Опис предмета навчальної дисципліни «Релігієзнавство»

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 7Следующая ⇒

Предмет: історично змінні форми співвідношення буття і духовності, матерії та духу, закони і форми мислення.

Передмова до навчального модуля «Релігієзнавство»

Релігія – один з вихідних варіантів пошуку змісту світобудови, спроба його розуміння і тлумачення. Для релігії мир завжди має розумний сенс і ціль. Тому адекватний погляд на неї, без зайвої ідеологічної упередженості, свідчить про те ще феномен релігії який надає людині саме як розумної істоті абсолютні життєві (екзистенційні) смисли являє собою загальнолюдську потребу і виходячи з цього – універсалію культури. Такі мислителі як М. Бердяєв, П. Флоренській та ін. звертаючи увагу на очевидне етимологічне споріднення термінів “культ” і “культура” і підкреслюючи саме сакральні витоки виникнення культури, стверджують що релігія є першоосновою виникнення антропологічного феномену культури. У всякому разі релігія як невід’ємна складова культури притаманна всім народам (історія людства взагалі не знає жодного народу у якого були би відсутні релігійні вірування).

Ніколи не слід спрощувати сутність релігії і релігійного світогляду: за ним багато-тисячолітня духовно-культурна традиція, що живить собою найвищі творчі досягнення людства. Специфіка релігійного світогляду полягає у тому що вихідним початком миру, його серцевиною, його епіцентром, свого роду абсолютною крапкою відліку серед відносності й плинності різноманіття всього існуючого є ідеал Бога. Він надає цілісність існування Всесвіту, направляє хід світової історії й установлює морально-етичну санкцію вчинків людини. І нарешті, в особі Бога мир має “вищу інстанцію”, джерело сили й допомозі, що надає людині сенс життя і фундаментальну життєву опору.

Не випадково релігія стає предметом наукового вивчення, включається в загальну картину миру, аутентичну сучасному розвитку цивілізації. Вододіл між наукою й релігією проходить відповідно до проблеми співвідношення в цих галузях культури розуму й віри. У науці переважає розум, але й у ній має місце віра, наприклад, в безмежні пізнавальні можливості розуму, без якої просування пізнання неможливо (наприклад, А. Ейнштейн вважав, що наука без релігії збиткова). Наука не винятково раціональна, у ній має місце й інтуїція, особливо на стадії формулювання гіпотез. З іншого боку, і розум, особливо в теологічних дослідженнях, залучався для обґрунтування віри, навіть для онтологічних доказів буття Бога (Ф. Аквінський). І взагалі взаємодоповнюючий характер науки й релігії має свою давню історію. У принципі розпалення ворожого антагонізму між релігією й наукою, між “правовірними” й “єретиками” як з боку фанатиків-фундаменталістів, так і з боку “войовничих атеїстів”, настільки ж аморально й свідчить про відсутність культури, як і розпалення міжособистісної, міжстанової, міжконфесійної, а тим більше класової, національної й расової ненависті. Не випадково періоди релігійної або атеїстичної нетерпимості збіглися з найбільш похмурими періодами історії, як це демонструють інквізиційні трибунали або революційні катаклізми, жертвою яких стає культура. І тому релігія повинна бути піддана дослідженню з позицій науки. Наукове знання про релігію є об’єктивним і відрізняється від ідеологічного, котре припускає суб’єктивно-одномірну оцінку, з позицій апології або дискредитації тих чи інших форм прояву феномена релігії та її конфесійних відгалужень.

Дана програма курсу релігієзнавства є спробою запропонувати основні проблеми цієї дисципліни у вигляді визначеної системи. Програма знайомить з базовими засадами релігієзнавства. Це відносно нова галузь комплексного гуманітарного знання, що виникла в другій половині XIX в. на стику філософії, антропології, етнографії, археології, мовознавства, порівняльної міфології й фольклористики. Із самого початку релігієзнавство поставило своїм завданням не апологію тих або інших релігійних догматів, а всебічне дослідження всієї розмаїтості релігій світу. Вивченням релігії з різних точок зору займаються також антропологи, філологи, історики, правознавці, соціологи, психологи й філософи, вносячись значний внесок у розвиток нової науки. На рубежі XIX-XX сторіч у релігієзнавстві складається ряд дисциплін, щодо яких прийняте відносити філософію релігії, психологію релігії й соціологію релігії, історію релігії, остаточно визначається коло проблем, специфічних для цих дисциплін і для релігієзнавства в цілому. Сучасне релігієзнавство конституюється як самостійна галузь наукового знання зі своїм цілком певним предметом – релігією як складовою частиною культури в самому широкому її розумінні. Сучасне релігієзнавство вивчає релігію в реальному континуумі культури, у її взаємозв’язку з іншими областями життя й діяльності людини. Освоєння релігієзнавства важливо для становлення людини саме як особистості, для формування її світоглядних горизонтів, ціннісних пріоритетів, моральних орієнтирів, духовної культури.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов