Відновлення масової роботи з фізичної культури і спорту у перші післявоєнні роки

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 5Следующая ⇒

Змістовий модуль 4

ТЕМА: Фізична культура і спорт в Україні за часів СРСР у повоєнні роки (1946-1991 рр.)

ГРУПА: АФ

КУРС: IІ

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 2

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: «Фізичне виховання»

II. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОДУЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ:

1. История физической культуры /Под ред. В. В. Столбова. — М.: Просвещение, 1989.

2. История физической культуры и спорта. Учебник для институтов физи-ческой культуры. /Под ред. В. В. Столбова. — М.: Физкультура и спорт, 1983. — 359 с.

3. Пангелова Н.С. ІФК. Навчальний посібник. – Освіта України, 2010. – 294 с.

III. ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА ХІД МОДУЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ:

3.1 Підготовчий етап:

• Організація студентського колективу.

3.2 Основний етап - лекція (додається)

План заняття

1. Відновлення масової роботи з фізичної культури і спорту у перші післявоєнні роки.

2. Нова програма розвитку фізичної культури і спорту в СРСР і шляхи її реалізації.

3. Вихід радянських спортивних організацій на міжнародну спортивну арену.

4. Значення Спартакіад народів СРСР у розвитку масового спорту і спорту вищих досягнень.

5. Особливості розвитку фізичної культури і спорту в Україні з 1960 до 1991рр.

Заключний етап

Питання студентів до викладача. Узагальнення та систематизація знань студентів.

IV. Матеріали самопідготовки студентів:

Вивчити лекційний матеріал, підготуватися до опитування.

Змістовий модуль 4

ТЕМА: Фізична культура і спорт в Україні за часів СРСР у повоєнні роки (1946-1991 рр.)

ГРУПА: АФ

КУРС: IІ

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 2

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: «Фізичне виховання»

II. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОДУЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ:

1. История физической культуры /Под ред. В. В. Столбова. — М.: Просвещение, 1989.

2. История физической культуры и спорта. Учебник для институтов физи-ческой культуры. /Под ред. В. В. Столбова. — М.: Физкультура и спорт, 1983. — 359 с.

3. Пангелова Н.С. ІФК. Навчальний посібник. – Освіта України, 2010. – 294 с.

III. ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА ХІД МОДУЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ:

3.1 Підготовчий етап:

• Організація студентського колективу.

3.2 Основний етап - лекція (додається)

План заняття

1. Відновлення масової роботи з фізичної культури і спорту у перші післявоєнні роки.

2. Нова програма розвитку фізичної культури і спорту в СРСР і шляхи її реалізації.

3. Вихід радянських спортивних організацій на міжнародну спортивну арену.

4. Значення Спартакіад народів СРСР у розвитку масового спорту і спорту вищих досягнень.

5. Особливості розвитку фізичної культури і спорту в Україні з 1960 до 1991рр.

Заключний етап

Питання студентів до викладача. Узагальнення та систематизація знань студентів.

IV. Матеріали самопідготовки студентів:

Вивчити лекційний матеріал, підготуватися до опитування.

Відновлення масової роботи з фізичної культури і спорту у перші післявоєнні роки

Після переможного завершення Великої Вітчизняної війни перед країною відкрились широкі перспективи мирного будівництва. Не зважаю­чи на величезну кількість жертв і колосальні матеріальні збитки, Радянський Союз був не тільки потенційно готовий в історично короткі строки віднови­ти народне господарство, але і вивести економіку і культуру країни на нові рубежі. Завдання повоєнного відновлення і подальшого розвитку в Україні були визначені у четвертому п'ятирічному плані народного господарства. Виконання завдань четвертої п'ятирічки відбувалось у дуже складних умо­вах. Достатньо згадати, що за роки війни СРСР був позбавлений ЗО % наці­онального багатства, а збитки України були катастрофічні. За роки окупації були зруйновані міста і села, фабрики і заводи. Знищено було практично все. Тим не менш, відновлення народного господарства здійснювалось у гранді­озних масштабах, вже у 1948 р. довоєнний рівень розвитку промисловості був перевершений. Відновлення і подальший розвиток промисловості, успі­хи у відновленні сільського господарства були міцною основою для подаль­шого розвитку фізичної культури і спорту.

Великих збитків німецько-фашистські загарбники нанесли і фізкультур­ному руху. На тимчасово окупованих територіях були зруйновані всі великі стадіони, комплексні спортивні майданчики, гімнастичні зали та інші спор­тивні споруди, знищені обладнання і спортивний інвентар.

Основними завданнями фізкультурних організацій у перші повоєнні роки були:

1) відновлення роботи фізкультурних організацій;

2) підготовка фізкультурних кадрів для фізкультурних організацій всіх рівнів;

3) будівництво спортивних споруд;

4) організаційне зміцнення колективів фізичної культури;

5) розробка форм і методів залучення населення до занять фізичною культурою і спортом;

6) підвищення рівня досягнень спортсменів.

Після другої світової війни у фізкультурному русі країни з'явились нові фактори, які стимулювали його розвиток. Якщо до війни найважливішими факторами розвитку фізичної культури і спорту був соціальний запит сус­пільства на виховання всебічно розвиненої особистості і підвищення рівня соціально-економічного і культурного розвитку країни, то в указаний пе ріод разом з цими факторами з'явився ще один дуже важливий, значення якого полягало у необхідності успішних виступів радянських спортсменів на міжнародній спортивній арені. Цей успіх необхідний був для підвищення престижу СРСР у світі. Саме в цей період авторитет Радянського Союзу в ре­зультаті перемоги над фашистською Німеччиною незрівнянно зріс, а успіхи радянського спорту були наявними і до війни. В результаті цього міжнарод­ні спортивні організації вже не могли продовжувати політичну дискриміна­цію по відношенню до радянських спортсменів. Шлях у міжнародні спор­тивні організації, Міжнародний Олімпійський Комітет був відкритий, тому радянські фізкультурні організації повинні були виконати відповідальну роботу з підготовки спортсменів міжнародного класу, а це обумовлювало, у свою чергу, підняття навчально-спортивної роботи на новий організацій­ний і науково-методичний рівень.

Велике значення для розгортання роботи фізкультурних організацій мала Постанова Ради Народних Комісарів СРСР від 28 вересня 1945 р. «Про надання допомоги комітетам у справах фізичної культури і спорту і покра­щення їх роботи». У відповідності з ним протягом 1945-1946 рр. була вдо­сконалена структура Всесоюзного комітету у справах фізичної культури і спорту, підготовлено 500 керівників і відповідальних робітників комітетів з фізичної культури і спорту, обласних і центральних рад ДСТ і тисяча тре­нерів з видів спорту. У штаті Всесоюзного комітету були засновані посади державних тренерів. Крім того, у всіх республіках відкрилось 80 спортив­них шкіл молоді, щорічно почали проводитись навчально-тренувальні збо­ри спортсменів з основних видів спорту, були введені значки для майстрів спорту і спортсменів-розрядників.

Велика увага приділялась відновленню роботи з фізичної культури і спорту у звільнених районах країни. Ще у 1944 р. в Україні та інших респу­бліках СРСР (Білорусії, Латвії) були прийняті спеціальні постанови по від­новленню роботи фізкультурних організацій. Успіхи у відновленні народно­го господарства дозволили поступово збільшити фінансування на фізичну культуру, на будівництво спортивних споруд і виробництво спортивного інвентарю. Велике місце мало питання щодо підготовки кадрів. У 1946 р. був відкритий Львівський інститут фізичної культури. У багатьох педагогічних вузах почали діяти факультети фізичного виховання.

Перебудова роботи з фізичного виховання була здійснена і у вищих навчальних закладах. У 1947-1948 рр. у вузах були відновлені кафедри фізич­ного виховання і спорту.

Розгортання масового фізкультурного руху викликало необхідність по­кращення форм і методів масової роботи фізкультурних організацій. У цих умовах у серпні 1946 р. Всесоюзний комітет у справах фізичної культу­ри і спорту вніс часткові зміни у комплекс ГПО. Була зменшена кількість нормативів, рівень вимог був приведений у відповідність з фізичним розви­тком певних вікових груп. Для популяризації комплексу були введені зма­гання з багатоборства Е ПО. Основною формою навчальної роботи з комп­лексу була визнана секція загальної фізичної підготовки.

Важливе значення у вихованні спортсменів високого класу мала Постанова Ради Міністрів СРСР від 2 липня 1947 р. «Про заохочування рос­ту снортивно-технічних досягнень радянських спортсменів». Згідно цій постанові були затверджені медалі першого ступеня (золоті) і другого ступеня (срібні з позолотою), срібні і бронзові жетони для нагородження спортсме­нів країни. Ці почесні медалі і жетони стали вручати спортсменам за вста­новлення всесоюзних рекордів, за І, II і III місця на гіершостях СРСР.

Дуже важливе значення для розвитку спорту у країні мало подальше вдосконалення Єдиної всесоюзної спортивної класифікації. Всесоюзний комітет у справах фізичної культури і спорту з 1 квітня 1947 р. ввів у дію нову снортивну класифікацію. Кількість включених до неї видів спорту зросла до 42, підвищились норми і вимоги, була вдосконалена система присвоєння розрядів.

За 1947 р. радянські спортсмени оновили 190 всесоюзних рекордів, 24 з них перевищили рекорди світу. Починаючи з 1946 р. радянські спортсмени стали приймати участь в офіційних першостях світу і Європи. Саме в цьому році радянські футболісти і важкоатлети вступили у міжнародні об'єднання (федерації). Восени 1946 р„ майже одночасно, важкоатлети Григорій Новак у Парижі і легкоатлетка Ніна Думбадзе у норвезькому місті Самсборзі впер­ше були занесені в офіційний список світових рекордсменів. їх рекорди від­крили рахунок вищим досягненням радянського спорту.

І все ж темпи розвитку фізичної культури і спорту відставили від зроста­ючого запиту населення, не відповідали вимогам того часу, особливо у галузі масового фізкультурного руху і підвищення рівня майстерності спортсменів. Суттєві недоліки мали місце в організації фізичного виховання учнівської молоді і сільського населення, у підготовці фізкультурних кадрів, у науково- дослідній роботі з фізичної культури і спорту.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США