Типи коагулянтів та флокулянтів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 18Следующая ⇒

Для підвищення ефективності процесу освітлення у відстійниках до рідини додають коагулянти — речовини, що при взаємодії з водою утворюють частинки розміром 0,5—3 мм, що наділені невеликим електричним зарядом. При осіданні ці частинки захоплюють з рідини зважені і колоїдні частинки. Як коагулянти застосовуються сірчанокислий алюміній, хлорне залізо й ін. Витрата їх складає від 40 до 700 кг/м³ рідини, що очищається. Високі дози вносяться для фізико-хімічного очищення технологічних вод, що забезпечує видалення хрому і ціанідів, а також знебарвлення води.

Інтенсифікації процесу коагуляції сприяє добавка флокулянтів — речовин, що забезпечують агрегування пластин коагулянтів і прискорюють тим самим їхнє осадження. Як флокулянти застосовують клейкі речовини: крохмаль, декстрин, силікатний клей. Дуже ефективним є синтетичний флокулянт — поліакриламід (ПАА), що широко використовується також при підготовці питної води. Доза застосування ПАА коливається від 0,5 до 25 г/м³ рідини, що очищається. Впроваджуються в практику й інші коагулянти і флокулянти на основі активних полімерів, дози застосування яких у десятки разів менші.

Флокулянти поділяють:

· за товарною формою - порошки (гранули), емульсії, розчини;

· за походженням - неорганічні (хлорид кальцію, фосфати); природні органічні; синтетичні органічні (поліелектроліти);

· за структурою (в залежності від складу полярних груп):

o неіоногенні - полімери, що містять неіоногенні групи: -он, >с (крохмаль, оксиетилцелюлоза, полівініловий спирт, поліакрилонітрил, тощо);

o аніонні - полімери, що містять аніонні групи: - СООН, - SО₃н -ОSО₃Н (активна кремнієва кислота, поліакрилат натрію, альгінат натрію, лігносульфонати тощо); катіонні - складні полімери, що містять катіонні групи: -NН₂, -NН (поліетіленімін, кополімери вінілпіридину, ВА-2, ВА-102, ВА-212, тощо);

o амфотерні - полімери, що містять одночасно аніонні і катіонні групи: (поліакриламід, білки, тощо).

В мікробіологічних процесах флокулянти стимулюють флокуляцію (конгломерацію) клітин продуцента для більш глибокого фракціонування при відділенні біомаси або утримання клітин біомаси в об’ємі культуральної рідини в процесі безперервної ферментації. На флокулянтах неорганічної природи (хлорид або фосфат кальцію) при висаджені адсорбуються клітини продуцента. При застосуванні катіоноактивних поліелектролітів (цетозоакриламід з катіоногенним мономером) успішно осаджують білкові речовини з ферментаційного середовища (на 1 г поліелектроліта осаджують до 20 г білка) та адсорбують на поверхні клітини продуцента.

Для осадження біомаси перед фільтрацією у виробничому циклі ферментації використовують флокулянти різної природи. При освітленні та розділенні фаз використовують полікатіонні флокулянти. Зокрема, метацит (полігексаметиленгуанідин різної молекулярної маси), який одночасно має антисептичні властивості, в максимальній концентрації 100мг/л застосовують при освітлені соків.

Для обробки питної води використовують катіонний флокулянт поліакриламід (N- диметиламінометилполіакриламід), який освітлює води в інтервалі рН= 3-8 в дозах 6 – 25 мг/л.

При освітленні стоків за допомогою поліакриламіду в концентрації 0,8мг/л показники забруднення знижуються вдвоє (ХПК - з450-550 до 200-240 мг/л, а БПК – з 130 -150 до 65-75 мг/л). Інгібування біологічного очищення при додаванні цього флокулянту настає при дозах 5 мг/л.

Витрати, пов'язані з отриманням коагулянтів і флокулянтів, частково можуть бути знижені за рахунок ширшого використання для цих цілей відходів виробництва різних галузей промисловості, а також осадів, що утворюються при очищенні стічних вод, особливо надмірного активного мулу, який можна використовувати як флокулянт, точніше за біофлокулянт.

Самоочищення водойм

Самоочищення води у водоймах - це сукупність взаємозв'язаних гідродинамічних, фізико-хімічних, мікробіологічних і гідробіологічних процесів, що ведуть до відновлення первинного стану водного об'єкту. У зв'язку з тим, стічні води промислових підприємств не повинні порушувати роботу мереж і споруд; мати руйнуючу дію на матеріал труб і елементи очисних споруд; обмежити наявність зважених і спливаючих речовин; не містити речовин, здатних засмічувати мережі або відкладатися на стінках труб; не містити пальних домішок і розчинених газоподібних речовин, здатних утворювати вибухонебезпечні суміші; не містити шкідливих речовин, що перешкоджають біологічному очищенню стічних вод або скиданню у водоймище.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?