Територіальна організація і структура виробничих сил Далекосхідного економічного району

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 5

Провідні галузі ринкової спеціалізації Далекосхідного районугрунтується на широкому використанні його природних багатств. Головнимигалузями індустрії, з якими район виступає у міжрайонному поділіпраці, є рибна, лісова і гірничо-рудний. З галузей, що зміцнюютькомплексний розвиток району, значний розвиток одержали машинобудуванняі металообробка, паливно-енергетичне господарство, промисловістьбудівельних матеріалів, харчова та легка індустрія.

Перед Далеким Сходом стоять великі і різнобічні завданняподальшого його індустріального розвитку: збільшення видобутку олова,вольфраму і деяких інших рідкісних і цінних ресурсів; зміцненняматеріально-технічної бази рибної промисловості і збільшення випуску їїпродукції; розширення морських портів і причалів, нарощування потужностейсудноремонтних заводів; збільшення виробництва пиломатеріалів, целюлози,паперу і картону; розширення і зміцнення паливно-енергетичногогосподарства, харчової та легкої промисловості; створення найкращих матеріально -побутових умов для подальшого збільшення припливу населення і закріпленнякадрів; випереджаючий розвиток житлово-побутового та соціально-культурногобудівництва; створення високоефективної ринкової економіки.

Провідне місце серед галузей ринкової спеціалізації Далекосхідногорайону належить металургійному комплексу, який включає районугірничорудну промисловість, а також передільну чорну металургію.

гірничо-рудної промисловості району є видобуток золота,алмазів, оловосодержащіх, вольфрамових, свинцево-цинкових та інших руд,виробництво кольорових металів, а також передільну чорну металургію.

Очевидно, що гірничо-рудної промисловості орієнтується на запасисировини, отже центри гірничо-рудної промисловості знаходяться поблизубагатих родовищ сировини. Також велике значення мають 2 наступнихфактори: фактор природних умов і екологічний фактор.

Швидко росла на Далекому Сході видобуток кольорових металів, та й заразвона відчуває не такий значний спад, як в інших галузяхвиробництва. На Далекому Сході видобувається основна частина олова країни,значною є частка району в загальноросійської видобутку золота, срібла, вольфраму,свинцю, цинку, ртуті, флюориту, вісмуту і інших найцінніших кориснихкопалин.

"Королевою Далекого Сходу" продовжує залишатися золотодобувнапромисловість, яка відноситься до найстаріших галузей народного господарствакраю. Підприємства цієї галузі розміщені по всій території Далекого
Сходу. Вона давно ведеться в басейнах річок Зеі, Селемджі, Буреі, Амгуні, вгорах Алданське нагір'я, Хінгану і Сіхоте-Аліна. Зараз же районамизолотодобування стали нові райони - Колима-Індігірскій і Чукотський; в першувидобуток золота була розпочата в 30-і роки, у другому - у 60-ті. Магаданськаобласть і Республіка Саха дають 2/3 всього золота в Росії. Найбільш старийрайон видобутку золота - Амурська область. Саме вона свого часу створиласвітову славу Далекому Сходу як найбільших золотоносних району. Ісьогодні Амурська область дає країні багато золота. Основний спосіб видобуткузолота тут найбільш дешевий, дражнить. Колимі-Індігірскій гірничопромисловийрайон пов'язаний автострадою з Магаданом і Якутськом, а морськими шляхами - з півднемдалекосхідного району. Розміщення золотодобування носить вогнищевий характер.
Межі осередків визначаються ареалами розповсюдження рудних утворень ірозсипного золота розроблюваних родовищ, створенням для певноїгрупи копалень єдиних сфер обслуговування та інфраструктури: електростанцій,будівельних, ремонтних, постачальницьких і торговельних баз, шкіл з інтернатами,лікувальних закладів. Такий вогнищевий характер гірничорудної промисловостіхарактерний, до речі, і для інших північних районів Далекого Сходу.

Видобуток і збагачення руд оловосодержащіх на Далекому Сходіпоширені також у багатьох місцях. З видобутку олова до числа провіднихрайонів країни після війни висунувся Хабаровський край. Первістоколоводобивающей промисловості тут - комбінат "Хінгалово", який в1948році дав першу концентрат на своїй збагачувальній фабриці. У 60-х роках у
Хабаровському краї став до ладу олов'яний гірничо-збагачувальний комбінат
"Сонячний". Зараз на цьому комбінаті працюють два кар'єри і збагачувальнафабрика. Крім Чукотки, видобуток та збагачення руд оловосодержащіх ведуться в
Верхньо-Аянське районі Якутії, де на депутатському комбінаті видобуваються рудиз самим високим вмістом олова і тому дешевше, ніж в інших місцях
Росії. Оловосодержащіе руди також добувають на заході Єврейської автономноїобласті та поблизу Комсомольська. Але особливо значні масштаби їх видобутокотримала на півдні Сіхоте-Аліна, в районі Дальнегорська-Кавалерів. Тутсклався великий комплекс різноманітної гірничої промисловості. Ще дореволюції було розпочато видобуток золота та розробка свинцево-цинкових руд, аза радянські роки побудовано декілька оловодобивающіх і збагачувальнихпідприємств. Район має розвинену транспортну мережу, єдині бази ремонтугірничої техніки.

З введенням в дію рудника "Полум'яне" в Магаданської області на
Далекому Сході з'явилася нова галузь - видобуток ртуті. У 70-і роки буливідкриті нові родовища ртуті в Коряцькому нагір'я. У 1959 році увійшов долад гірничорудний комбінат "Іультін" на Чукотці і цим було покладено початоквольфрамової промисловості Далекого Сходу.

Вогнища гірничо-рудної промисловості створені з видобутку алмазів у Верхньо-
Вілюйському районі Якутії. Тут уже виросло місто алмазодобитчіков - Мирний,сполучений автомобільною дорогою з Ленський, і побудована Вілюйська ГЕС.
Створюються осередки з освоєння алмазів на родовищах "Айхал" і "Вдале",куди прокладена автомобільна дорога.

Важливе значення для району отримало створення чорної металургії.
Первістком її став Комсомольський металургійний завод (передільнаметалургія), що вступив в дію діючих підприємств у роки Великої
Вітчизняної війни. Потужності заводу систематично збільшуються, алеростуть і потреби в металі, який завозиться сюди здалеку з високимитранспортними витратами. Тому в Комсомольську-на-Амурі побудовано ще одинпереробний завод. Створення Південно-Якутського ТПК передбачає і освоєннязалізорудних родовищ Алданське нагір'я з метою розширення чорноїметалургії, створення на Далекому Сході металургії повного циклу.

Далекосхідні моря складають багатющу базу рибноїпромисловості. Вони дають 60% видобутку риби в Росії. Наявність багатих ірізноманітних рибних ресурсів і оснащення лову сучасною технікоюзабезпечують високу ефективність промислу риби: собівартість риби-сирцютут нижче, ніж у північних та західних морях, прилеглих до європейськоїмакрозоне.

Найбільшого розквіту рибна промисловість Далекого Сходу досяглау 70-80 роки. У той час на його частку припадала майже 1/3 загальносоюзноговилову риби, добування морського звіра і морепродуктів. У наш час ситуаціяаніскільки не погіршилася, зараз далекосхідні моря дають близько 60% видобуткуриби в Російській Федерації, і навіть тепер, у наш складний час, рибніконсерви, консерви з продуктів моря, свіжоморожена риба, солона оселедецьпоставляються звідси в багато районів країни, а також на експорт. Починаючи з
70-х років рибалки перейшли від пасивного прибережного лову до активного лову ввідкритих морях і океанах. Районами активного лову стали Берингове і
Охотське моря (риба і морський звір), Японське море (риба), Тихий і
Індійський океани, Антарктика. У водах, що омивають південну і західну частини
Камчатки і Курильські острови, ведеться лов крабів. Створено крабоконсервноевиробництво, продукція якого користується попитом на світовому ринку. В данийчас основу рибної промисловості складає активний лов у відкритихморях, якою зайнятий великий рибальський, рибопереробний і транспортно -рефрижераторний флот. Океанічна риболовс?? під значно розширилоасортимент рибопродукції: морський окунь, хек, Мерлуза, палтус, сайра,тунець, вугільна риба і такі досить нові види морепродуктів, яккреветки, кальмари, гребінці, мідії.

Найбільш важливий фактор орієнтації рибної промисловості - сировинніресурси, тобто вся галузь у цілому орієнтується на узбережжі (цевідноситься до берегового господарству).

Рибна промисловість Далекого Сходу в доперебудовні часидавала більше 700 видів продукції, в тому числі всесвітньо відомі ікру,балики, крабові консерви. Все це було досягнуто завдяки тому, щорибна промисловість отримала новий промисловий та транспортний флот. У тойчас Далекий Схід мав у своєму розпорядженні найбільшої в СРСР флотилією великихморозильних риболовних траулерів (БМРТ). В даний час більшість цихсудів морально і фізично застаріли, а надходження нових судів надзвичайнорідкісні. Але незважаючи на це продовжує функціонувати досить потужнийморське господарство рибної промисловості - бази флоту, рибні порти,судноремонтні заводи, рибопереробні підприємства, холодильники.

Довгий час зростання рибної промисловості стримувався тим, що їїберегова база не справлялася з переробкою всієї доставляється промисловимфлотом риби. З переходом до активного морського лову, коли суду йдуть напромисел на тривалий термін, обробка уловів ведеться в основномубезпосередньо в морі на великих оселедцевих плавбаза зі штучнимохолодженням трюмів, плавучих крабоконсервних заводах і рефрижераторах.
Збільшення ємностей холодильників дозволило випускати значно більшесвіжомороженої продукції. Якщо в 1958 р. морожена продукція становиламенше 1/3 від всієї продукції рибопереробки, то в 1968 р. - вже майже 2/3.
У 80-ті роки була вдосконалена техніка та технологія обробки риби нарибозаводу, на приймання та обробки риби-сирцю, прибирання та відвантаження рибноїпродукції впроваджена комплексна механізація. Довго дуже трудомісткимзалишався засолення кети і горбуші: необхідно було робити вручну до 10різних операцій. Зараз лососеві солятся в охолоджених циркулюючихрозсолах, і економія на посол кожної 1000 центнерів кети складає більше
1,5 тис. рублів (1975 рік).

Близько половини всієї рибної продукції Далекого Сходу припадає начастку Приморського краю. Особливе місце в його рибної промисловості займаєкрабоконсервное виробництво і китобійний промисел, який, зараз майжеповністю припинено згідно з мораторію про збереження популяції китів,який був підписаний Російською Федерацією. Іншими великимирибопромисловими районами на Далекому Сході є Камчатка і Сахалін
(вони дають 2/5 загального вилову приблизно порівну). У водах, що омиваютьпівденну і західну частини Камчатки і Курильські острови, ведеться лов крабів.
Створено крабоконсервное виробництво, продукція якого має великийпопит на світовому ринку.

Східна економічна зона.

Східна економічна зона, або Східний макрорегіон складається з трьох найбільших за територією економічних районів Росії: Західно-Сибірського, Східно-Сибірського, Далекосхідного. Часто Східний макрорегіон ототожнюють з поняттям Азіатська Росія.

Площа-12 765,9 тис. км2, населення-31,0 млн чол. За площею ця частина нашої країни (75% всієї території Росії) більше будь-якої держави світу. Населення (22% всього населення Росії) можна порівняти з багатьма державами світу, але має негативної динаміку чисельності. Величезна територія цієї економічної зони є головним резервом країни з корисних копалин.

Зараз різноманітні ресурси Західного Сибіру активно використовуються в західних районах країни, а нафта і газ також відправляються на експорт до Європи. Близьке розташування до основних центрів споживання призвело до більшого розвитку виробництва саме в Західному Сибіру. У Східному Сибіру і на Далекому Сході в силу їх віддаленості від центру освоюються тільки ті ресурси, які за своєю специфікою (найбільш цінні, гостродефіцитні) виявляються потрібними для національної економіки або ж існує можливість їх експорту в країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Особливу гордість викликає величезний резервуар прісної води - озеро Байкал.

Великі території Східного макрорегіону є районами з суворими природними умовами і відносяться до зони Крайньої Півночі.

В цілому можна сказати, що східна частина країни зосереджує значні ресурси вугілля, газу, нафти, залізної руди, мідної руди, благородних і рідкісних металів.На Сході концентрується більше 3 / 4 гідроенергетичних і водних ресурсів країни, унікальні запаси стиглої деревини. Моря Тихого океану - один з найбільших районів світу з біоресурсів.

Населення. У порівнянні з іншими територіями Росії Східний макрорегіон має невелике населення. Якщо в Європейській частині країни щільність населення досягає 27 чел/км2, то в Азіатської в 10 разів менше (2,5 чел/км2). Населення концентрується на півдні - вздовж траси Транссибірської залізниці. Тут в окремих районах щільність підвищується іноді в десятки разів у порівнянні з середньою.

Вибірковий характер освоєння, складні умови для ведення сільського господарства зумовили переважання міського населення. В цілому в макрорегіоні частка городян становить 73%. В окремих суб'єктах федерації вона досягає 85-90% (Кемеровська обл., Ханти-Мансійський АО, Магаданська обл., Сахалінська обл.). В даний час тут розташовано 230 містах і 579 селищ міського типу. Найбільшими містами макрорегіону є «мільйонери» - Новосибірськ (третій за чисельністю в країні) і Омськ (сьомий за чисельністю).

Промисловість. У спеціалізації Східної економічної зони виділяються галузі сировинної складової: паливна промисловість (газ, нафта, вугілля, уран), чорна металургія (Західний Сибір), кольорова металургія (Східний Сибір і Далекий Схід), лісовий комплекс (Східний Сибір і Далекий Схід), рибна промисловість (Далекий Схід). Східна Сибір - найбільший район по електроенергетиці. У багатьох суб'єктах федерації представлені хімічна промисловість та машинобудування, орієнтовані, як правило, на місцеві потреби.

Сільське господарство сконцентровано на півдні території і має в основному споживче напрям, за винятком зернового господарства в Західному Сибіру, ​​тонкорунного вівчарства в Східному Сибіру, ​​вирощування сої та рису на Далекому Сході. Для корінних народів Півночі особливу роль грає оленярство, як традиційна галузь господарювання.

Транспорт. Східний макрорегіон слабо забезпечений транспортом.Визначальними є на півдні залізничний і автомобільний транспорт, на півночі - річковий і морський. Можлива у зимовий час транспортування вантажів автопоїздами. Саме на Сході нашої країни здійснюється нове дорожнє будівництво. Споруджується автомагістраль Москва-Владивосток (Читинська і Амурська області), будуються субмеридіональних залізні дороги на північ Західного Сибіру і в Якутії.

Найважливіше значення для розвитку зв'язків зі східними сусідами і створення коридору Схід-Захід мають далекосхідні порти.

Можливість розвитку території зв'язується з великими науковими центрами Сибіру і Далекого Сходу (Новосибірськ, Томськ, Красноярськ, Іркутськ, Хабаровськ, Владивосток).

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры