Нормативно-правове регулювання захисту прав споживачів в Україні.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 6Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Законодавча база з питань охорони прав споживачів в Україні містить велику кількість нормативно-правових актів різної юридичної сили та галузевої спрямованості. Вона включає норми різних галузей права — конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, які закріплюють базові категорії, встановлюють принципи захисту прав споживачів. По суті, йдеться про самостійну галузь законодавства — споживче законодавство.

Захист прав споживачів в Україні забезпечується ч. З ст. 42 та ст. 50 Конституції України, чим підкреслюється важливість цієї сфери. Ч. З ст. 42 Конституції, яка має пряму дію, зазначає, що ≪Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів≫. У ст. 50 Конституції України зазначається, що ≪кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена≫.

Отже, в Україні захист прав споживачів віднесено до найважливіших сфер державної політики. Подальше забезпечення цих норм Конституції України відбувається уже в Кодексах і Законах України та в підзаконних нормативно-правових актах. В Україні, на відміну від ЄС, законодавство не передбачає поділу захисту прав споживачів на блоки чи групи. У цілому нормативну основу захисту прав споживачів становлять:

• Норми цивільного законодавства щодо регулювання господарського обороту, складовою яких є спеціальні норми, що застосовуються для захисту прав споживачів;
• Норми адміністративного законодавства щодо регламентації окремих сторін комерційної діяльності (встановлення цін, контроль за якістю продукції, здійснення реклами тощо);
• Норми цивільного та адміністративного законодавства щодо припустимих методів та форм конкуренції підприємств, заборони методів нечесної та агресивної підприємницької практики та недобросовісної конкуренції.

Загальні положення про захист прав споживачів містяться в Цивільному кодексі України. Цивільний кодекс України (далі - ЦК) містить мінімальний набір правил захисту прав споживачів, оскільки прописує договірні питання та відповідальність за їх неналежне виконання тощо. Тобто хоча в Кодексі безпосередньо і не вживається термін ≪споживач≫, однак, регулюючи ті чи інші питання, він усе одно так чи інакше стосується споживачів. У деяких статтях ЦК (наприклад, ч. З ст. 698 ЦК - договір роздрібної купівлі-продажу або ч. З ст. 865 ЦК - договір побутового підряду) говориться, що у разі неврегулювання відносин цим Кодексом застосовується законодавство про захист прав споживачів, чим ніби опосередковано визнається, що норми Цивільного кодексу регулюють захист прав споживачів.

Господарський кодекс України також містить статтю з одним дуже загальним положенням про захист прав споживачів (ст. 39), яка повторює ст. З Закону України "Про захист прав споживачів ". Коментуючи дану статтю, слід зазначити, що захист прав споживачів за своєю природою не охоплюється повною мірою нормами антимонопольно-конкурентного законодавства, а тому регулюється не лише останніми, а й нормами інших галузей законодавства. У кожному законодавчому масиві передбачені специфічні правові засоби захисту споживачів
Поведінка споживача на ринку, з одного боку, істотно впливає на формування ринкових відносин, а з іншого, споживачам, внаслідок порушення норм антимонопольно-конкурентного законодавства, може бути завдано збитків. Разом з тим, споживачі не є безпосередніми учасниками конкурентних відносин.

У коментованій статті містяться загальні положення щодо захисту прав споживачів, які мають інформаційний характер, і перелічені існуючі форми захисту прав споживачів.
також він в загальному регулює питання, яких ЗУ «Про ЗПС» торкається тільки побічно – захист від недобросовісної конкуренції та монополізму в підпр діяльності – гл.3

Також норми щодо захисту прав споживачів містяться в підзаконних актах.

До джерел регулювання відносин у сфері захисту прав спо­живачів слід також віднести і нормативно-правові акти інших органів виконавчої влади, зокрема накази органів виконавчої влади –

Також до законодавства про захист прав споживачів відно­сять чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано парламентом. У разі коли у чинному міжнародному договорі України встановлено інші правила, ніж передбачені законодавством України про захист прав споживачів, застосовуються правила міжнародного договору.

У березні 1992 р. Головами Урядів країн - членів СНД - була підписана "Угода про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології й сертифікації". Відповідно до цієї Угоди була створена Міжнародна Рада з стандартизації, метрології й сертифікації(МДР), засідання якої відбуваються двічі на рік. Як міжнародний орган МДР бере участь в роботі Міжпарламентської Асамблеї держав-членів СНД по розробці модельних законодавчих актів і рекомендацій в сфері стандартизації, метрології й сертифікації.

В жовтні 1995 р. Міжнародна організація з стандартизації (КО) визнала МДР як міждержавну регіональну організацію з стандартизації.

Судова практика - Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр Узагальнення судової практики ВСУ від 1.02.2013 року; Лист Вищого спец.суду з кримінальних та цивільних справ «Про окремі питання застосування строків позовної давності» від 16.01.2013 № 10-70/0/4-13.

За спільною ініціативою Державного комітету та громадсь­ких організацій споживачів 15 грудня 1993 року Закон України «Про захист прав споживачів» було викладено у новій редакції. На даний час Закон діє у редакції від 1 грудня 2005 року.

Ст. 4 Закону «Про захист прав споживачів» перераховує всі права споживачів:

1) захист своїх прав державою;

2) право на належну якість продукції та обслуговування;

3) право на безпеку продукції;

4) право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а та­кож про її виробника (виконавця, продавця);

5) право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефек­тною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайиової) шкоди, заподі­яної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випад­ках, передбачених законодавством;

6) право на звернення до суду та інших уповноважених ор­ганів державної влади за захистом порушених прав;

7) право на об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Закон складається з п'яти розділів та тридцяти двох статей.

У першому розділі «Загальні положення» визначені терміни, що застосовуються законодавством про захист прав споживачів та подана характеристика законодавства про захист прав споживачів та міжнародних договорів.

У другому розділі «Права споживачів та їх захист» викла­дені права та обов'язки споживачів; основні положення про за­хист прав споживачів; прано споживача на належну якість про­дукції; гарантійні зобов'язання; права споживача у разі при дбання ним товару неналежної якості; права споживача при при­дбанні товару належної якості; права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг); права спожи­вача в разі придбання ним продукції в кредит; права споживача в ра­зі укладання договору поза торговельним або офісним приміщен­ням; право споживача у разі укладання договору на відстані; право споживача па безпеку продукції (товарів, наслідки робіт); право споживача на інформацію про продукцію; засади майнової відпові­дальності за шкоду, завдану дефектною продукцією або продукцією неналежної якості; права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування; підстави визнання недійсними умов догово­рів, що обмежують права споживачів; заборона нечесної підприєм­ницької практики; вказує можливі порушення прав споживачів, рег­ламентує судовий захист прав споживачів та встановлює відповіда­льність за порушення законодавства про захист прав споживачів.

У третьому розділі «Громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)» встановлюється правове положення громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів) та їх права.

У четвертому розділі «Діяльність органів влади у сфері захис­ту прав споживачів» встановлюються повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері за­хисту прав та інтересів споживачів і його територіальних органів; повноваження інших органів виконавчої влади щодо захисту прав споживачів; повноваження органів місцевого самоврядування щодо захисту прав споживачів; обов'язки і відповідальність службових осіб органів виконавчої влади, які здійснюють захист прав спожи­вачів; регламентується розгляд скарг на рішення органів виконав­чої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їх службових осіб, а також на дії таких осіб; відносини органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, з правоохоронними орга­нами, а також встановлюється правовий захист службових осіб спеціально уповноваженого центрального органу у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів.

П'ятий розділ «Прикінцеві положення» регламентує поря­док набрання чинності Законом. Окрім Закону України «Про захист прав споживачів», зако­нодавство про захист прав споживачів складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про за­хист прав споживачів.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману