Вторгнення наполеонівської армії в Росію

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 9Следующая ⇒

Наполеон напав на Росію без оголошення війни. Зосередивши на російському кордоні величезну армію чисельністю понад 440 тис. чоловік (інші війська розташовувалися в резерві між Віслою й Одером), 24 червня 1812 р. він перейшов ріку Німан. Ядро його армії становили війська, що пізнали смак перемог у Європі, на чолі з кращими воєначальниками – маршалами Мішелєм Неєм,Йоахімом Мюратом, Луї Даву й іншими. Наполеон розраховував розгромити основні сили російської армії в генеральному бою ще поблизу кордону, а потім рушати на Москву й там продиктувати умови миру.

Імператор Олександр I, отримавши відомості про напад французької армії, віддав наказ про відступ російських військ від кордону. Загальної військової повинності в Росії не було. Олександр I видав маніфест, у якому він закликав створювати народне ополчення й узаконив партизанську війну, однак боротьба народу проти загарбників розгорталася й без вказівки зверху.

Російське командування зірвало стратегічний задум Наполеона. 1-а і 2-а армії, відступаючи, зуміли уникнути генерального бою і зберегти свої основні сили. В серпні обом російським арміям удалося з’єднатися неподалік від Смоленська. У Смоленській битві російські війська хоробро билися проти переважаючих сил супротивника, але змушені були залишити місто. Хоча дії М. Барклая-де-Толлі були виправданими з воєнно-стратегічної точки зору, безперервний відступ викликав загальне невдоволення в Росії. Деякі навіть обвинувачували полководця в зраді. Це змусило Олександра I призначити головнокомандувачем всіх діючих армій та ополчення популярного у військах генерала Михайла Кутузова. 17 серпня 1812 р. генерал прибув в армію й прийняв командування. Попереду був Бородінський бій.

Бородінський бій

Бородінський бій між російськими й французькими військами відбувся 7 вересня 1812 р. у районі села Бородіно в 125 км на захід від Москви. Ця битва стала вирішальною битвою війни 1812 р.

Плани протиборчих сторін виглядали так:

• М. Кутузов прагнув завзятою обороною і нанесенням якомога більших втрат послабити французьку армію, зупинити її просування до Москви, одночасно зберегти боєздатність російських військ.

• Наполеон Бонапарт прагнув розгромити російську армію в генеральному бою. Маючи кількісну перевагу, він збирався прорвати центр російських позицій, обійти їхній лівий фланг і відрізати російській армії шляхи на Москву, щоб потім вступити в столицю Росії й примусити Олександра I капітулювати.

Генеральному бою передував бій за Шевардінський редут, у ході якого російські війська героїчно відбивали атаки супротивника. Цей бій дав можливість російським військам завершити оборонні роботи на основних позиціях.

7 вересня, побачивши сонце, що піднімалося, Наполеон вигукнув: «Ось воно, сонце Аустерліца!». Битва почалася. Після могутньої артпідготовки французькі війська атакували Багратіонові флеші (земляні укріплення з гарматами). Обстановка на полі бою змінювалася практично щогодинно.

Кутузов Михайло Іларіонович (1745–1813 рр.) – російський полководець, генерал-фельдмаршал (1812 р.). Народився в Петербурзі в родині військового. Закінчив з відзнакою Дворянську артилерійську школу й був залишений при ній викладачем математики. У 1761 р. підвищений у прапорщики й призначений командиром роти Астраханського піхотного полку. Учень О. Суворова. Учасник російсько-турецьких війн у другій половині XVIII ст. У 1790 р. взяв участь у штурмі Ізмаїла, отримавши високу оцінку О. Суворова. У 1805 р. командував об’єднаними збройними силами Росії й Австрії в боротьбі з Наполеоном Бонапартом. У 1806–1807 рр. – київський військовий губернатор. У 1811 р. – головнокомандувач російської армії в Молдавії. З серпня 1812 р. – головнокомандувач всіх армій та ополчень.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров