Поняття і класифікація міжнародних конференцій. Юридичне значення рішень міжнародних конференцій.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Міжнародна конференція - тимчасовий орган, який створюється беруть участь державами, покликаний обговорювати поставлені перед ним питання і приймати узгоджені рішення.

Інститут міжнародних конференцій нерозривно пов'язаний з двома іншими міжнародними інститутами - переговорами і міжнародними організаціями. Міжнародні конференції виникли як продовження інституту переговорів, а міжнародні організації з'явилися як наслідок розвитку інституту міжнародних конференцій.

Міжнародні конференції є відносно молодим інститутом міжнародного права, що виник у XIX ст. У сучасному міжнародному праві під терміном міжнародна конференція розуміють тимчасовий міжнародний орган, у якому беруть участь офіційні представники трьох і більше держав або інших суб'єктів міжнародного права, з можливим представництвом від третіх держав, міжурядових і неурядових організацій як спостерігачів, який має узгоджені між учасниками мету, компетенцію і правила процедури. Мета та організаційні начала діяльності міжнародних конференцій повинні відповідати нормам міжнародного права.

Міжнародні конференції можуть мати різні найменування - конгрес, нарада, конференція тощо, проте це не має юридичного значення.

У міжнародних відносинах залежно від сфери діяльності міжнародні конференції поділяються на мирні, політичні, економічні, дипломатичні та змішані. Зазвичай метою міжнародної конференції є:

а) розробка й ухвалення тексту міжнародного договору (наприклад. Статуту ООН на конференції в Сан-Франциско у квітні - червні 1945 p.);

б) обговорення певної міжнародної проблеми або проблем і ухвалення спільної заяви (наприклад, Декларація Ріо-де-Жанейро Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку 1992 p.);

в) обмін думками та інформацією з певної міжнародної проблеми або проблем і вироблення рекомендацій (наприклад, Копенгагенській документ 1990 р. Конференції НБСЄ з людського виміру).

Міжнародні конференції поділяються також на періодичні і конференції ad hoc. Прикладом періодичної конференції може бути Конференція НБСЄ з людського виміру 1989-1991 pp., як і вся Нарада з безпеки і співробітництва в Європі. Цей вид міжнародних конференцій слід відрізняти від пленарних засідань органів міжнародних організацій, які також можуть називатися конференціями, і від періодичних форм роботи органів таких організацій.

Більшість міжнародних конференцій має характер ad hoc, тобто вони скликаються або державою-ініціатором (державами), або міжнародною організацією для одноразової роботи. Хоча іноді конференції ad hoc можуть працювати в сесійному режимі, наприклад III Конференція ООН з морського права працювала саме так з 1973 по 1982 р.

За колом учасників міжнародні конференції поділяються на універсальні й регіональні. Перші відкриті для участі будь-якої держави й інших суб'єктів міжнародного права, а в регіональних конференціях беруть участь держави і міжнародні організації, що належать до певного географічного регіону.

міжнародна конференція — це зустріч офіційних представників двох або більше держав для обговорення питань, що представяють взаємний інтерес.

Конференції скликаються з ініціативи одної або декількох держав або міжнародної організації. Скликанню конференції передують переговори, під час яких узгоджуються час і місце проведення конференції, коло учасників, попередній порядок денний. У конференції можуть брати участь спостерігачі (без права вирішального голосу).

Порядок роботи конференції визначається регламентами, що затверджуються учасниками конференції або органами міжнародної організації, котра скликає. Регламенти містять у собі правила процедури, норми яких належать до внутрішнього права конференцій.

Прийняття рішень. Рішення конференції можуть прийматися шляхом голосування і консенсусу. Кожна делегація має на конференції один голос.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры