Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Розвиток і функціонув мов у капіталіст сус-ві. Поняття нац. І літ мови. Терит і соц. Діалекти
Українська мова – слов”янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує:
А) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;
Б) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних одиницях.
Літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, як в писемному так і в усному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності.
За функціональним призначенням це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо-матеріальній і культурній сферах, мова освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації.
Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.
Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.
. Національна мова - форма існування мови в епоху існування нації, складне системне єдність, що включає в себе літературну мову, діалекти, жаргони, просторіччя і арго.
Поняття національної мови не є загальноприйнятим: так, С. Б. Бернштейн заперечував за цим поняттям яке б то не було лінгвістичний зміст, розуміючи його як чисто ідеологічний конструкт [1]. Навпаки, В. В. Виноградов відстоював лінгвістичну реальність національної мови як ієрархічної цілісності, всередині якої відбувається перегрупування мовних явищ - зокрема, відсування діалектів все далі на периферію. Формування національної мови йде в напрямку становлення і зміцнення мовної норми, придбання літературною мовою.
Діале́кт-різновид мови, що вживається як засіб порозуміння особами, пов'язаними між собою територією, фаховою або соціальною спільністю. Відтак, розрізняють територіальний і соціальний різновиди діалектів. Найчастіше поняття діалект уживають у значенні територіального діалекту, натомість на означення соціального діалекту уживають терміни соціолект або жаргон, арго, сленг, просторіччя як різновиди соціодіалектів.
Територіальний діалект — різновид національної мови, якому властива відносна структурна близькість і який є засобом спілкування людей, об'єднаних спільністю території, а також елементів матеріальної і духовної культури, історично-культурних традицій, самосвідомості.
Соціальні діалекти вживаються тільки певними соціальними групами носіїв мови. До соціальних діалектів належать професіоналізми, жаргонізми, арготизми.
Професіоналізми характерні для мови людей окремих професій. Наприклад, оператори ЕОМ вживають чимало слів, не відомих людям, які не мають справи з комп’ютерами: інсталяція, архівація, драйвер, монітор, файл, утиліта, форматування, стример, сканер, принтер тощо.
Жаргонізми – слова, властиві розмовній мові певного середовища. Наприклад, у молодіжному або кримінальному жаргоні побутують слова: бакси (долари), штука (тисяча),
Арго – це умовна говірка, незрозуміла для сторонніх. Відомі злодійське, картярське, жебрацьке арго.,
Розвиток і функціонув мов у тоталіт соціаліст сус-ві.Питання про перспективи мов у майбутньому
Розвиток конкретних мов залежить від економічного
ладу. Так, для первіснообщинного суспільства характерні такі об'єднання людей, як рід і плем'я. Кожне плем'я користувалося своїм діалектом. Розпад племен призводив до роздрібнення діалектів (мов). Інколи племена об'єднувалися в союзи племен, і так
виникали споріднені діалекти. Однак траплялися випад-
ки, коли союз племен не мав спільної мови.
Племінні діалекти і навіть мови племінних союзів ма-
ли обмежене функціонування. Вони були лише засобом
розмовно-побутового спілкування. Зародження класового суспільства пов'язане з вини-
кненням рабовласницьких держав. У рабовласницько-
му суспільстві формуються народності. Племінні діале-
кти стають територіальними діалектами. Виникає по-
треба в державній мові. В одних державах виникає єди-
на державна мова (грецьке койне в Греції, латинська
мова в Римі), в інших — за функціонування багатьох
мов одна з них стає спільною лише на деякий період. У феодальному суспільстві виникла необхідність над-
діалектної мови для державних потреб (церкви, законо-
давства, науки, літератури). У ролі такої мови використо-
вувалася якась мертва писемна мова.
Типи класиф мов світу
| Типологічна класифікація. Типологическая класифікація мов прагне охопити матеріал всіх мов світу, відбити їх подібності та відмінності і навіть виявити можливі мовні типи та специфіку кожної мови чи групи типологічно подібних мов, у своїй спирається на дані як морфології, а й фонології, синтаксису, семантики. Підставою для включення мови в типологічну класифікацію мов є тип мови, тобто характеристика основних якостей її структури. Проте тип не реалізується у мові абсолютно; реально у кожному мові представлено кілька типів, тобто кожен мовуполитипологичен. Тому доречно говорити, у якої міри у структурі даного мови є той чи інший тип; цій підставі чиняться спроби дати кількісну інтерпретацію типологічною характеристики мови Генетична класифікація полягає в ознаці кревності – загального походження, встановлена тільки після виникнення поняття мовного кревності і затвердження в лінгвістичних дослідженнях принципу історизму (19 в.). Вона складається як підсумок вивчання мов з допомогою порівняльно-історичного методу. У цьому кревність деяких мов визнається доведеним, якщо виявлено загальне походження значній своїй частині морфем мов, всіх граматичних афіксів і багатьох коренів. До того ж у його частинах лексики, які зазвичай вирізняються особливою сталістю: займенника, назви деяких частин тіла, слова багатозначно «вода», «вогонь», «сонце», «бути», «дати», «є», «пити» та інших. Загальне ж походження коренів і афіксів підтверджується наявністю у яких регулярних міжмовних фонетичних відповідностей. Якщо створенасравнительно-историческая фонетика, що дозволяє наближено реконструювати корінняязика-предка і простежити (по суворим правилам) їх перетворення на корінняязиков-потомков, то кревність останніх вважається встановленою. Синтаксична класифікація мов — один з видів типологічної класифікації мов, в її основу покладено синтаксичні відношення — предикативні, які поєднують підмет (суб’єкт) з присудком (предикатом) та їх граматичне вираження, об’єктні, тобто відношення перехідного дієслова і додатку (об’єкта), який отримує особливе граматичне вираження у різних мовах, і атрибутивні, у яких виражається зв’язок означення та означуваного. Великий внесок у теорію типології було зроблено академіком І. І. Мєщаніновим (1883 - 1967). Матеріалом для його дослідження послужили мови різної будови від кавказьких до палеоазіатських, які вперше стали об’єктом такого ретельного вивчення. У результаті своїх досліджень І. І. Мєщанінов розробив синтаксичну типологію мов, яка складається із трьох типів: Мови пасивної будови — чукотська та деякі мови індіанців Північної Америки. Як типологічні характеристики цієї будови він висував інкорпорацію, тобто таку синтаксичну побудову, коли ні суб’єкт ні об’єкт не мають ніякого граматичного оформлення, об’єднуючись в один комплекс, підлеглий ведучому слову. Дієслова в мовах цієї будови не поділяються на перехідні та неперехідні. Мови ергативної будови, для яких характерною є ергативна конструкція. ЇЇ особливість у тому, що дієслово-присудок має подвійний синтаксичний зв’язок з підметом — дієслово не лише узгоджується з підметом, але й одночасно керує ним. Граматично це виражається у постановці підмета в особливому, т.зв. ергативному відмінку, чи відмінку діяча, якщо дієслово перехідне, та в абсолютному відмінку, якщо дієслово неперехідне. До мов ергативної будови І.І. Мєщанінов відніс мови Кавказу — аварську, лакську, даргінську, частково грузинську, а також мову басків у Піренеях. Певне приблизне значення про ергативну конструкцію можуть дати речення типу «Твір написано початківцем» чи «Дівчинку врятовано пожежниками», де підмети стоять не у називному, а в непрямому відмінку, тобто приблизно так, як у мовах ергативної будови. Мови номінативної будови, для яких основною характеристикою є вживання називного відмінка підмета, незалежно від того, чиє дієслово-присудок перехідним чи ні. До мов номінативної будови вчений зарахував індоєвропейські, тюркські, фінно-угорські та багато інших мов. Таким чином, німецька та українська мови також належать до цього ти СОЦІОЛІНГВІСТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ МОВ — класифікація мов за оцінкою їхніх етн. носіїв та іншомов. етносів. Цінність мови в сусп-ві визначається її поширеністю, практ. значенням, зокрема обсягом і важливістю одержуваної завдяки їй інформації. При потенц. рівності всіх народів і мов у кожний істор. момент через нерівномірність розвитку людства, окр. народів їхні мови можуть займати різне місце на шкалі соціолінгв. оцінки. Коливання в соціолінгв. оцінці мов скидається «на курс валют» (порівняння Л. Булаховського), що також перебуває у пост, русі, то підносячись, то спадаючи. Значення мови передусім залежить від успіхів народу, зокрема в спеціальних, пріоритет, галузях науки і техніки, що сприяють екон. прогресу. При великому обсязі інформації, одержуваної через найпоширеніші мови, і нерентабельності (отже, неможливості) швидкого й повного перекладу всього опублікованого з цих важливих галузей, при потребі безпосеред. спілкування з відповід. фахівцями, носіями цих мов, виникає необхідність у їх знанні, що підносить і їхню цінність. Чим менша практ. вага мови (поширеність, значення як джерела інформації тощо), тим нижча її соціолінгв. оцінка.
| | |
|
Археология
Биология
Генетика
География
Информатика
История
Логика
Маркетинг
Математика
Менеджмент
Механика
Педагогика
Религия
Социология
Технологии
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
