Розділ ІІ. Європейський суд з прав людини

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4

• Стаття 19. Створення Суду
• Стаття 20. Кількість суддів
• Стаття 21. Посадові критерії
• Стаття 22. Вибори суддів
• Стаття 23. Строк повноважень і звільнення з посади
• Стаття 24. Канцелярія і доповідачі
• Стаття 25. Пленарні засідання Суду
• Стаття 26. Одноособовий склад Суду, комітети, палати та Велика палата
• Стаття 27. Компетенція суддів, які засідають одноособово
• Стаття 28. Компетенція комітетів
• Стаття 29. Рішення палат щодо прийнятності та суті заяв
• Стаття 30. Відмова від розгляду справи на користь Великої палати
• Стаття 31. Повноваження Великої палати
• Стаття 32. Юрисдикція Суду
• Стаття 33. Міждержавні справи
• Стаття 34. Індивідуальні заяви
• Стаття 35. Умови прийнятності
• Стаття 36. Участь третьої сторони
• Стаття 37. Вилучення заяв з реєстру справ
• Стаття 38. Розгляд справи
• Стаття 39. Досягнення дружнього врегулювання
• Стаття 40. Слухання у відкритому засіданні та доступ до документів
• Стаття 41. Справедлива сатисфакція
• Стаття 42. Рішення палат
• Стаття 43. Передання справи на розгляд Великої палати
• Стаття 44. Остаточні рішення у справі
• Стаття 45. Умотивованість рішень у справі та ухвал
• Стаття 46. Обов'язкова сила рішень та їх виконання
• Стаття 47. Консультативні висновки
• Стаття 48. Консультативна компетенція Суду
• Стаття 49. Умотивованість консультативних висновків
• Стаття 50. Витрати на забезпечення діяльності Суду

Розділ ІІІ. Інші положення

• Стаття 51. Привілеї та імунітети суддів
• Стаття 52. Запити Генерального секретаря
• Стаття 53. Гарантія визнаних прав людини
• Стаття 54. Повноваження Комітету Міністрів
• Стаття 55. Відмова від інших засобів урегулювання спорів
• Стаття 56. Територіальне застосування
• Стаття 57. Застереження
• Стаття 58. Денонсація
• Стаття 59. Підписання і ратифікація

Протоколи

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод складається з таких протоколів:

• Перший протокол від 20.03.52^[3]
• Протокол N 2 від 06.05.63. Про надання Європейському суду з прав людини повноважень робити консультативні висновки^[4]
• Протокол N 4 від 16.09.63. До Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї^[5]
• Протокол N 6 від 28.04.83. До Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари^[6]
• Протокол N 7 від 22.11.84^[7]
• Протокол N 9 від 06.11.90^[8]
• Протокол N 10 від 25.03.92^[9]
• Протокол N 11 від 11.05.94. Який передбачає перебудову контрольного механізму створеного Конвенцією про захист прав і основних свобод людини^[10]
• Протокол N 12 від 04.11.2000. (ETS N 177)^[11]
• Протокол N 13 від 03.05.2002. Стосується скасування смертної кари за всіх обставин^[12]
• Протокол N 14 від 13.05.2004. Змінює контрольну систему Конвенції^[13]
• Протокол N 14-bis від 27.05.2009^[14]

Додаткові протоколи № № 4, 6, 7 і 13

Додаткові протоколи № № 4, 6, 7 і 13 до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод мають статус самостійних міжнародних документів, що доповнюють текст ЄКПЛ, але не інкорпоровані до її тексту^[15].

Протокол № 4

Про забезпечення деяких інших прав та свобод крім тих, котрі вже включені до Конвенції та у Першому протоколі до неї ". Прийнятий у Страсбурзі 16 вересня 1963 року та набрав чинності 2 травня 1968 р. На 1 вересня 2009 року його ратифікували 42 держави. Підписали, але не ратифікували: Туреччина, Великобританія, Іспанія. Не підписали — Греція та Швейцарія. Україна підписала Протокол № 4 без будь-яких застережень 19 грудня 1996. На території України Протокол набув чинності 11 вересня 1997 р.

Протокол № 6

«Протокол № 6 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари». Прийнятий у Страсбурзі 28 квітня 1983 р. та набрав чинності 1 березня 1985 р. На 1 вересня 2009 р. Протокол № 6 підписали всі держави-члени Ради Європи, а ратифікували всі окрім Російської Федерації. Україна підписала протокол 5 травня 1997 р., ратифікувала 4 квітня 2000 р. В Україні Протокол набув чинності 1 травня 2000 р.

Протокол № 7

Містить 3 статті, що закріплюють права людини, які відносяться до кримінально-правової сфери: права на оскарження у кримінальних справах (ст. 2), відшкодування у разі судової помилки (ст. 3), і право не бути притягнутим до відповідальності або покараним двічі (ст. 4).Прийнятий у Страсбурзі 22 листопада 1984 р. та набрав чинності 1 листопада 1988 р. На 1 вересня 2009 р., Протокол № 7 підписали та ратифікували 41 держава, а ще 5 держав підписали, але не ратифікували. Це — Бельгія. Нідерланди, Іспанія, Німеччина. На території України протокол чинний з 1 грудня 1997 року.

Протокол № 13

Станом на 1 вересня 2009 р., Протокол № 13 підписали та ратифікували 41 держава, а ще 4 держави підписали, але не ратифікували. Це — Вірменія, Латвія, Іспанія і Польща. Дві не підписали: Азербайджан і Російська Федерація. Україна приєдналась до протоколу 3 травня 2002 р., ратифікувала — 10 жовтня 2003 р., в Україні чинний 1 липня 2004 р.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры