Деїзм філософії просвітників.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 8

Просвітництво 18-поч19 ст. Просвітники визначили рівність людини перед законом. Домінуючі позиції П. у Франції пов'язані із існуванням «Третього стану»(селяни, молода буржуазія). Просвітники виражали інтереси саме цього стану. Їхня мета – досягнути соціальної рівності перед законом. Вольтер боровся проти катол.церкви та її власності на землю. Він казав: «Якби навіть бога не було, то його варто було б винайти!.Він вважав його блискучим винаходом.

Просвітники сповідували ДЕЇЗМ – концепцію пасивного Бога. Вони вважали, що бог створив світ, але більше нічого не зробив, не впливає на події. Деїзм – це опозиція до креаціонізму. Через матеріалізм пролягає шлях до від деїзму до атеїзму. Деїсти: Вольтер, Дідро, Монтеск'є, Кондільяк. Атеїсти: Гольбах, Гельбецій, Ля Метрі. Революція, здійснена проствітниками стала основою соціальної революції (Вел.бурж.1789р). Першопочатком стала револ.ідей, гасло якої –свобода, рівність, братерство!Жан Жак Руссо був і просвітником і скептиком водночас. Він говорив про навернення до природи. Прагнув до становлення людини чистої, незіпсованої. Побічними наслідками прогресу ставало те, що людина ставала бездушною, недоброю, прагматичною.

Маніфест просвітн-ва виявився у виданні «Енциклопедії» у Франції, ред-ми якої був Дідро та Де Ламберг. Завд.ЕНЦ. – надати публіці найрізноманітніші на той час знання, просвітити народ. До роботи над її створенням залучали видатних інтелектуалів. Велика кількість статей була ліберального змісту, влада тиснула на видавців, а згодом – заборонила її видавати.

Ідеалістичне спрямування німецької класичної філософії.

Німецька класична філософія зароджується у 18ст. зусиллями Канта, та розквіт її припадає на кінець 18ст, завдяки Фіхте, Ніцше, Гегелю. Філософія складна, абстрактна і умоглядна. 18-19ст – золотий вік нім.культури.Виникає відомий перифраз про німців як націю поетів та філософів. Сама ж держава на той час слабка, розділена, але спостерігається бурхливий душевний та культурний підйом. Закінчується епоха у 30х рр 19 ст. – смертю Гегеля.

Характеризується схильністю до умоглядності, стриманим ставленням до матеріалізму, екмає прихильності до атеїзму. Просвітництво здійснюється пасторами. Хороша традиція – започаткув.перекладів античної філософії, ідеалістичне сприйняття грецької культури та ідеології.Багато німці дали і світовій музиці.Стрижнева лінія у філософів – дослідження форм всезагальності. Дійсність розумілась як духовна реальність, як розум. У кінцевому розвитку нім.ідеалізм висунув основну філос.проблему – діалектику тотожності мислення і буття. Філософів, які належать до НКФ, споріднює зміщення центру дослідження від об'єкта до суб'єкта, в онтологічному аспекті — від природи до історії і культури. Відбувається переосмислення і самого суб'єкта.Кожен із філософів намагався бути оригінальним, і вважав свої досягнення неповторними, довершеними. Нім. клас. ідеалізм став основою для розвитку нім.філософії 19-20ст.

Етичні погляди Канта.

Основа кантівської етики – РІЧ В СОБІ. Пізнаня речі як такої, якою вона є насправді, сама по собі. Людина у етиці Канта постає як істота, що є спроможною діяти незалежно від чуттєвого сприйняття світу, а свобода – це здатність абстрагуватися.

У природі будь-яке явище обумовлене попередньою причиною. У свідомому світі людина започатковує ряд, починаючи з розуму. Людська воля є автономною, людина сама собі ставить закони розуму і свободи, визначає їх. Людина є жителем 2х світів: чуттєво сприймаючого (підпорядкув. природі) та інтелігібельного(умоглядного, що підпорядк. розуму, свободі) маємо дуалізм 2 світів, з яких людина не може вирватися.

Принцип 1(чуттєвого): ніяке явище не може бути причиною самого себе, воно завжди має причину іншого. Випливає з чогось. Принцип2(Свободи): розумна істота існує сама по собі, вона є ціллю, до неї не можна ставитись як до засобу для чогось іншого. Людина – річ сама по собі.

КАТЕГОРИЧНИЙ ІМПЕРАТИВ – серцевина практ.філос.Канта. «Дій так, аби максима твоєї волі могла мати у той же час силу принципу – всезагального законодавства». Заклик не перетворювати істоту у засіб своїх егоїстичних цілей. Внутрішня передумова розуміння – інтуїція, сила, яка наштовхує і визначає ставлення до інших людей. «Є 2 речі, які мене все більше дивують, це: зоряне небо над головою і моральний закон в мені», - Кант.Уся моральна теорія І.Канта грунтується на возвеличенні свободи людини. І.Кант шукає та вбачає свободу людини в її волі.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности