Природні надзвичайні ситуації.

· обвальні - виникають при руйнуванні підземних карстових пустот шахт, рудників, носять також, як правило, місцевий характер.

· і, як різновид, моретрус.

Основні параметри, що характеризують землетруси — їх інтенсивність і глибина вогнища. Інтенсивність землетрусів по їх прояву на земній поверхні згідно міжнародній сейсмічній шкалі Меркаллі (MSK-64) класифікується по 12-бальній системі: I бал - непомітний, II - дуже слабкий, III - слабкий, IY - помірний, Y - досить сильний, YI - сильний, YII - дуже сильний, YIII - руйнівний, IX - спустошливий, X - нищівний, XI - катастрофічний, XII – надзвичайно катастрофічний (табл.1). Інтенсивність позначається римськими цифрами, щоб уникнути плутанини з магнітудою, яка позначається арабськими цифрами.

Для визначення сили землетрусу застосовують також шкалу Ріхтера (запропонована американським сейсмологом у 1935). На основі багаторічних спостережень він запропонував шкалу визначення величини землетрусів, що отримала назву «Шкала магнітуд землетрусів». Ріхтер виходив з того, що мгнітуда землетрусу – це отримана із сейсмограми міра зміщення ґрунту. Зміщення ґрунту й амплітуда сейсмічних хвиль – це одне і теж, і чим значніший розмах хвиль, тим більша магнітуда землетрусу. Таким чином, магнітуда – це величина, що пропорційна енергії землетрусу. Вона змінюється від 0 до 8,5

Переважно осередки землетрусів концентруються в трьох зонах.

I зона - Тихоокеанський пояс. Він охоплює узбережжя Кам­чатки, Аляски, західне узбережжя Північної і Південної Аме­рики, далі простягається до Австралії, проходить через Індо­китай, узбережжя Китаю і захоплює Японію. У Тихоокеансь­кому сейсмічному поясі відбувається близько 75 % усіх світо­вих землетрусів.

II зона - Середземноморсько-Азіатський пояс. Він йде ши­рокою смугою від Португалії та Іспанії через Італію, Балканський півострів, Туреччину, Кавказ, Іран, країни Південно-Західної Азії через Середньоазіатські республіки, виходить до При­байкалля і далі з'єднується на узбережжі Тихого океану з пер­шим поясом.

III зона - простягається серединно-океанічними хребтами, посеред Атлантичного і Тихого океанів. У цих місцях знаходять­ся гігантські сейсмічно активні підводні гірські пасма. З трьох сейсмічних зон найактивнішою є узбережжя Тихого океану і його острови, де відбувається 2/3 найбільших землетрусів світу.

Вражаючими факторами землетрусу є:

· Безпосередня - динамічна /механічна/ дія;

· Ускладнення санітарно-гігєнічного та епідемічного стану;

· Психоемоційна дія.

Вулканічна діяльність.

Вулканічна діяльність виникає в результаті постійних активних процесів, що відбуваються в глибинах Землі, внутрішня частина якої постійно знаходиться в розігрітому стані. На глибині від 10 до 30 км накопичуються розплавлені гірські породи або магма. При тектонічних процесах в земній корі утворюються тріщини. Магма спрямовується по них до поверхні. Процес супроводжується виділенням пари води і газів, які створюють величезний тиск, усуваючи перешкоди на своєму шляху, при виході на поверхню частина магми перетворюється на шлак, а інша виливається у вигляді лави. З викинутої в атмосферу пари і газів випадають на землю опади вулканічної породи, іменовані тефрою.

По ступеню активності вулкани класифікуються на діючі, ті що дрімають і вимерлі.

Найбільш небезпечні явища, супроводжуючі виверження вулканів, - це лавові потоки, випадання тефри, вулканічні грязьові потоки, вулканічні повені, пекуча вулканічна хмара і вулканічні гази.

Вражаючі фактори:

- токсичні гази, які будуть призводити до отруєнь різного ступеню важкості;

- висока температура - термічні опіки органів дихання, слизових оболонок, шкіри;

- механічна дія, як наслідок землетрусу та ушкодження "вулканічних бомб", що буде призводити до травм (закритих, відкритих), різного ступеню важкості;

- підвищення радіаційного фону - до опромінень різного ступеню важкості (гострі або хронічні променеві хвороби) або радіаційні опіки;

- ускладнення кліматичних умов внаслідок диму, пару, хмар, попелу, які погіршуються, знижується тиск, температура, випадають кислотні дощі, попіл, який може покривати землю товщиною за метр;

- психо-емоційна дія, як і при землетрусі, буде призводити до формування нервово-психічного стресу.

Зсуви

Зсуви — це переміщення поковзом мас гірськиих порід донизу по схилу під впливом сили тяжіння. До 90% зсувів припадає на райони, що розташовані на абсолютній височині від 100 до 1 700 м над рівнем моря. Основна причина їх виникнення - надмірне насичення підземними водами глинистих порід. Сходять вони у будь-яку пору року, але переважно у весняно-літній період на схилах, що мають крутість понад 19^о, здебільшого по берегах річок в Карпатах та Криму.

За швидкістю руху зсуви класифікуються як виключно швидкі – 3 м/год, дуже швидкі – 0,3 м/хв., швидкі – 1,5 м/добу, помірні – 1,5 м/місяць, дуже повільні – 1,5 м/рік, виключно повільні – 0,06 м/рік.

За потужністю процесу і кількістю гірських порід, що зсуваються, вони поділяються на малі – до 10 тис. м³, середні – 11-100 тис. м³, великі – 101-1000 тис. м³, дуже великі – понад 1000 тис. м³.