Спадкоємна роль працівників МНС у процедурі сортування та організації ліквідації медичних наслідків масових випадків

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Перші прибулі на місце подій рятувальники МНС здійснюють первинне сортування. Воно полягає у визначенні показників життєдіяльності, які передбачає відповідна сортувальна система, та позначенні постраждалих кольорами.

Відповідно до Концепції медичного забезпечення під час підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (надалі Концепція), схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 р. № 563-р, особи, що потребують медичної допомоги, поділяються за категоріями, кожній з яких відповідає певний колір:

Насамперед рятувальники МНС виконують вступне сортування і виводять постраждалих, які самостійно ходять. Відповідно до більшості сортуваль них систем такі постраждалі належать до легко уражених - "зелених". В подальшому виділяють "червоних", а усіх інших, які належать до тих, кого вже не приводять до тями (не дихає і немає пульсу) позначають "жовтим" кольором, надаючи їм вторинний пріоритет у винесенні з вогнища ураження. З юридичних та етичних міркувань рятувальники МИС не мають права встановлювати смерть й при відсутності лікаря позначати людей "чорним" кольором.

Провівши вступне сортування рятувальники МНС у першу чергу евакуюють з вогнища ураження "червоних", за можливістю надавши їм першу допомогу, а далі "жовтих". У разі неможливості проведення вступного сорту­вання, евакуюють найбільшу кількість постраждалих поза зону небезпеки, в якій відбудеться вступне сортування. Розташовувати постраждалих у цій зоні слід таким чином, щоб існував вільний доступ як для сортування, так і надання медичної допомоги (оскільки територія є безпечною), зокрема на відстані приблизно 1,5 метра один від одного.

Визнання події масовою означає впровадження певних рятувальних процедур, згідно з якими осіб без пульсу не реанімують і лікарі вважають їх загиблими. Цей принцип має фундаментальне значення у ситуаціях, коли на місце події першими прибувають рятувальники МНС, не уповноважені надавати медичну допомогу та за обставин, коли постраждалі знаходяться в зоні загрози, недоступної лікарям медицини невідкладних станів.

Керівник рятувальної операції:

1) у своїй уніформі повинен мати відмітний елемент (наприклад нарукавну пов'язку з написом "КГП", напис на спині "Керівник", відмітний за кольором шолом і т.п.), яка дозволить лікарю першої бригади ШМД, яка прибула на місце події, його визначити;

2) несе відповідальність за збереження життя і здоров'я бригад ШМД від впливу небезпечних чинників події, яка зумовила масовий випадок;

3) визначає сектор небезпеки;

4) встановлює місце згрупування постраждалих, що можуть ходити, і належать до "зеленої" групи;

5) визначає сектор для проведення медичного сортування медичними працівниками;

6) визначає сектор для розгортання медичного пункту (лікувального стаціонару - за визначенням Концепцією) - території для надання медичної допомоги, що, як правило, є місцем згрупування постраждалих з "червоної і "жовтої" груп;

7) виділяє місця складування тіл постраждалих, померлих під час рятувальних дій, і тіл, що ускладнюють їх проведення (решта тіл постраждалих залишаються на місці з метою слідства), та забезпечення відповідного нагляду над загиблими;

8) встановлює сектор транспорту, куди будуть прибувати карети ШМД, що має велике організаційне значення для їх плавного і безперешкодного руху;

9) визначає посадковий майданчик для вертольота;

10) несе відповідальність за життя і здоров'я постраждалих, крім цього за можливі пошкодження і вторинні травми, що виникли підчас їхнього переміщення із зони ураження.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?