культуру трактовано як культуру села, а російську - як культуру міста, яка має більше перспектив до розвитку.

1922р. - у “Кодексі законів про народну освіту в УРСР” визнано, що “українська мова як мова більшості населення України, особливо на селі, і російська мова як мова більшості населення в містах, мають в УРСР загальнодержавне значення і повинні викладатися в усіх навчальних закладах”.

1922р. - у Львові вийшли “Правописні правила, прийняті НТШ”.

1923р. - постанова ВУЦВК і РНК УРСР, за якою “мови всіх націй, що є на території України, оголошуються рівноправними”.

1925р. - вийшов друком “Український правопис”.

1925р. - початки українізації.

1926р. - датований лист Сталіна до Кагановича, у якому йшлося про перетворення української культури і громадськості в “культуру і громадськість радянську”.

1926р. - розпочалося публічне обговорення проблем українського правопису.

1927р. - Лазар Каганович сформулював “Програму російського націоналізму”.

1927р. - постанова ВУЦВК, у якій підтверджена теза про рівноправність мов всіх національностей на території УРСР.

1927р. - скликано конференцію, на якій з участю делегатів із Західної України Кирила Студинського, Іларіона Свєнціцького та Василя Сімовича, обговорено правописні питання.

1928р. - вийшов друком “Український правопис”.

1930р. - датована стаття Наума Кагановича “Проти народництва у мовознавстві (Куди йде українська літературна мова?)”, яка поклала початок т.зв. марксистській філології.

1930р. - проголошено гасло української культури “національна формою, соціалістична змістом”.

1930р. - процес СВУ, унаслідок якого засуджено і знищено 45 найвизначніших діячів української культури.

1933р. - з’явилася друком нова зрусифікована редакція “Українського правопису”.

1933р. - критиці підлягає “Український правопис” 1928р. як націоналістичний, виходить друком нова зрусифікована редакція.

1933р. - початки репресивної політики у мовознавстві, покладені статтею А.Хвилі “Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному ґрунті”.

1934р. -1937рр. - Інститут мовознавства АН УРСР працював над перекладним “Російсько-українським словником”, українська частина якого зрусифікована.

1938р. - постанова про уведення російської мови як предмету по всіх неросійських школах.

1938р. - припинення українізації; постанови про обов’язкове викладання російської мови у всіх неросійських школах.

1940р. - постанова запровадити вивчення російської мови по школах Західної України.

1943р. - постанова “За що бореться УПА”, у якій, зокрема, зазначено: “ за вільну українську по формі і по змісту культуру”.

1946р. - теза про українську культуру і мову як частину єдиної загальноросійської у постанові пленуму ЦК КП(б)У.

1947р. - для службового користування було видано список українських книг, які мають бути вилучені з користування (репресовано у такий спосіб 3600 творів, позначених тавром українського буржуазного націоналізму).

1958р. - тези ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР “Про зміцнення зв’язку школи з життям”, у яких було надано “право батькам вирішувати, яку мову в обов’язковому порядку вивчатиме дитина”.

1960-1961рр. - видано нову зрусифіковану редакцію “Українського правопису”.

1963р. - у Київському університеті проведено конференцію з питань культури та мови, яка перетворилася у відкриту демонстрацію проти русифікації.

1964р. - було спалено Українську Національну бібліотеку, згоріло 600 000 томів важливих архівних документів, пов’язаних з історією України.

1965р. - праця Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, яку разом із листом-роздумом з приводу сучасних подій було надіслано першому секретареві ЦК КПУ П.Шелестові та Голові Ради Міністрів УРСР В. Щербицькому.

1965р.-1967рр. - арештовано і депортовано з України багато українських діячів культури.

1972р. - наукові періодичні видання в Україні друкуються російською мовою.

1978р. - постанова ЦК КПРС “Про дальше вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках”.

1979р. - 1980рр. - циркуляри про перехід до вивчення спеціальних дисциплін російською мовою у вищих навчальних закладах України.

1987р. – згідно з постановою ЦК КПРС у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах українська мова стала факультативним предметом.

1989р. - установча конференція Товариства української мови ім. Тараса Шевченка.

1989р., 28 жовтня - Верховна Рада України ухвалила закон “Про мови в УРСР”, за яким українській мові надано статус державної, однак допускається паралельне вживання української і російської мов.

1990р. – постановою Ради Міністрів УРСР затверджено „Державну програму розвитку української мови та інших національних мов Української РСР на період до 2000 року”, яка не була виконана.

1990р., 16 липня - Декларація про державний суверенітет України, за якою Українська РСР “забезпечує національно-культурне відродження українського народу,... функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя”.

1996р., 28 червня - прийнята Конституція України; у статті 10 сказано: “Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України”.

1997р. – для реалізації ст..10 Конституції утворено Раду з питань мовної політики при Президентові України й Департамент із здійснення мовної політики при Державному комітеті України у справах національностей та міграції.

1999р. – Уряд прийняв документ „Комплексні заходи щодо всебічного розвитку і функціонування української мови”.

1999р., 14 грудня – Конституційний Суд України затвердив рішення, у якому наголошено:” Володіння українською мовою є однією з обов’язкових умов для зайняття відповідальних посад”.

2003р.,15 травня – Верховна Рада України ратифікувала Європейську хартію регіональних мов(мов меншин), за якою Україна мусить забезпечити вільне використання 13 мов(болгарської, білоруської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, румунської, російської, німецької, польської, словацької, угорської) у сфері освіти, економіки, адміністративного управління, культури, судочинства.

9 листопада щорічно – відзначається день української писемності і мови.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте