Класифікація, оцінка дебіторської заборгованості та облік рахунків до отримання.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 24Следующая ⇒

Дебіторська заборгованість (receivables— амер.: debt, debtors — англ.) містить у собі всі вимоги підприємства до інших юридичних чи фізичних осіб шодо грошей, товарів чи послуг. Це заборгованість перед підприємством за відвантажені, але не оплачені товари, надані послуги та з інших операцій. Вона буває двох видів: торговельна (операційно) і особлива (неопе-раційна). Залежно від терміну погашення дебіторська заборго­ваність може бути:

• короткостроковою — поточною (current receivables), яка має бути погашена впродовж одного року або операційного цик­лу, якшо він довший за рік:

•Оовгостроковою — непоточною (noncurrent receivables).

Торговельна (операційна) оебіторська заборгованість вини­кає в процесі звичайної операційної діяльності компанії за умови продажу товарів чи надання послуг в кредит. Такий кредит нази­вають комерційним кредитом. На відміну від попередньої опла­ти, ця форма є поширеною у міжнародній практиці. Відповідно до умов договору, клієнт сплачує заборгованість через 15. ЗО. 45 або 60 і більше днів, шо сприяє розвитку торгівлі. Заборгованість по торговельних операціях відображається на рахунках «Рахунки до отримання», які підтверджуються рахункамн-фактурамн. та «Векселі отримані», які підтверджуються офіційними борговими зобов'язаннями. Облік торговельних операцій з використанням «Рахунків до отримання» докладно розглядається у розділі 4 «Облік матеріально-виробничнх запасів».

Особлива (неопераиійна) оебіторська заборгованість вини­кає від операцій, не пов'язаних з операційною діяльністю підпри­ємства. До неї відносяться позики та аванси, видані працівникам або філіям компанії, депозити для покриття потенційних збитків, депозити, як гарантія платежу, дивіденди і відсотки до отримання тощо. Вона відображається в обліку під відповідними назвами і не включається до торговельної дебіторської заборгованості.

В окремих вішалках, коли рахунки до отримання мають кре­дитове сальдо в результаті передоплати або помилкової перепла­ти покупців, вони мають бути перекласифіковані і відображені у Балансі як поточні зобов'язання.

Нагадуємо, шо у західних країнах рішення про деталізацію і порядок розмішення різних видів дебіторської заборгованості у

Балансі приймає сама компанія. Однак існують загальні правила класифікації дебіторської заборгованості і надання інформації про неї у Балансі. Так. МСБО 1 «Подання фінансових звітів» ре­комендує виділяти у Балансі торговельну та іншу дебіторську за­боргованість. У США Положення про стандарти фінансового об­ліку (Statements of Financial Accounting Standards) вимагають дотримання наступних правил:

1) виділення різних видів дебіторської заборгованості, шо на­лежить підприємству, якшо це є суттєвим:

2) правильне розташування оціночних (коригуючих) статей до відповідних статей дебіторської заборгованості:

3) дотримання того, шо дебіторська заборгованість, представ­лена у розділі «Поточні активи», дійсно буде перетворена у гроші впродовж одного року або операційного циклу, якшо він довший за рік:

4) розкриття будь-яких непередбачених збитків, пов'язаних з існуючою дебіторською заборгованістю:

5) розкриття будь-якої дебіторської заборгованості, право на яку передано або віддано у заставу як забезпечення:

6) розкриття усіх значних концентрацій ризику, пов'язаних з дебіторською заборгованістю [53. р. 342—343].

Ці правила регламентують кількість і якість інформації про дебіторську заборгованість, яка має розкриватися у фінансовій звітності для її користувачів.

Для забезпечення правдивого подання інформації у фінансо­вій звітності дебіторська заборгованість має бути оцінена з ура­хуванням принципу обачності — шоб активи або дохід не були завищені.

При реалізації товарів (робіт, послуг) з відстрочкою платежу дається бухгалтерський запис:

Дебет рахунку «Рахунки до отримання» Кредит рахунку «Дохід від реалізації»

Незважаючи на прискіпливу роботу з оцінки платоспромож­ності клієнтів, деякі з них не заплатять по своїх рахунках і забор­гованість буде визнана якшо не безнадійною, то сумнівною. Це призведе до того, шо суми, враховані за зазначеною внше корес­понденцією, викривлять показники фінансової звітності, а саме: у Балансі завншать активи за статтею «Торговельна дебіторська заборгованість», а у Звіті про фінансові результати — завншать дохід від реалізації. Щоб запобігти цьому, дебіторська заборго­ваність оцінюється за первісною вартістю за мінусом очікуваної неінкасації (сумнівної заборгованості), грошових знижок та повернення проданих товарів — тобто за чистою реашаційною ва­ртістю (net realisable value).

Для забезпечення належного контролю за погашенням дебі­торської заборгованості ведуться окремі рахунки для кожного покупця товарів або послуг у кредит, а також застосовуються спеціальні журнали:

• журнал обліку продажу з відстрочкою платежу;

• журнал обліку придбань з відстрочкою платежу:

• журнал обліку грошових надходжень:

• журнал обліку грошових виплат.

Несподіваним для нас е те. що у зарубіжних країнах спеціаль­ні журнали не стандартизовані, вони пристосовуються для задо­волення потреб кожного конкретного підприємства. Деякі ком­панії' замість журналів обліку грошових виплат і надходжень для контролю за грошовими операціями використовують систем}⁷ ор­дерів, яка більше пристосована до коьш'ютеризації обліку, ніж журнальна система.

Головними питаннями, шо виникають в організації обліку де­біторської заборгованості, є її визнання, оцінка та інкасація. У свою чергу, можливість інкасації дебіторської заборгованості впливає на її визнання і оцінку. Щоб зрозуміти ці питання у вза­ємозв'язку, необхідно з'ясувати порядок обліку наданих знижок і повернення проданих товарів, а також методику розрахунку та обліку резерву сумнівних боргів.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов