Тема 12. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 11Следующая ⇒

План (логіка) викладу матеріалу

1. Міжнародний поділ праці, його суть і значення у формуванні
зовнішньоекономічних зв'язків.

2. Механізм зовнішньоекономічної діяльності України: сутність та принципи формування

3. Зовнішньоторговельна діяльність України на сучасному етапі

4. Економічні зв'язки України з країнами СНД

5. Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції

6. Інтеграція України у сучасну світогосподарську систему

7. Гармонізація законодавства України з законодавством ЄС

Короткий зміст та методичні рекомендації до питання:

1. Найважливішим чинником формування міжнародного поділу праці є розвиток виробництва, стан науки іі техніки, науково-технічний прогрес, що приводить до спеціалізації виробництва. Можливості спеціалізації певної країни у світовому господарстві визначаються, передусім, національним рівнем продуктивності праці й ефективності виробництва, а відтак - витратами виробництва товарів та їх конкурентноспроможністю на світовому ринку.

Міжнародний поділ праці - це спеціалізація виробництва окремих країн
на певних видах продукції (робіт, послуг), що обумовлює наступний міжнародний обмін цими продуктами.

Міжнародний поділ праці спрямований на реалізацію досягнень науково-технічної революції та є як універсальним способом розвитку продуктивних сил, так і суспільним чинником, який виступає основою для природного фактора в розміщенні виробництва.

Міжнародний поділ праці проводиться для підвищення ефективності
виробництва, економії витрат суспільної праці, раціонального розміщення виробничих ресурсів.

2. Міжнародні економічні зв’язки – це система господарських зв’язків між національними економіками країн на основі міжнародного поділу праці.

Під механізмом зовнішньоекономічних зв’язків розуміють сукупність конкретних їх форм, а також систему правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію національних народногосподарських комплексів із світовими з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показників життя її громадян.

В сучасних умовах міжнародне співробітництво України відбувається в таких основних формах: науково-технічне співробітництво; взаємовигідна міжнародна торгівля (зовнішня торгівля); надання кредитів і позик, в тому числі і безвідплатних; створення спільних підприємств; спеціалізація і кооперування виробництва; торгівля технологіями, виробництво комплектуючого обладнання; спільна участь зацікавлених країн у розробці природних ресурсів; іноземні інвестиції; міжнародний туризм; культурні зв’язки між країнами світу.

3. Зовнішня торгівля — міжрегіональний обмін товарами, послугами і капіталом (отримання кредитів). На розвиток зовнішньої торгівлі впливають такі фактори: поглиблення міжнародного поділу праці й інтернаціоналізації виробництва; розвиток процесів торгово-економічної інтеграції, знищення регіональних бар'єрів, формування спільних ринків, зон вільної торгівлі та ін.

Оскільки Україна є однією із сполучних ланок між Заходом і Сходом,
то поліпшення умов її торгівлі з країнами Західної Європи є найважливішим пріоритетом у її ж зовнішньоторгівельній політиці.

Розробка програми стабілізації та розвитку зовнішньоторговельних
зв'язків має включати оцінку можливостей сучасного експортного потенціалу України, першочергових імпортних потреб, у зв'язку з чим стратегічними напрямами діяльності уряду слід вважати:

- підвищення та нарощування випуску конкурентоздатної продукції;

- активне використання специфічних ставок ввізного мита на імпортні
товари та посилення контролю за якістю імпортних товарів;

- надання пільг і допомоги вітчизняним товаровиробникам, які займаються експортом продукції та вкладають інвестиції в галузі та виробництва, шляхом зменшення податкового тиску, сприяння отриманню кредитів, проведення активної митно-тарифної політики (тобто створення умов для експортної орієнтації промислового виробництва);

- розробку комплексної національної стратегії економічно збалансованого розвитку промислового виробництва з виділенням пріоритетів науково-технологічного (модернізація машинобудування, металургійної промисловості), експортнозорієнтованого розвитку та підтримання виробників, які працюють в авангардних галузях і секторах економіки;

- запровадження в експортно-імпортних операціях механізму зустрічних закупівель, за яких імпорт будь-якої продукції проводиться тільки за умови зустрічного експорту продукції з країни імпортера.

4. Складовою частиною перехідної концепції формування міжнародних
економічних відносин є розвиток інституційних та правових основ СНД.

Не зважаючи на спільність історичного розвитку, технологічну взаємозалежність, інтеграційні процеси на постсоціалістичному просторі йдугь
вкрай повільно та непослідовно. Нині доводиться констатувати, що рівень
економічного зближення і відповідаючого йому взаємного політичного довір'я всередині СНД не вийшов за межі першої стадії інтеграції — утворення зони вільної торгівлі. Крім того, не виконуються повною мірою іі умови, що відповідають цій стадії.

Країни СНД — це основні торговельні партнери України, яких пов'язують сталі відносини, як на двосторонній, так і на багатосторонній основі. З цими країнами напрацьована достатня договірно-правова база і створює належні умови для подальшого розвитку взаємовигідних економічних відносин. Частка товарообігу України з указаними країнами становить близько 40 % від усього товарообігу товарів і послуг.

Серед країн СНД найважливішим партнером України є Російська Федерація. Географічна близькість України і Росії, тривалі історичні, політичні,
економічні та культурні відносини, існування технологічної та ресурсної
взаємозалежності окремих галузей і виробництв впливають на відносини
двох держав.

5. Міжнародна економічна інтеграція — це високий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, за яких процес господарсько-політичного
об'єднання країн відбувається на основі міжнародного поділу праці та
здійснення узгодженої міждержавної торгівельно-економічної політики.

Основними факторами, що забезпечують динамічний розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції, є:

- економічний розвиток країн та регіонів в умовах нерівномірного розподілу природних умов та природних ресурсів;

- закономірності науково-технічного прогресу;

- тенденції демографічних факторів розвитку;

- потреба у розв'язанні глобальних проблем людства (енергетична.
продовольча, економічна, екологічна, безпеки, використання Світового
океану і тощо.);

- розвиток транспортно-комунікаційних мереж.

До основних теоретично обґрунтованих і практично апробованих форм
міжнародної економічної інтеграції відносяться: зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, валютний союз, політичний союз.

6. Євроатлантична інтеграція України. Нині створюється нова архітектура міжнародної безпеки, головним імперативом якої є партнерство і співробітництво. Останні події у світі свідчать, що для гарантування безпеки країнам потрібно об'єднувати свої сили для протидії міжнародному тероризму. Тому розширення (НАТО) та Європейського Союзу (ЄС) як ключових міжнародних структур безпеки в Європі має велике значення. Основним завданням НАТО є трансформація з військово-політичної організації, яка виникла у відповідь на загрозу «холодної війни», у структуру політично-військового характеру.

Україна і СОТ. Світова організація торгівлі (СОТ) створена 1 січня 1995 р.
для обслуговування і реалізації багатосторонніх торгових угод та угод з обмеженою кількістю учасників, а також як форум для організації міжнародних торгових переговорів.

СОТ займається регулюванням міжнародних правил торгових відносин між країнами та забезпеченням умов для проведення переговорів, спрямованих на глобальну лібералізацію торгівлі.

Україна та ЄС. Самою розвинутою формою інтеграції в світі вважається
об'єднання західноєвропейських країн у Європейський Союз (ЄС), який у перспективі планується як зона формування єдиного економічного простору в Європі.

Європейський Союз свого часу визнав проголошення незалежності
України, запропонував реальну підтримку шляхом передачі ноу-хау в рамках своєї програми ТАСІС для підтримки політики реорганізації та перетворень у країні й оцінив глобальність завдання економічної та соціальної перебудови.

7. Процес адаптації законодавства України включає кілька етапів:

- приведення законодавства України відповідно до норм СОТ на підставі торговельних інтересів нашої країни в контексті її вступу до цієї організації, зокрема для підвищення конкурентоспроможності української економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій;

- адаптація законодавства України у пріоритетних сферах, пов'язаних
із зовнішньою торгівлею, у контексті створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС;

- адаптація не лише у сфері внутрішнього ринку, а й у сфері політики
безпеки, юстиції та внутрішніх справ, йдеться щодо повного виконання
положень УПС і створення на цій основі передумов для укладення угоди
про асоціацію між Україною та Європейським Союзом;

- адаптація правової системи України до права ЄС згідно з положеннями Угоди про асоціацію з метою підготовки умов для вступу до ЄС.

Питання для самоперевірки:

1.Які особливості становлення зовнішньоекономічної діяльності України в ринкових умовах?

2. Перелічіть передумови формування експортного потенціалу в Україні.

3. Що включає в себе механізм зовнішньоекономічних зв’язків?

4. Назвіть основні принципи формування механізму зовнішньоекономічних зв’язків.

5. Охарактеризуйте зміст і форми міжнародної економічної інтеграції.

6. Економічні зв'язки України з країнами СНД.

7. Назвіть основні етапи процесу адаптації законодавства України до зовнішньоекономічної діяльності.

8. Охарактеризуйте транспортний потенціал України.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология