Порядок визначення кошторисної вартості будівництва

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 18 из 20Следующая ⇒

Вартість будівництва розраховують за двома рівнями цін:

· базисним (постійним) за допомогою діючих кошторисних норм і цін;

· поточним рівнем за цінами, що склалися на час розрахунку і їх рівнем на період здійснення будівництва за індексами вартості.

Методи визначення кошторисної вартості представлені на рис. 7.1.

Рис. 7.1 -Методи визначення кошторисної вартості

Ресурсний метод – це калькулювання в поточних цінах і тарифах, яке дозволяє визначити кошторисну вартість в ході здійснення будівництва.

Ресурсно-індексний метод – це сполучення ресурсного методу із системою індексів цін на ресурси, які використовують в будівництві.

Базисно-індексний метод – це використання системи поточних і прогнозних індексів цін шляхом перемножування базисної вартості капітальних вкладень на відповідний індекс по галузі.

Базисно-компенсаційний метод – це розрахунок кошторисної вартості за базисним рівнем цін на початок будівництва з уточненням цих розрахунків у процесі будівництва за рівнем цін, що склалися на ринку:

Ц баз.комп. = Ц баз. + Д к.ф. (7.1)

Кошторисна вартість за економічним змістом включає прямі витрати; загальновиробничі витрати і кошторисний прибуток (рис. 7.2.).

1. Прямі витрати (ПВ) враховують у своєму складі заробітну плату робітників (Взп), вартість експлуатації будівельних машин і механізмів (Ве.м.) та вартість матеріалів, виробів, конструкцій (Вм).

2.Загальвиробничі витрати – це витрати, які включають до виробничої собівартості БМР, зв'язані зі створенням загальних умов будівництва, його організацією, управлінням та обслуговуванням.

Рис. 7.2 - Складові кошторисної вартості

Існує кілька методів визначення кошторисної заробітної плати:

1-й метод – при застосуванні ресурсного методу (в поточних цінах) розрахунок ведуть на основі показників трудомісткості робіт:

(7.2 )

де З - кошторисна заробітна плата за поточним рівнем цін, що враховується у складі прямих витрат, тис. грн.;

Т – трудомісткість робіт робітників і механізаторів, люд.год.;

З_ф – фактична (на момент розрахунку) або прогнозована середньомісячна оплата праці одного робітника грн.;

t – середньомісячна кількість робочих годин при 40-годинному робочому тижні, год/міс.

2-й метод – визначення розміру коштів на оплату праці у складі прямих витрат на основі встановлюваної законодавством мінімальної заробітної плати:

(7.3)

де З – кошторисна зарплата за поточним рівнем цін по об'єкту, що враховується у складі прямих витрат локального кошторису, тис. грн.;

З_min – розмір мінімальної зарплати на даний момент;

К_р – районний коефіцієнт до заробітної плати за законодавством;

К _в – коефіцієнт, що враховує інші виплати (вислуга років, додаткова відпустка, премія, доплати, надбавки).

3-й метод – розрахунок на основі кошторисної величини заробітної плати, розрахованої за діючою нормативною базою:

З= (З_б + З_м)*Іпр, (7.4)

де З_б і З_м – сумарна по об'єкту будівництва величина основної заробітної плати, відповідно робітників і механізаторів по кошторисних нормах і цінах;

I_пр – індекс поточного рівня коштів на оплату праці в будівництві за станом на розрахунковий період.

Кошторисну вартість експлуатації будівельних машин і механізмів зайнятих у будівельному виробництві, в прямих витратах визначають виходячи з нормативного часу їх роботи, необхідного для виконання встановленого обсягу будівельних та монтажних робіт, вартості експлуатації будівельних машин і механізмів за одиницю часу їх застосування (машино-година) в поточних цінах.

Кошторисну вартість будівельних матеріалів у прямих витратах визначають на підставі нормативної потреби в них, розрахованої виходячи з обсягів робіт, передбачених робочими кресленнями, та поточних цін.

Загальновиробничі витрати – це витрати будівельно-монтажної організації, що включають до виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт з урахуванням положень методичних рекомендацій з формування собівартості БМР, затверджених наказом Держбуду України від 07.05.2002 №81. Перелік загальновиробничих витрат, що враховані усередненими показниками, наведено у додатку 19 ДБН Д 1.1.-1-2000.

Для розрахунку ЗВ групують в три блоки:

- кошти на заробітну плату працівників;

- відрахування на соціальні заходи згідно із законодавством;

- решта статей ЗВ витрат.

1-й блок - кошти на заробітну плату працівників - розраховують, виходячи з трудовитрат працівників та відповідної вартості людино-години.

Трудовитрати працівників визначають за формулою:

Т_зв=Т_пв х К, (7.5)

де Т_зв - трудовитрати працівників, люд.-год.;

Т_пв - нормативно-розрахункова кошторисна трудомісткість робіт, що передбачаються в прямих витратах, яка враховує трудовитрати робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, люд.-год.;

К - усереднений коефіцієнт переходу від нормативно-розрахункової кошторисної трудомісткості робіт, що передбачаються у прямих витратах, до трудовитрат працівників, приймають за рекомендаціями Держбуду.

2-й блок - відрахування на соціальні заходи визначають виходячи з норм, установлених законодавством, і кошторисної заробітної плати.

3-й блок - кошти на покриття решти статей ЗВ визначають за формулою

К_р.зв = Т_пв х П, (7.6)

де К_р.зв - кошти на покриття решти статей ЗВ витрат, грн.;

Т_пв - нормативно-розрахункова кошторисна трудомісткість робіт, що передбачаються у прямих витратах, люд.-год.;

П - усереднений показник для визначення коштів на покриття решти статей ЗВ витрат, грн./люд.-год.

Усереднені показники призначені для здійснення будівництва підрядним способом. При здійсненні будівництва господарським способом застосовують знижувальний коефіцієнт 0,6.

В інвесторській кошторисній документації кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій визначають на підставі усереднених показників, наданих Держбудом для БМР.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии