Формування кінцевої ціни туру

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 15Следующая ⇒

Для формування кінцевої ціни туру до розрахованої вище собівартості необхідно додати норму прибутку й комісію туристським агентам, що займаються реалізацією цього туру.

Найбільш складним елементом при розрахунку вартості туру є визначення норми прибутку. Під час організації пакетних турів норма прибутку не буде фіксованою і досягне свого максимального розміру в пік сезону. Іншими словами, чим вищий попит, тим більшу величину норми прибутку закладатиме туроператор. Проте розмір норми прибутку повинен дозволяти туроператору отримати максимальний прибуток в період найбільшого обсягу продажів. Отже, якщо сформована ціна буде значно вищою, ніж у конкурентів, продажі будуть незначними. І, навпаки, дуже низька ціна дозволить досягнути максимально можливих обсягів продажів, але розмір отриманого прибутку буде незначним. Формування оптимального співвідношення норми прибутку (згодом ціни) і рівня продажів є вкрай складним процесом і вимагає серйозного аналізу ринку, тенденцій минулих років, впливу зовнішніх чинників і т. д.

Аналіз свідчить, що норма прибутку може коливатися від 10% в період найменшого попиту, виконуючи функцію стимулювання продажів, до 100 % і вище в пік сезону.

Розрахунок норми прибутку для туру до Тунісу за двомісного розміщення за заїздами подано в табл. 2.8.

Таблиця 2.8 – Розрахунок норми прибутку для туру до Тунісу за двомісного розміщення за заїздами

Продовження табл. 2.8

* - середній коефіцієнт завантаження

Коефіцієнт завантаження й кількість обслугованих осіб за заїздами переносяться з табл. 2.5. Норма прибутку у відсотках встановлюється студентами самостійно в межах указаного в завданні діапазону. Норма прибутку в умовних одиницях визначається як добуток собівартості туру за двомісного розміщення (підсумок табл. 2.7 – 525 у.о.) і норми прибутку в частках одиниці.

Таким чином, норма прибутку для туру до Тунісу в процентному вираженні варіюється від 20 до 100 %. При цьому вона встановлювалася не спонтанно, а з орієнтацією на попит за кожним заїздом (пропорційно коефіцієнту завантаження).

Динаміка коефіцієнта завантаження й норми прибутку за заїздами подана на рис. 2.1.

Рис. 2.1 – Динаміка коефіцієнта завантаження й норми прибутку за заїздами

Важливим складником при формуванні кінцевої ціни є розмір агентської винагороди. На відміну від автобусних турів, під час продаж пакетних турів комісія агентства визначається як відсоток від продажної вартості туру.

Розмір такого відсотка коливається від 10 до 14 % і залежить від особливостей співпраці туроператора й кожного конкретного агента. Крім того, туроператори часто пропонують додаткові бонуси менеджерам агентств. Тому, під час формування кінцевої ціни туру для комісійної винагороди турагентов туроператор закладає від 12 до 18 %. Для спрощення розрахунків величину комісійної винагороди приймемо на рівні 15 %.

Під час продажу пакетних турів комісія є відсотком від кінцевої вартості, іншими словами, чим вищою є ціна, тим вищою є винагорода в абсолютному вираженні. Отже, цей показник розраховується в останню чергу.

Розрахунок комісійної винагороди й кінцевої ціни туру до Тунісу за двомісного розміщення подано в табл. 2.9.

Таблиця 2.9 – Розрахунок комісійної винагороди й кінцевої ціни туру до Тунісу за двомісного розміщення

Сумарна величина собівартості й норми прибутку розраховується за даними табл. 2.7 і 2.8.

Комісійна винагорода для туристських агентів в умовних одиницях визначається як добуток сумарної величини собівартості й норми прибутку (стовпчик 3) на комісійну винагороду в розмірі 15 % в частках одиниці (тобто 0,15).

Кінцева ціна реалізації туру є сумою двох розрахованих вище показників. При цьому, як правило, кінцева ціна на рекреаційні тури не округляється.

Результати розрахунків також слід представити графічно у вигляді рис. 2.2.

Рис. 2.2 – Динаміка сумарної величини собівартості й норми прибутку

й кінцевої ціни реалізації туру

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности