ЛФК при оперативному лікуванні захворювань органів грудної клітки

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 7Следующая ⇒

Частими наслідками операцій на легенях і серці є гостра серцева й дихальна недостатність, застійні явища в малому колі кровообігу. Кінезитерапія займає важливе місце серед потужних факторів профілактики й лікування цих ускладнень. Важливу роль грає вона також при підго-товці хворих до хірургічного втручання, в передопераційному періоді.

Завдання ЛФК у передопераційному періоді полягають у наступному:

1. Виробити у хворого свідоме відношення до ЛФК як важливого фактора функціонального відновлення.

2. Навчити хворого вправам раннього післяопераційного періоду.

3. Мобілізувати екстракардіальні фактори кровообігу.

4. Збільшити рухливість діафрагми і грудної клітки, усилить дихальну мускулатуру. Така під-готовка необхідна для хворих тому, що оперативні втручання, пов'язані з великою травмою середостіння, легенів і серця, викликають різке ослаблення серцевої діяльності, зниження окисних процесів крові, утруднення дихальної функції у зв'язку із хворобливістю.

Протипоказані для кінезитерапії у передопераційному періоді наступні випадки:

1. Різко виражене звуження передсердно-шлуночкового отвору з явищами набряку легенів.

2. Значне звуження легеневої артерії, яке привело до зниження окисних процесів крові (ниж-че 75%нормального).

3. ІІІ ступінь серцево-судинної недостатності.

4. Загострення запального процесу серця й легенів, яке супроводжується високою температу-рою.

5. Підозра на наявність тромбів у серці або судинах.

6. Різко виражене порушення серцевого ритму.

Хворих потрібно навчити діафрагмальному типу дихання, переривчастому, поштовхами видиху. Такий тип видиху буде необхідний для викликання кашльового рефлексу й відхарку-вання секреції, що нагромадилася у бронхах після операції.

Завдання ЛФК після операцій на легенях і серці:

1. Підтримувати гарну прохідність дихальних шляхів і достатню легеневу вентиляцію.

2. Сприяти збільшенню дихальної поверхні легеневої тканини та її швидкому розгортанню.

3. Стимулювати діяльність екстракардіальних факторів.

4. Підвищити функціональні й компенсаторні можливості організму.

5. Для підготовки хворого до майбутнього збільшення його рухової активності.

Кінезитерапію проводять відповідно до трьох періодів стану хворого:

І період: починається через 6 – 8 годин після оперативного втручання й виходу хворого зі стану наркозу. Рекомендується глибокий подих, спроби для відхаркування мокротиння. При цьому методист притримує рукою грудну клітку на місці операційної рани. Призначають впра-ви для дистальних частин кінцівок.

З 2-го дня рекомендують вправи для згинання ніг у колінних і тазостегнових суглобах без відриву ступень від постелі, а також вправи для підняття руки з боку операції (пасивні, напів-пасивні). Поступово розширюють рухи для рук і ніг, включають вправи для обертання право-руч і ліворуч.

З 4 –5-го дня хворий може сідати в ліжку спочатку зі сторонньою допомогою, потім самостійно.

З 7 – 10-го дня поступово переходять до спускання ніг з ліжка, вправам із вихідного положення сидячи: махові рухи однієї або обома ногами в колінних суглобах, обертання праворуч і ліворуч, статичні й динамічні дихальні вправи.

З 15-го дня хворим дозволяється вставати з ліжка.

Залежно від захворювання, із приводу якого здійснено операцію, тривалість першого періо-ду у середньому при операції із приводу Баталової протоки – 6 – 7 днів; після комісуротомії – 10 – 15 днів; після операції із приводу вроджених вад серця – 2 – 3тижня.

Протипоказаннями для кінезитерапії в першому періоді є наступні стани:

1. Важкий стан хворого внаслідок ускладнень, що виникли під час операції (гостра серцева слабість, вторинний плевро-пульмональний шок, кровотечі).

2. Явища набряку легенів і мозку, що починаються.

3. Підозра на наявність тромбів у серці і судинах.

ІІ період (у цей період розвиваються процеси регенерації та початку компенсаторних і при-стосувальних механізмів): навантаження фізичними вправами в цей період збільшуються. При-значаються вправи для координації й відновлення правильної пози й поступово – силові впра-ви для збільшення м'язової маси.

Частина вправ виконують із сидячого й лежачого вихідних положень, а іншу частину – ви-конують стоячи.

Через 3 – 4 тижні після операції починають використовувати ходьбу як тренуючий фактор – дозовані пішохідні прогулянки, теренкур №1 і поступово частину теренкуру №2.

Призначають спеціальні дихальні вправи. Тривалість занять – 15 – 20 хвилин кілька разів у день.

ІІІ період: починається після виписування хворого зі стаціонару. Найкраще провести його в спеціалізованому кардіологічному або пульмонологічному реабілітаційному закладі. Період триває 2 – 3 місяці, ігри, теренкур № 2,3, дозована ходьба, ближній туризм.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры