Зовнішньоекономічна політика і її види. Платіжний баланс і його види

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 25 из 26Следующая ⇒

Діяльність держави, спрямована на регулювання економічних відносин з іншими країнами й на забезпечення ефективного використання зовнішнього фактора в національній економіці, являє собою зовнішньоекономічну політику держави. Головним завданням зовнішньоекономічної політики є створення сприятливих умов для розширеного відтворення усередині країни.

На зовнішньоекономічну політику практично всіх країн світу впливають такі фактори:

- загострення конкурентної боротьби на світовому ринку;

- дестабілізація валютних курсів;

- зростаюча нерівновага платіжних балансів;

- величезна зовнішня заборгованість країн, що розвиваються;

- економічна й політична нестабільність у країнах Східної Європи і у країнах колишнього СРСР.

Основні види зовнішньоекономічної політики обумовлені дією зазначених факторів. У зовнішньоекономічній політиці відбувається постійна взаємодія двох процесів: протекціонізму й фритредерства (як двох видів зовнішньоекономічної політики).

Протекціонізм – це політика, що спрямована на захист національної економіки від іноземних товарів шляхом обмеження імпорту. Інструменти протекціоністської політики поділяють на тарифні й нетарифні. Тарифні передбачають високі мита при імпорті готової продукції й більш низькі при експорті, нетарифні – безпосередньо спрямовані на обмеження експортно-імпортної діяльності з метою захисту від конкурентів певних галузей національної економіки. До нетарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі відносять: квотування, ліцензування, державну монополію.

Квотування – це встановлення певних квот (обсягів) на експорт або імпорт окремих товарів.

Ліцензування – одержання підприємством дозволу на здійснення зовнішньоторговельних операцій товарами або послугами.

Державна монополія – це виключне право державних органів на здійснення певних видів зовнішньоекономічної діяльності.

Фритредерство – це політика вільної торгівлі, політика лібералізації, що з’явилася наприкінці XVII століття як реакція на протекціонізм.

Політику вільної торгівлі проводять країни з високоефективною національною економікою, що дозволяє підприємцям витримувати іноземну конкуренцію.

Найважливішим поняттям, що відображає поточне зовнішньоекономічне положення країни, є платіжний баланс. Платіжний баланс – це співвідношення суми платежів за кордон і надходження коштів через кордон за певний період. Платіжний баланс держави відображає певну рівновагу між всіма доходами, які країна одержує від іноземних держав, і всіх платежів, які вона здійснює іноземним державам. Перевищення надходжень над виплатами становить активне сальдо платіжного балансу, перевищення виплат над доходами – пасивне сальдо.

Платіжний баланс складається з чотирьох частин:

1. Торговельний баланс відображає експорт й імпорт товарів, це фундамент платіжного балансу. Товарний експорт позначається знаком “+”, товарний імпорт – знаком “-”.

2. Баланс послуг і некомерційних платежів складається:

- з експорту й імпорту послуг (оплата перевезень, сервісу, туризму, патентів та ін.);

- доходів від зарубіжних інвестицій країни (надходжень) і доходів від іноземних інвестицій на території цієї країни (платежів);

- однобічних трансфертів, некомерційних платежів (витрат на утримання дипкорпусу, іноземної гуманітарної допомоги, грошових переказів за кордон, кредиту без повернення та ін.).

Сума першого й другого розділів (частин) платіжного балансу утворює поточний платіжний баланс (баланс поточних операцій).

3. Баланс руху капіталів характеризує приплив і відтік довгострокового й короткострокового капіталу. Довгострокові операції:

- купівля й продаж цінних паперів (портфельні інвестиції);

- прямі інвестиції (купівля машин, оснащення й ін.);

- надання й погашення довгострокових кредитів. Короткострокові операції - високоліквідні засоби (поточні рахунки іноземців у певній країні, казначейські векселі й ін.).

4. Баланс золотовалютних ресурсів відображає:використання офіційних золотовалютних резервів, тобто ресурсів, які перебувають у розпорядженні центрального банку (зменшення “-”, збільшення “+”);змінення в зобов'язаннях країни перед іноземними банками й міжнародними фінансовими організаціями (зменшення “+”, збільшення “-”).

До золотовалютних резервів належать:золото;вільно конвертована іноземна валюта;міжнародні розрахункові кошти (євро, спеціальні права запозичення – міжнародні платіжні розрахункові кошти, що випускаються МВФ і використовуються для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом запису на спеціальних рахунках). Ці кошти, як правило, не пов’язані з комерційною діяльністю, а використовуються для врівноваженості сальдо платіжного балансу країни.Так у кінцевому підсумку в платіжному балансі відображається стан національної економіки і її місце в системі світового господарства.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте