Способи творення прикметників

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3

▷ Похожие статьи

Незначна частина прикметників належить до непохідних: білий, синій, щедрий, буланий, сухий.

Похідні прикметники – це присвійні, відносні та переважна кількість якісних.

Прикметники, як і іменники, творяться різними способами. Прикметники утворюються від іменників, дієслів, прислівників, числівників та інших прикметників префіксальним, суфіксальним, суфіксально-префіксальним способами та складанням основ або слів.

Правопис прикметникових суфіксів

1) -ин, -їн пишуться у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни (після приголосних – -ин, після кінцевого Й – -їн): баба – бабин, Марія – Маріїн, Галя – Галин, Софія – Софіїн (приголосні г, к, х при цьому змінюються на ж, ч, ш: Ольга – Ольжин, дочка – доччин, сваха – свашин);

2) -ів, що чергується з -ов, пишеться у присвійних прикметниках, утворених від іменників ІІ відміни твердої групи: батько – батьків, батькова; Дмитро – Дмитрів, Дмитрова;

-ів, -їв, що чергується з -ев, -єв, пишуться у присвійних прикметниках, утворених від іменників ІІ відміни м’якої чи мішаної групи: Мусій – Мусіїв, Мусієва, коваль – ковалів, ковалева;

3) -ин, -їн пишуться у присвійних прикметниках, утворених від назв тварин: бджола – бджолиний, змій – зміїний;

4) -ов пишеться, якщо твірна основа закінчується на твердий приголосний або якщо наголос падає на закінчення: бір – боров и й, річ – речов и й, край – крайов и й;

5) -ев пишеться, якщо твірна основа закінчується на м’який чи шиплячий («щ е ї ждж у») приголосний, а наголос падає на основу: жовтень – жовтн е вий, груша – груш е вий;

6) -єв пишеться, якщо твірна основа закінчується Й або подовжений м’який приголосний, а наголос падає на основу: суть – сутт є вий, алюміній – алюм і нієвий.

Перехід прикметників в іменники

Перехід прикметників в іменники, або їх субстантивація, відбувається тоді, коли прикметники втрачають власні ознаки й виконують функції іменників, виступаючи в реченні в ролі підмета чи додатка.

Субстантивовані прикметники відповідають на питання х т о? щ о?

Субстантивація буває повною, коли прикметник постійно вживається в ролі іменника: набережна, лісничий, пальне, їдальня, учительська, колискова, Рівне, Лебедин, Гур’їв, Підмогильний, Стельмах. При неповній субстантивації прикметники поряд з власною функцією (означення або іменна частина складеного присудка) можуть вживатися й у ролі іменників (підмет або додаток): Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О.Довженко). Хіба минає все минуле? (Леся Українка). Старі правду кажуть: два хитрих мудрого не переважать (Нар. тв.).

Відмінювання прикметників

Прикметники мають форми роду й числа та змінюються за відмінками.

Складні слова (прикметники) із компонентами -лиций мають закінчення обох груп – твердої і м’якої.

Правопис частки НЕ з прикметниками

Правопис Н і НН у прикметниках

У прикметниках пишеться нн:

1) якщо збігається кінцевий основи [ н ] і суфікс -н-: осінь – осінній, день – денний;

2) якщо наголошені суфікси -енн-, -анн-, -янн- указують на збільшену ознаку або неможливість дії: стар а нн ий, числ е нн ий; незрівн я нн ий, невблаг а нн ий, несказ а нн ий;

Якщо немає збігу н або прикметники утворені від основ іменників за допомогою суфіксів -н-, -ан-, -ян-, -ин-, -їн-, то пишемо н: надій н ий, літ н ій, греч ан ий, глин ян ий, лебед ин ий, солов’ їн ий.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США