Ціннісне ставлення до родини,держави,людей

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 10

Примітка:

· у графіки проведення Тижнів можна включити години класного керівника по проблемі Тижня,зменшивши кількість загальношкільних заходів.

ЧЕРВЕНЬ

Накази:

1.Про проведення випускного вечора.

2.про відрядження команди школи на районні туристичні змагання.

3.Про закріплення відповідальних за учнями,схильними до правопорушень,на період літніх канікул.

4.Про стан гурткової роботи в школі та роль факультативних занять в навчально-виховному процесі.

5.Про ефективність участі учнів класу у проведенні позашкільних заходів.

6.Про роботу з обдарованими дітьми.

7.Про стан виховної роботи за навчальний рік,що минув.

«Книга внутрішкільного контролю» заступника з ВР

як підгрунтя для визначення шляхів

науково-методичної проблеми закладу

С.В.Стецюк,ЗВР Любомльського НВК

У Законі про освіту України, державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ ст.) підкреслюється, що реалізація виховних функцій здійснюється в системі навчально-виховної діяльності вчителя. Важливе місце в цій системі посідає позаурочна виховна діяльність, спрямована на всебічний і гармонійний розвиток особистості школяра, що поєднує духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість визначення виховної роботи закладу. Можна констатувати, що процеси гуманізації освіти масштабні та складні, це процеси морально-психологічної перебудови людини, внутрішньої переорієнтації системи духовних цінностей, усвідомлення власної гідності і цінності іншої людини, формування почуттів відповідальності і причетності до минулого, сучасного і майбутнього.

Сьогодення ставить перед педагогами складні і відповідальні завдання. Основою вдосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі є науково обгрунтована система внутрішкільного контролю.

Контроль – одна із основних функцій управління, яка спрямована на отримання інформації про стан навчально-виховного процесу, його результативність. Контроль забезпечує успішне досягнення поставленої мети.

Сучасна педагогічна наука орієнтується на створення у кожному навчальному закладі чіткої системи контролю за навчально-виховним процесом.

Книга обліку наслідків внутрішкільного контролю є одним із обов’язкових документів адміністрації навчального закладу.

У Книзі контролю, яку ведуть заступники з ВР, здійснюється контроль за:

- станом виховної роботи;

- веденням документації класних керівників та керівників гуртків (контролюється робота класних керівників та керівників гуртків шляхом відвідування та аналізу гуртків та виховних заходів);

- контролюються питання зайнятості учнів у позаурочний час;

- у Книзі контролю зібрані дані про класних керівників та виховні проблеми класу;

- графік проведення та відвідування виховних годин.

На першій сторінці книги контролю записана науково-методична проблема закладу, над якою працює педагогічний колектив. Щоб визначити цю проблему закладу, ми ідемо шляхом від найменшого до найбільшого. Особливостями сучасного виховного процесу є постановка особистості школяра у центр усієї виховної системи, формування її загальнолюдських цінностей, новий якісний рівень її організації, чітка структурованість, системність і технологічність його компонентів; аналіз виховних впливів через призму виховної системи. З метою формування професійного та особистісного розвитку класного керівника здійснюється діагностування процесів у діяльності класних керівників та проводиться діагностика учнів класів. Найбільшої уваги потребують малодосвідчені класні керівники, яким особливо необхідна професійна і психологічна підтримка. За допомогою діагностики ми виявляємо виховну проблему даного класу. З виховної проблеми класу випливає виховна проблема гімназії та проблема МО класних керівників, а уже на основі тих проблем виводиться науково-методична проблема закладу.

Книга внутрішкільного контролю дає можливість визначити, наскільки якісно здійснюються в даному закладі процеси навчання та виховання, як відносяться до своїх функціональних обов’язків не тільки педагоги, діяльність яких контролюється, але й керівники закладів. Отож, повертаючись до теми семінару, треба зазначити, що система внутрішкільного контролю за станом виховної роботи повинна бути планомірною, обгрунтованою і всебічною, а результати – основою для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Як свідчить педагогічна практика останніх років, із змінами, що відбулися в освіті та вихованні шкільні виховні системи почали виконувати ще деякі нові функції – функції захисту, корекції компенсації, реабілітації. Школа виступає фактором захисту, безпеки підростаючого покоління. У цьому й проявляється її захисна функція. Школа також коригує різнобічний вплив зовнішнього середовища своїми цінностями, орієнтирами, правилами життя, виховними традиціями. Гуманістична система виховання і навчання учнів повинна забезпечувати:
- особистісний підхід до виховання, уважне ставлення до унікальності і своєрідності кожного учня;
- організацію життєдіяльності учнів як основи виховного процесу (виховний процес розглядається як процес життєтворчості учнів відповідно до їх вікових потреб, психофізичних особливостей, сенситивних періодів розвитку кожної дитини);

- стимуляцію творчої активності кожного учня;

- гуманізацію міжособистісних стосунків; інтеграцію в соціокультурне середовище.
Дійсно, школа повинна бути гуманною, "теплою" до дитини і при цьому відкритою до діалогу та співробітництва з системою соціальних інститутів суспільства; вона повинна організовувати педагогічний процес з орієнтацією на інтереси і потреби як дитини, так і суспільства, в якому вона живе.
Успішність реалізації функцій виховної системи школи залежить від таких інтегральних характеристик як соціально-психологічний клімат, дух школи, стиль життєдіяльності, професіоналізм і компетентність педагогічних працівників.

Загура Тетяна Олександрівна,класний керівник 5 класу

Любомльського НВК

Тема: Ми – толерантні. Ми - толерантні?

Мета:

· познайомити учнів з поняттям "толерантність", з основними рисами

толерантної та інтолерантності особистості;

· розвивати здібності адекватно пізнавати себе та інших людей.

Завдання:

· дати учням можливість оцінити ступінь своєї толерантності;

· розвивати увагу, пам'ять, творче мислення учнів;

· виховання почуття колективізму, згуртованості;

· сприяти розвитку шанобливого ставлення між учнями

Хід роботи

І. Вступне слово вчителя (під супровід симфонії №6 Моцарта)

….Жив собі хлопець із жахливим характером.

Якось батько дав йому мішок із цвяхами і сказав по одному забивати у паркан щоразу, коли хлопець втратить терпець і посвариться з кимось. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів.Згодом він навчився себе опановувати, і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше навчитися стримувати свої емоції, ніж забивати цвяхи.
Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це. Тоді батько наказав синові витягти з паркана по цвяху у ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.
Минали дні, і згодом син міг сказати батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до огорожі та сказав: «Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилося… Огорожа вже ніколи не буде такою, як колись…»

Коли ви з кимось сваритеся і кажете йому щось неприємне, ви залишаєте в іншій людині такі рани, як ці діри. І рани зостаються, попри те, скільки разів потім ви просите вибачення. Словесні рани заподіюють такий самий біль, як фізичні.

Тож сьогодні наша розмова буде про ці цвяхи – цвяхи ворожості, нерозуміння і жорстокості в душі людей,

про сліди на душах близьких, рідних, друзів,

про те, що ми здатні лишити у житті оточуючих.

ІІ. Основна частина

-Що означає слово толерантність? Як це слово визначається на різних мовах

земної кулі?

Виступ філолога. Толерантність - це повага, прийняття і правильне розуміння самовираження і способів прояву людської індивідуальності.

Лінгвістичний екскурс. Визначення слова толерантність різними мовами земної кулі звучить по-різному: в російській мові воно означає здатність визнавати відмінні від своїх власних ідеї або думки; у польській мові - відношення, при якому допускається, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж ти сам; у англійській мові - готовність бути терпимим, поблажливим; у китайській мові - бути великодушним по відношенню до інших; в арабській мові - прощення, поблажливість, м'якість, милосердя, співчуття, прихильність, терпіння, прихильність до інших; в українській мові - здатність терпіти щось або когось (бути витриманим, витривалим, стійким, вміти миритися з існуванням чогось, когось інакшого).

-Яке з визначень вам імпонує найбільше? (Відповіді).

-Чому, на ваш погляд, в різних країнах визначення різні? (Відповіді).

-А що ж об'єднує ці визначення? (Відповіді).

-Чому так актуальна толерантність в даний час? (Відповіді).

Існує два шляхи розвитку особистості - толерантний і інтолерантний.

Вправа "Толерантна та інтолерантна особистості"

Шлях інтолерантності характеризується уявленням людини про власну винятковість, низьким рівнем вихованості, почуттям дискомфорту існування в дійсності,що його оточує, бажанням влади, неприйняттям протилежних поглядів, традицій і звичаїв. Інтолерантні особистості ділять світ на дві частини: чорну і білу. Для них не існує напівтонів. Є тільки два сорти людей - погані і хороші. Вони роблять акцент на відмінностях між "своїми" і "чужими". Толерантний шлях - це шлях людини, яка добре знає себе, комфортно почуває себе в навколишньому середовищі, розуміючи інших людей і готова завжди прийти на допомогу, людина з доброзичливим ставленням до інших культур, поглядів, традицій. Толерантна людина

бачить світ у всьому його розмаїтті.

- А тепер вам потрібно розподілити слова на 2 аркуші, на жовтий -- риси, притаманні толерантній особистості, на сірий - риси, притаманні інтолерантній особистості:

Повага до думки інших

Доброзичливість

Бажання щось робити разом

Розуміння і прийняття

Чуйність, допитливість

Поблажливість

Довіра, гуманізм

Нерозуміння

Ігнорування

Егоїзм

Нетерпимість

Вираження зневаги

Дратівливість

Байдужість

Цинізм

Невмотивована агресивність

Учні працюють під супровід симфонії №6 Моцарта.

Вчитель:вправа "Чарівна крамниця"(д ає учасникам можливість з'ясувати, яких якостей їм не вистачає для того, щоб вважатися справді толерантними людьми).

- Уявіть, що існує лавка, в якій є вельми незвичайні "речі": терпіння, поблажливість, прихильність до інших, почуття гумору, чуйність, довіра, альтруїзм, вміння володіти собою, доброзичливість, гуманізм, уміння слухати, допитливість, здатність до співпереживання.

- Я виступлю в ролі продавця, який обмінює одні якості на інші. Беруть участь усі бажаючі.

(Викликається учасник. Він може обрати одну або декілька "речей", яких у нього немає. Це ті якості, які, слабко

виражені у даного учасника: наприклад, покупець просить у продавця терпіння. Продавець з'ясовує, скільки і навіщо йому потрібно, і в яких випадках він хоче бути терплячим. В якості плати продавець просить щось взамін, наприклад, той може розплатитися почуттям гумору, якого у нього в надлишку).

Перегляд мультфільму «День і Ніч»:

-Назвіть головних героїв.

-Що символізують образи в мультфільмі?

Вправа «Домовичок»

ІІІ. Підсумок

Чи багато знаємо про диких гусей?

Вони голосно кричать і боляче щипаються.

А ще вони клином летять на південь.

А чи знаєте, що гусак вибирає собі пару на все життя?

І якщо одна половинка гине, інша ніколи не створить собі нову пару і незабаром теж вмирає. Летівши клином, вони здатні долати відстань в 1,7 раз більше, ніж поодинці, оскільки зменшується опір повітря, і найскладніше тому, хто летить попереду.Якщо перший втомився, він вирушає в кінець зграї, і його негайно підміняють.І кожен з гусей буває в цій ролі.

Якщо один з гусей захворів або втомився і опускається нижче, ще двоє опускаються з ним і залишаються до тих пір, поки той не набереться досить сил.Ви чули, як кричать гуси, коли клин пливе по горизонту? Це вони підбадьорюють того, що летить попереду, і точно знають, що їх також підбадьорюватимуть, коли вони опиняться на його місці.Вчитель підводить дітей до думки – узагальнення: життя гусей – це метафора стосунків в сім’ї, колективі.
Питання дітям:

1. Чи часто нас, якщо ми «летимо попереду» підтримують?

2. Чи не забувають про нас, коли ми втомилися і «відстаємо»? Для того, щоб була можливість «летіти» вперед, важливо мати надійний «тил».

3. Як ми поводимося, коли хтось помиляється?

4. Чи «спускаємося з ним вниз», щоб підтримати? Або нам легко вигнати його із «зграї»?

Дуже важливо в сім’ї і в будь-якому колективі дотримувати правила толерантного спілкування:(на екран проектуються)

1. Бути завжди уважним.

2. Бути терпимим в спорі і аргументувати свою думку.

3. Немає поділу на хороших і поганих.

Роль діагностики в плануванні виховної роботи

С.В.Кухарук,психолог Любомлського НВК

Найскладнішою функцією вчителя є виховна. Бути вихователем – це означає вміти трансформувати цілі, що їх поставило суспільство перед школою, у конкретні педагогічні завдання – формування необхідних якостей особистості у кожного школяра. Виховна робота у школі здійснюється повсюдно, якщо вчитель може у кожній маленькій справі побачити велику мету, якщо він живе життям дітей. Тобто виховна функція полягає в організації діяльності з переведення загальнолюдських цінностей у свідомість і досвід поведінки учнів крізь вияв власного ставлення вчителя, організацію життєдіяльності дітей. Зрештою, метою виховання є самовиховання учнів, тобто спонукання його до самопізнання, до керування своїм розвитком.Для того, щоб вирішити це завдання, сучасному вчителю необхідно засвоїти інструментарій діагностики, яка виконує дві ролі: з допомогою діагностики прослідковується результативність роботи учнів і учителя; діагностика з інструменту тільки пізнання перетворюється в інструмент формування.Як бачимо, педагог стає майстром тоді, коли він може налагодити взаємодію з учнями на засадах рефлективного керування: вміє організувати доцільну діяльність дітей і бачить не лише наслідки предметного плану, а й зміни в розвитку вихованців.

Діагностика (в перекладі з грецької “здатність розпізнавати”) – це процес постановки “діагнозу”, тобто встановлення рівня розвитку суб’єкта діагностики.Зміст педагогічної діагностики полягає у спостереженні якісних змін, які відбуваються у суб’єкті діагностики. Крім того, важливий аналіз зібраної інформації з метою визначення успіху і неуспіху в розвитку, становленні професійної позиції вчителя, в розкритті якості змін, які спостерігаються в його діяльності.При діагностичному підході до формування загальної мети виховання, яка є складовою частиною навчально-виховної системи школи, має використовуватись особистісний підхід до формування дитини, який передбачає такі основні компоненти:

а) соціальні риси;

б) власний життєвий досвід;

в) інтелектуальні риси;

г) генетичні риси.

Педагогічна діагностика як самостійна галузь педагогічної діяльності вчителя-вихователя:дозволяє об’єктивно оцінити характер і особливості виховного процесу, як процесу взаємодії і взаємозмінювання вихователя і вихованця; з допомогою педагогічної діагностики ми визначаємо зону найближчого розвитку особистості учня; діагностика пов’язана з визначенням шляхів досягнення виховної мети; діагностика розгорнута в часі і прослідковує виховний процес як перехід з однієї виховної ситуації в іншу, виділяючи при цьому цикли реалізації виховних мети і завдань;діагностика в виховних технологіях виступає як індикатор і як метод виховання.

Якщо діагностика проводиться цілеспрямовано, вона перетворюється в засіб керівництва організованим самопізнанням, підвищує ефективність індивідуального підходу, дає необхідну інформацію педагогам і батькам, поєднує педагогічну науку і практику через виховні технології.

В основі діагностичного підходу як важливої умови професійної позиції вихователя лежить теза про те, що розвиток дитини повинен реалізовуватися в процесі виконання таких завдань:

а) розвиток матеріально-технічної бази школи з урахуванням найважливіших досягнень науки і техніки на основі комп’ютеризації та вдосконалення інформаційної технології виховання;

б) створення в школі психологічної атмосфери, здатної сприяти співтворчості за схемою вчитель – учень – мікро - макросередовище рівню вихованості учнів, розвитку виховуючого колективу;

в) використання у школі виховних технологій як суспільного руху вихователів і вихованців по шляху самовдосконалення на основі певних принципів.

Початкова діагностика пов’язана з плануванням і управлінням виховною роботою.На даному етапі вчитель-вихователь вивчає рівень вихованості учнів, рівень розвитку учнівського колективу.

Корегуюча діагностика проводиться під час самого процесу організації діяльності учнівських колективів, орієнтує педагога-вихователя на зміни, що відбуваються в розвитку учнів і учнівських колективів.Корегуюча діагностика дозволяє педагогу швидко, точно і з мінімумом помилок корегувати свою роботу і вдосконалювати стиль взаємин з дітьми, результативність виховної роботи.

Узагальнююча діагностика дає головні дані для корекції педагогічного впливу протягом наступного навчального року.

Вона проводиться в кінці кожного навчального року.

Діагностика необхідна для підвищення ефективності виховної роботи вчителя і передбачає наступну структуру її об’єктів.

1. Діагностика особистості школяра.Діагностика особистості школяра – це виявлення індивідуальних особливостей рівнів вихованості кожної дитини та загального її розвитку.

При цьому вивчається:

а) спрямованість особистості (потреби, інтереси, переконання, ціннісні орієнтації, мотиви, установки, система ставлення);

б) пізнавальна і навчальна культура, навички НОП;

в) здоров’я і фізична культура;

г) культура поведінки і спілкування;

д) умови сімейного виховання;

е) характерологічні особливості (характер, темперамент, воля, пам’ять, звички).

Вивчення особистості учня, знання відхилень у його розвитку дозволяють виробити обґрунтований і конкретизований план педагогічної діяльності.Процедура діагностування полягає в тому, щоб виявити зміни ознак об’єктів, які вивчаються і причини, які викликають ці зміни, проаналізувати спостережувані явища, встановити закономірні зв’язки, розкрити їх прояви в конкретних умовах педагогічної діяльності.Таким чином педагогічна діагностика пов’язана зі збиранням, збереженням, опрацюванням інформації і використанням її для управління навчально-виховним процесом.Результати вивчення можуть обговорюватись на педагогічній раді, батьківських зборах, в індивідуальній бесіді з учнями, колективно з класом, з групою активістів, тобто в різній формі і різними методиками. Все залежить від індивідуальних особливостей учнів, рівня сформованості громадської думки і захищеності особистості в колективі, авторитету активу і самого вчителя-вихователя, взаємостосунків педагога з батьками і т. д.

Вивчення вихованості школярів складається з наступних етапів.

Перший етап – осмислення мети і завдань виховання, конкретизація їх, аналіз запропонованої програми і процедури вивчення.

Другий етап – складання попередньої характеристики вихованості школярів вихователем.

Третій етап – залучення до аналізу вихованості самих учнів, активу класу, батьків і педагогів.Найважливіше на даному етапі – спонукати учнів до самоаналізу, самооцінки і самоконтролю.Головне, що повинні усвідомити діти, - це те, що вихованість – уміння поводитись у товаристві, чемність, ввічливість.(“Азбука моралі”).Виходячи з аналізу сформованості якостей особистості кожного школяра, рівня його вихованості, вчитель-вихователь намічає цілі у своїй виховній роботі і коротко формулює їх. Головне, безпомилково побачити кращі якості, спиратись на них і вже на цій основі нейтралізувати негативні прояви.

2. Діагностика дитячого колективу Діагностика дитячого колективу – це виявлення виховних можливостей колективу та умов для індивідуального розвитку особистості.Вивчаються: структура, особливості міжособистісних стосунків, основні цінності, ставлення до навчання, виховання в школі, характер громадської думки, згуртованість колективу, основні види ініціативної діяльності, форми дозвілля, переважаючий емоційний фон.

Сформованість учнівського колективу доцільно оцінювати у двох напрямках – у класному колективі і шляхом підключення учнів до аналізу навчально-виховного процесу в загальношкільному колективі.Але перш ніж залучати учнів до аналізу різних ситуацій, потрібно сформувати в них відповідні вміння: співвідносити явища, які аналізуються, з нормами і правилами поведінки: визначати моральну значимість аналізованого; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; передбачати можливі результати; мотивувати свою оцінку; самостійно приймати рішення.Оціночні судження щодо розвитку колективу є проміжним етапом на шляху до самостійних дій і вчинків.Якщо колектив знаходиться на низькому рівні розвитку, то вчитель-вихователь виступає організатором його діяльності. Його завдання полягає в тому, щоб зруйнувати негативні установки, перебудувати стосунки, які склалися.А для цього потрібно виділити ядро колективу і опиратися на нього. Вченими встановлено, що класний керівник може управляти розвитком колективу:

• якщо добре знає вихованість, індивідуальні особливості і можливості кожного школяра і окремих груп учнів;

• володіє конкретними знаннями стану його розвитку в цілому і за окремими ознаками;

• зміцнює і розширює актив, розвиває організаторські навики і вміння всіх учнів. озброїть їх знанням виховних функцій колективу;

• розвиває ініціативу і саморегуляцію на основі самоаналізу, самоконтролю засвоєних критеріїв моральної вихованості особистості і колективу школярів;

• змінює співвідношення сил у колективі за рахунок збільшення кількості учнів з позитивним досвідом моральної поведінки, переведення учнів з нестійкою саморегуляцією і моральною поведінкою в активну позицію;

• зміцнює відповідно до рівня розвитку колективу власну педагогічну позицію.

При цілеспрямованому аналізі рівнів розвитку колективу і моральної вихованості кожного його члена в учнів з’являється ціннісне відношення до своєї позиції в життєдіяльності колективу, її цілей, до суспільно корисних справ і їх результату.

3. Діагностика виховного процесу Діагностика виховного процесу – це виявлення ефективності, аналіз затрачуваних педагогом зусиль, одержання всебічної інформації про характер впливів навколишніх мікро та макросередовищ на розвиток школярів.Вивчаються:

а) рівень вихованості та загального розвитку учнів;

б) система виховної роботи в школі;

в) реакція учнів на впроваджувані заходи, педагогічні умови;

г) ступінь задоволення виховною роботою, спілкування з педагогами;

д) ступінь і характер взаємодії (співробітництва) суб’єктів виховання;

е) момент напруженості у стосунках учнів і педагогів та їх причини.

Процес виховання, на думку вченого Б.П.Бітінаса, – це процес управління і обміну інформацією.Враховуючи специфіку виховного процесу в школі і результати проведеного вивчення, вчені виділяють дотримання алгоритму, логіки виховного процесу (так звані кроки алгоритму, що характерно для виховних технологій) як головні умови вдосконалення діяльності вчителя-вихователя.

Алгоритм, логіка виховного процесу- це:

- знання головної мети, завдань і змісту процесу виховання, виділення актуальних проблем виховання;розуміння основних психолого-педагогічних понять, володіння провідними формами і методами виховної роботи;

- аналіз рівня відповідності результатів виховної роботи меті виховання, розуміння причин, які впливають на неоптимальне вирішення завдань виховання;

- вмілий аргументований аналіз виховного заходу (виховної справи), власної педагогічної позиції, сучасне педагогічне мислення, готовність до розвитку ситуацій успіху;

- передбачення результатів своєї роботи, вміння порівняти реальні результати із загальною метою виховання, бачити суперечності, будувати обґрунтовані гіпотези; визначення системи “перспективних ліній”: близьких, середніх, далеких; перспективне планування діяльності із врахуванням завдань розвитку особистості і колективу школярів.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте