Метод аналізу доцільності витрат

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 7Следующая ⇒

Сутність цього методу ґрунтується на тому факті, що витрати за кожним напрямом діяльності, а також за окремими її елементами мають різний ступінь ризику. Наприклад, ступінь ризику за витратами, пов’язаними з купівлею сировини, буде вищим, ніж за витратами на зарплату.

Визначення ступеня ризику шляхом аналізу доцільності витрат орієнтоване на ідентифікацію потенційних зон ризику.

Для цього стан за кожним з елементів витрат поділяється на області ризику, що являють собою зону загальних втрат, у межах яких конкретні втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику:

o область абсолютної стійкості;

o область нормальної стійкості;

o область нестійкого стану;

o область критичного стану;

o область кризового стану.

У першій області ступінь ризику за елементом витрат відповідає нульовому ризику. Ця область характеризується відсутністю будь-яких втрат з гарантованим одержанням планового прибутку, розмір якого теоретично не обмежений.

Елемент витрат у другій області характеризується мінімальним ступенем ризику. Для цієї області максимальні втрати не мають перевищувати межу планового чистого прибутку (тобто прибутку, що залишається після оподаткування всіх інших виплат, що здійснюються з прибутку). Таким чином, мінімальний ступінь ризику забезпечує підприємству покриття всіх його витрат і одержання тієї частини прибутку, що дає змогу сплатити податки. В умовах ринкової економіки цей напрям пов’язаний із роллю держави як основного контрагента. Основні форми діяльності тут: здійснення операцій з цінними паперами уряду чи муніципальних органів, участь у виконанні робіт, фінансованих за рахунок державних чи муніципальних коштів і т. п.

Третя область характеризується підвищеним ризиком, при цьому рівень втрат не перевищує розміру розрахункового прибутку (тобто тієї його частини, що залишається після усіх виплат у бюджет, сплати відсотків за кредит, штрафи та ін.).

При такому ступені ризику суб’єкт підприємницької діяльності ризикує тим, що він у гіршому випадку дістане прибуток, величина якої буде меншою від її розрахункового рівня, але при цьому залишиться можливість покрити всі витрати.

Четвертій області відповідає критичний ступінь ризику, за якого можливі втрати в межах валового прибутку (тобто загальної суми прибутку, що отримана до здійснення всіх відрахувань). Такий ризик небажаний, тому що пов’язаний з можливістю для фірми не просто втратити прибуток, а й не покрити повністю своїх витрат.

П’ята обдасть відповідає області кризового стану, що допускає можливість непокриття усіх витрат, пов’язаних з даним напрямком діяльності.

Ступінь ризику в цьому випадку зручно характеризувати табл.

Після того як на підставі даних минулих періодів розраховано коефіцієнт варіації v, кожна стаття витрат аналізується на предмет її ідентифікації областям ризику і максимальних втрат. При цьому ступінь ризику всього напряму підприємницької діяльності відповідатиме максимальному значенню ризику за елементами витрат.

Метод аналізу доцільності витрат орієнтований на ідентифікацію потенційних зон ризику і покликаний звести до мінімуму розмір капіталу, що піддається ризику. Аналіз засобів, що піддаються ризику, може допомогти прийняти рішення про припинення інвестицій.

Пропонуються такі показники визначення ступеня ризику фінансових коштів:

надлишок чи недостатність власних засобів (+ Есс);

надлишок чи недостатність власних і позикових джерел формування запасів (+Е);

надлишок чи недостатність загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат (+Ео).

Балансова модель стійкості фінансового стану підприємства має такий вигляд:

ОФ + ОС + ДС = СС + КР + КТЗ,

де ОФ – основні засоби і вкладення;

ОС – поточні активи, запаси і витрати;

ДС – грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість та інші активи;

КР – кредити і позикові кошти;

КТЗ – кредиторська заборгованість і позикові кошти;

СС – власні кошти.

Обчислення трьох показників фінансової стійкості дає можливість визначити для кожної фінансової області ступінь їхньої стійкості.

Наявність власних оборотних коштів дорівнює різниці величини джерел власних коштів і величини основних засобів і вкладень:

Есс = СС – ОФ.

Тоді надлишок чи недостатність власних коштів становить:

+ Есс = Есс – ОС.

Надлишок чи недостатність власних і позикових джерел формування запасів:

+ Е = (Есс + КР) – ОС.

Надлишок чи недостатність загальної величини джерел для формування запасів:

+ Ео = (Есс + КР + КТЗ) – ОС.

Для оцінювання ризиків фінансового стану підприємства використовується табл.

Перевага цього методу полягає в тому, що, знаючи статті витрат з максимальним ризиком, можна знайти шляхи його зниження. Наприклад, знаючи, що ризик пов’язаний з орендою транспортного засобу, можна переглянути питання про перевезення товару.

Основний недолік методу полягає в тому, що (як і при статистичному методі) підприємство не аналізує джерела ризику, а приймає ризик як цілісну величину, ігноруючи його складові.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте