ПідТема: «Екосистеми степів та їх характеристика»

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 18 из 30Следующая ⇒

План: 1. Поширення степових екосистем. 2.Клімат. 3. Типи степів. 4. Характеристика продуцентів. 5. Характеристика консументів. 6. Біотичні зв`язки. 7. Степ в Україні.

Мета. Розкрити основні екологічні характеристики степових екосистем, їх органічного світу та висвітлити проблеми охорони природи.

1. Поширення степових екосистем. Степ – це рівнинна територія в помірних і субтропічних зонах Північної і Південної півкуль, яка поросла трав'янистою рослинністю. Характерна майже повна відсутність дерев, за виключенням штучних насаджень і заплавних лісів. Степи поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди. У Євразії найбільші площі степів знаходяться на території Російської Федерації, Казахстану, України і Монголії. У горах утворюють висотний пояс (гірський степ); на рівнинах — природну зону, розташовану між лісостеповою зоною на півночі і напівпустинною зоною на півдні. Атмосферні опади становлять від 250 до 450 мм в рік. Середні температури зимових місяців від 0° С до мінус 20°С, а літніх – від +20°С до +28°С.

2. Клімат степових регіонів, як правило, знаходиться в діапазоні від помірно-континентального до різко-континентального, і завжди характеризується жарким або дуже жарким (до +40 °C) і сильно посушливим влітку. Зима в степових регіонах завжди малосніжна, з сильними хуртовнами і завірюхами, варіює від помірно м'якої до суворої з тріскучими морозами, які інколи сягають мінус 40 °C.

3. Типи степів. Залежно від рослинності і режиму зволоження степу підрозділяють на п'ять основних підвидів:

§ гірські (кріоксерофільні);

§ лучні або різнотравні (мезоксерофільні;

§ справжні (ксерофільні) з переважанням багатолітніх дерновинних злаків, головним чином ковили — так звані ковилові степи;

§ сазові (галоксерофільні), що складаються з рослин, у яких надземні органи пристосувані до посушливого клімату, але виростають за наявності постійного або тимчасового зволоження;

§ пустельні(суперксерофільні) степи за участю пустельних трав і напівчагарників полину і верболозу, а також ефемерів і ефемероїдів.

На різних континентах степ має різні назви: у Північній Америці — прерії; у Південній Америці — пампа або пампаси, в Угорщині – пусти, а в Новій Зеландії – тусоки.

Пампа — степ на південному сході Південної Америки, переважно в субтропічному поясі, в районі гирла Ріо Плата. На заході пампаси обмежені Андами, на сході – Атлантичним океаном, на півночі – саваною Гран-Чако. Пампа характеризується трав'янистою злаковою рослинністю на родючих червонувато-чорних грунтах, що формуються на вулканічних породах. Вона складається з південноамериканських видів тих родів злаків, які широко поширені в Європі в степах помірного поясу (ковила, бородач, овсяниця). Клімат пампи помірний. На сході перепади температури між літом і зимою менш значні, на заході клімат має більш континентальний характер. Пампа стає більш посушливою у міру видалення від Атлантичного океану. Її рослинність майже повністю знищена і у багатьох місцях заміщена посівами пшениці і інших культурних рослин. При відмиранні трав'янистого покриву формуються родючі сіро-коричневі грунти. На відкритих степових просторах переважають тварини, які здатні до швидкого бігу, — пампасовий олень, пампасова кішка, з птахів — страус нанду. Багато гризунів (нутрія, віскаша), а також броненосців. Пампа розташована на території Аргентини, Уругваю і Бразилії. Вона є основною сільськогосподарською областю Аргентини і використовується головним чином для скотарства.

Прерія (фр. Prairie) — північноамериканська форма степу, вегетаційна зона на Середньому Заході США і Канади. Складає східний край Великих рівнин і поширюється на південь Канади у межах провінцій Альберта, Саскачеван і Манітоба. Обмежена вегетація, що виражаються в рідкості дерев та кущів. Це обумовлено внутрішньоконтинентальним розташуванням і Скелястими горами, які захищають прерії із заходу від опадів. З цією обставиною пов'язані посушливі кліматичні умови. У преріях раніше мешкали мільйони бізонів. До кінця XIX ст. білі поселенці практично винищили їх, знищивши таким чином життєву і культурну основу багатьох індіанських племен. Сьогодні прерії представляють величезні штучно зрошені території, які використовуються у сільськогосподарських цілях. На них вирощується пшениця, кукурудза та інші аграрні культури.

4. Характеристика продуцентів. Характерна риса степу — відсутність лісу на значних рівнинних територіях, які вкриті багатою трав'янистою рослинністю. Трави створюють зімкнутий або майже зімкнутий килим: ковила, костриця, тонконіг, мятлик, вівсюг. У преріях домінують невисокі злаки — грама і бізонова трава, а у пампасах — сріблястий гінерій («пампасова трава»), стебла якого часто досягають 2- 2,5 м висоти.

5. Характеристика консументів. Тваринний світ степу має багато загального з пустелею. Це пов`язано з низькою вологістю та високою посушливістю. Взимку в степу часто бувають сильні холоди і тваринам доводиться пристосовуватися, як до високих, так і до низьких температур. Тварини влітку активні переважно вночі. Фауна степів Європи і Азії небагата видами. Чисельні плазуни (степова гадюка, строката ящурка, жовточеревий полоз) і комахи (коники, чорнотілки). З копитних типовими є тварини, що відрізняються гострим зором і здібностями до швидкого і тривалого бігу, наприклад, антилопи (сагайдак, джейран і дзерен), коні; з гризунів — ті, що здатні впадати в зимову (ховрахи, бабаки, сліпаки, тушканчики, лучні собачки, кенгурові щури) і навіть в літню (жовтий ховрах) сплячку, а також гризуни, що можуть мешкати під снігом (нориці, степова строкатка). Всі вони будують складні нори. Звичайні хижаки: – вовк, лисиця, степовий тхір, ласка. З птахів трапляються: дрохва, стрепет, степовий дерихвіст, сіра куріпка, степовий орел, кібець, степовий лунь, степовий боривітер, жайворонки.. Велика частина птахів на зиму відлітає.

6. Біотичні зв`язки. Степові екосистеми відрізняє відсутність деревного ярусу. Серед продуцентів пануюче положення займають різні злаки, серед яких багато різних осок (7, 10, 15). Спільно з іншими видами (тюльпани, астрагали, еспарцети) рослин (9, 13, 16) вони утворюють густий густий зелений килим, зрідка переміжний невеликими групами

чагарників. Серед останніх у Старому світі характерними є: карагана, терен та полин. Велика кількість трави дозволяє розмножуватися багатьом рослиноїдним тваринам, серед яких домінують комахи: жуки, коники, сарана, метелики і їх

личинки (8). У великих кількостях зустрічаються гризуни: миші та нориці (полівки).

7. Степ в Україні. Степова зона в Україні простирається від пониззя р. Дунаю до південних відрогів Середньоросійської височини більш ніж на 1 тис. км і має площу біля 220 тис. кв. км. Її ширина становить близько 100 км на заході та 300 км на сході, а на довготі Перекопського перешийку – близько 450 км.

Клімат. Середня температура січня коливається від мінус 3°С в Одеській до мінус 9°С у Луганській областях, а липня, відповідно, – від +20°С до +24°С. Тривалість безморозного періоду на заході складає 208 і на сході – 138, а вегетаційного – 210-150 днів. Річна сума опадів коливається від 300-350 мм у Причорномор`ї до 550 мм на Донецьком кряжі, максимум яких припадає на першу половину літа. Скрізь висока випаровуваність – 900-1000 мм на рік. На більшій частині степової зони число днів з опадами становить 120-140 днів, лише в Причорномор`ї і Приазов`ї – біля 100. В деякі роки із зливами за добу випадає їхня значна кількість (104 мм – Дніпропетровськ, 106 – Луганськ, 156 – Херсон, 163 – Болград, 189 – Асканія-Нова).

Рослинність. У степах України в минулому був добре розвинутий природний трав`яний рослинний покрив, під яким утворилися чорноземи. Він сформувався в умовах дефіциту вологи за панування на межиріччях трав`янистих сухостійких рослин. При просуванні з півночі на південь було 3 смуги степів: а) різнотравно-типчаково-полинові, б) типчаково-ковилові, в) полино-типчакові або пустельні полино-дернинно-злакові.

У причорноморських районах р. Дніпра розташовані древньодельтові піщані рівнини, які називають кучугурами (Основ`янська, Козачо-Лагерська, Олешківська, Збур`ївська, Іванівська, Виноградівська та Кінбурнська). Ландшафтну розмаїтість піщаним степам надають блюдцеподібні саги з прісною і солоною водою, заростями очерету, а також з березо-дубовими, вільховими й осиковими перелісками. Останні, що звуться колками, збереглися в невеличкому числі й у пониззі р. Південного Бугу. Більшість із них охороняється в Чорноморському державному заповіднику, РЛП “Кінбурнська коса”, НПП «Олешківські Кучугури» та у різних заказниках. Колки існували і вище за течією р.Дніпра, проте були затоплені водами Каховського водосховища в 1953-1954 р. Їхні залишки також були помітні до будівництва Запорізьких АЕС і ДРЕС в околицях с. Іванівки та м. Енергодара.

Сучасний стан. Загальна площа степової зони ~19876 тис. га, з них: 15160,6 (76,3%) – сільськогосподарські угіддя, а 12752,2 (64,2) – орні землі. Рівнинний рельєф визначив домінування значних орних масивів (80-150 га і більше), засіяних однорідними культурами. Використання земель під обмежений набір сільськогосподарських рослин сприяло виносу з грунту значної кількості поживних речовин, що вимагає регулярного внесення мінеральних і органічних добрив. Диких злаків замінили озимі зернові культури. З середини 60-х років ХХ ст. у сівозмінах набули суттєвого значення багаторічні бобові (еспарцет і люцерна), а потім – соняшник та рапс.. Після впровадження зрошення степові екосистеми фактично перестали існувати. Їх жалюгідні клапті залишились на території нечисельних заповідників та національних парків (Асканія-Нова, Чорноморський, Український степовіий, Кам`яні Могили, Азово-Сиваський НПП та НПП «Меотида»). Наслідком цього стало невпинне скорочення видового різноманіття степових рослин та тварин і їх заміщення нехарактерними видами.

Література

Основна [7, 9, 15, 18], додаткова [22, 23, 26, 42].

Контрольні питання

1. Розкажіть про розташування степових екосистем і охарактеризуйте клімат степових районів?
2. Наведіть відомості про підрозділення степових екосистем на певні райони та згадайте чим вони відрізняються між собою?

1. Дайте характеристику продуцентам степових екосистем?
2. Охарактеризуйте консументи степових екосистем та розкажіть про загрози для їх збереження?
3. Вплив людини на степові екосистеми та результативність їх охорони?
4. Стан степових екосистем в Україні?

Лекція № 10-9

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология