Основні риси міжнародних валютних відносин та світової валютної системи

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 14 из 22Следующая ⇒

Міжнародні валютно-кредитні відносини мають три головні виміри і проявляються в трьох основних площинах:

- являють собою певну теоретичну систему, сукупність принципів і форм міжнародно-кредитних відносин;

- валютно-кредитні та фінансові інструменти є важливими засобами здійснення економічної політики, її координації у міжнародному масштабі;

- валютно-кредитна сфера виступає важливим каналом залучення додаткових фінансових коштів до національної економіки, сприяє прискореному обміну товарами та послугами між країнами та регіонами, поліпшенню системи розрахунків між суб’єктами світогосподарських зв’язків.

Валюта - це грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і платіжні документи, що виражені в іноземній валюті й застосовуються в міжнародних розрахунках.

Поняття валюта вживається в таких значеннях:

- національна валюта - грошова одиниця певної країни або і ой чи інший її тип (золота, срібна, паперова);

- іноземна валюта - грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках;

- міжнародна (регіональна) валюта - міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР, євро.

Міжнародні валютні відносини (МВС) - це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин є валютна система. Розрізняють національну і світову валютні системи. Світова валютна система розвивається на регіональному та глобально-світовому рівнях. У свою чергу, регіональні, світові та національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних валютних відносин.

Національна валютна система - це органічна частина системи грошових відносин окремих держав, її функціонування регулюється національним законодавством кожної країни, яке встановлює механізм взаємодії національних і "світових" грошей, спосіб їх конвертованості, котирування та регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної ліквідності, золотовалютного запасу, кредитних ресурсів та ін.

Структурні елементи національної валютної системи:

- національна валюта - грошова одиниця країни;

- валютний паритет як основа валютного курсу;

- режим курсу національної валюти;

- організація валютного ринку;

- національні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни;

- умови обміну національної валюти на золото та інші валюти - конвертованість валюти.

Світова валютна система - функціональна форма організації валютних відносин на рівні міжнародних зв’язків, що історично склалася і закріплена міжнародними угодами. Це сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства. Функціонування системи забезпечується створеними на колективній основі міжнародними валютно-фінансовими банківськими установами та організаціями.

Елементи МВС:

- резервні валюти (світові гроші);

- умови конвертованості валют;

- уніфікований режим валютних паритетів;

- регламентація режимів валютних курсів;

- міждержавне регулювання валютних обмежень;

- міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності;

- уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обміну;

- уніфікація основних форм міжнародних розрахунків;

- режим світових валютних ринків;

- міжнародні організації, які регулюють міжнародні валютно-кредитні відносини.

Регіональна (або міжнародна) валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин у межах групи країн. Прикладом такої системи є створена ще в 1979 р. Європейська валютна система, а від 1998 р. - Європейський валютний союз.

Резервна валюта - це національна валюта, яка використовується у міжнародному обміні.

Функції резервних валют:

- функція міжнародного платіжного та резервного засобу;

- резервна валюта - база визначення валютних паритетів і валютних курсів для інших країн;

- резервна валюта широко використовується для валютної інтервенції на валютних ринках.

Передумови виникнення резервних валют:

- країна, валюта якої стає резервною, повинна посідати провідне місце у світовій економіці;

- наявність розвинутої системи кредитно-банківських організацій (у країні та за кордоном);

- формування сильного та місткого внутрішнього ринку позичкового капіталу;

- лібералізація валютних операцій і вільна конвертованість валют, що забезпечують попит на цю валюту інших держав.

Переваги країн з резервною валютою:

• здатність покривати дефіцит платіжного балансу національною валютою;

• підтримка своїх національних корпорацій на світовому ринку.

Вимоги до країн з резервною валютою:

- країна повинна підтримувати стабільність цієї валюти;

- незастосування валютних та торговельних обмеження;

- постійно вживати заходів для ліквідації дефіциту платіжного балансу;

- підпорядковувати національну економічну політику завданню підтримки так званої зовнішньої рівноваги.

Умови конвертованості валют

1. Повна чи часткова конвертованість

Повна конвертованість стосується поточних операцій - руху товарів та послуг.

Часткова конвертованість пов’язана з рухом капіталу та кредитів.

2. Внутрішня чи зовнішня конвертованість

Конвертованість внутрішня - це вільний обмін національної

валюти на іноземну для резидентів та вільні платежі її за кордоном.

Конвертованість зовнішня - вільне нагромадження даної валюти на рахунках нерезидентів, юридичних і фізичних осіб іншої країни, переказ її за кордон чи конвертація в іншу валюту.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте