Поняття та принципи безготівкових розрахунків.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 11 из 26Следующая ⇒

Безготівкові розрахунки — це спосіб приймання-передачі грошо­вого еквівалента за допомогою банківських переказів певно* суми з рахунка платника на рахунок одержувача, або з каси банку на рахунок одержувача. Як указувалося вище, згідно зі ст. 198 ГК України платежі за грошовими зобов'язаннями у сфері господарю­вання здійснюються за загальним правилом у безготівковій формі або в готівковій формі через установи банків.
Безготівкові розрахунки протидіють розвитку «тіньової» еконо­міки. Зокрема, контроль за розрахунками через банки забезпечує порядок в оподаткуванні підприємств торгівлі, які при готівкових розрахунках допускають неоприбуткування частини виручки.
Принципи безготівкових розрахунків орієнтують на одноманітне застосування норм права у сфері безготівкових розрахунків.
Першим принципом безготівкових розрахунків слід назвати про­ведення таких розрахунків через банківські установи. Другим принципом безготівкових розрахунків слід визнати пра­вило «прямого платежу», що припускає заборону платежів однієї особи за рахунок коштів іншої. Третім принципом безготівкових розрахунків є загальне правило про вільний вибір суб'єктами господарювання умови про попередню оплату товарів (робіт, послуг) за винятком випадків, закріплених у законодавстві.Четвертим принципом безготівкових розрахунків є положен­ня про те, що платежі проводяться лише тоді, коли на рахунку платника е вільні кошти, або за рахунок кредиту банку. П'ятий принцип безготівкових розрахунків полягає у вимозі використання платіжних інструментів на паперових або електронних носіях у зв'язку з необ­хідністю строгої фіксації обігу самого ліквідного товару — грошей. Шостий принцип безготівкових розрахунків — банки проводять списання коштів з рахунків клієнтів тільки за їх розпорядженням (згодою чи акцептом), окрім випадків примусового і договірного списання.

62. Поняття і зміст розрахункових документів, які застосовуються при безготівкових розрахунках. Розрахунки між учасниками господарських відносин здійсню­ються на підставі розрахункових документів.
Поняття розрахункових документів можна трактувати в ши­рокому і вузькому значеннях слова. В широкому — це документи, що використовуються учасниками розрахункових операцій для оформлення переказу коштів платника одержувачу (документи на переказ). У вузькому — це передбачені ст. 22 Закону «Про пла­тіжні системи та переказ коштів в Україні» документи для ініці­ації платежу, що подаються ініціатором платежу (платником або одержувачем — залежно від форми розрахунків) до обслуговуючої банківської установи для переказу коштів з рахунка платника на рахунок одержувача. До документів на переказ, окрім документів для ініціації платежу, належать також документи на переказ го­тівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги тощо. Розрахунковий документ — це документарна вказів­ка, виконана в паперовій або електронній формі відповідно до державних стандартів, що містить необхідну інформацію для здійснення суб'єктами господарювання безготівкових операцій.
Реквізити розрахункових документів, особливості їх оформлен­ня, обробки і захисту регламентуються НБУ.
Зокрема, можна виділити такі обов'язкові реквізити розрахункових документів: а) назва документа і його вихідні дані; б) назви і коди (но­мери) платника і одержувача коштів; в)реквізити банків платника і одержувача; г) суму платежу цифрами і прописом; д) призначення платежу. Якщо здійснюється примусове списання (стягнення) ко­штів, то необхідне посилання на відповідну статтю закону; е) від­тиск печатки (за її наявності) і підпис відповідальних осіб ініціатора платежу; е) коди бюджетної класифікації і термін настання платежу (уразі бюджетних платежів); ж) суму ПДВ або напис *без ПДВ», за винятком документів про сплату податків.
Обов'язковим реквізитом електронного документа є електронний цифровий підпис. При виконанні розрахункової операції в національній валюті банк зобов'язаний перевіряти належне оформлення розрахункового документа. Розрахункові документи є чинними протягом певного часу з дня виписки. Зокрема, для платіжного доручення такий термін складає 10 днів, для гарантованого платіжного доручення — 30 днів, для платіжної вимоги на примусове списання (стягнення) термін дії диференціюється: для направлення в банк стягувача — 10 днів, в банк платника — 30 днів з дня складання.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману