V. Система поточного і підсумкового контролю

VІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНТАДЦІЇ СТУДЕНТУ-ПРАКТИКАНТУ

Психологічний аналіз уроку

Психологічна мета уроку:

1) проектування розвитку учнів у межах вивчення конкретного навчального предмета й конкретного уроку;

2) врахування в цільовому спрямуванні уроку психологічної мети вивчення теми і результатів, яких було досягнуто у попередній роботі;

3) передбачення окремих засобів психолого-педагогічного впливу, методичних прийомів, що забезпечують розвиток учнів.

Принципи організації уроку

1. Визначення змісту і структури уроку:

– співвідношення навантаження на пам’ять учнів і їх мислення;

– визначення обсягу відтворюючої та творчої діяльності учнів;

– планування засвоєння знань у готовому вигляді (зі слів учителя, з підручника, посібника тощо) й у процесі самостійного пошуку;

– здійснення вчителем та учнями проблемно-евристичного навчання (хто ставить проблему, формулює її, хто вирішує);

– врахування контролю, аналізу й оцінки діяльності школярів, які здійснюються вчителем, та взаємної критичної оцінки, самоконтролю й самоаналізу учнів;

– співвідношення спонукання учнів до діяльності (коментарі, що викликають позитивні почуття у зв’язку з виконаною роботою, настанови, які стимулюють інтерес, вольові зусиллі для подолання труднощів тощо) та примусу (нагадування про оцінку, різкі зауваження, нотації тощо).

2. Особливості самоорганізації вчителя:

– підготовленість до уроку і, головне, – усвідомлення психологічної цілі й внутрішня готовність до її досягнення;

– робоче самопочуття на початку уроку та упродовж його (зібраність, налаштування на тему та мету уроку, енергійність, наполегливість у досягненні поставленої мети, оптимістичний підхід до усіх подій на уроці, педагогічна винахідливість тощо);

– педагогічний такт (випадки, вияви);

– психологічний клімат на уроці (підтримання атмосфери радісного, відвертого спілкування, діловий контакт й ін.).

Організація пізнавальної діяльності учнів

1. Визначення заходів для забезпечення умов продуктивної роботи мислення й уяви учнів:

– планування шляхів сприйняття школярами об’єктів і явищ, що вивчаються, їх осмислення;

– використання настанов у формі переконання, навіювання;

– планування умов стійкої уваги й зосередженості учнів;

– використання різноманітних форм роботи для актуалізації у пам’яті учнів раніше засвоєних знань і вмінь, необхідних для сприйняття нових (бесіда, індивідуальне опитування, вправи на повторення).

2. Організація діяльності мислення й уяви учнів у процесі формування нових знань і вмінь:

– визначення рівня сформованості знань і вмінь учнів (на рівні конкретно-чуттєвих уявлень, понять, узагальнюючих образів – „відкриттів”, формулювання висновків);

– опора на психологічні закономірності формування уявлень, понять, рівнів розуміння, створення нових образів в організації мислетворчої діяльності й уяви учнів;

– планування прийомів і форм роботи, що забезпечують активність і самостійність мислення учнів (система запитань, створення проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-евристичного вирішення завдань, використання завдань із недостатніми та надмірними даними, організація пошукової та дослідницької роботи учнів на уроці, створення переборювальних інтелектуальних ускладнень у ході самостійних робіт, ускладнювання завдань із метою розвитку пізнавальної самостійності учнів);

– керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового, порівнюючого, пояснюючого до узагальнюючого, оціночного, проблемного) і формуванням умінь міркувати й робити висновки;

– використання різних видів творчих робіт учнів (роз’яснення мети роботи, умов її виконання, навчання відбору й систематизації матеріалу, а також обробка результатів та оформлення роботи).

3. Закріплення результатів роботи:

– формування навичок шляхом вправ;

– навчання переносу раніше засвоєних умінь і навичок на нові умови роботи, попередження механічного переносу.

Організованість учнів:

1. Ставлення учнів до навчання, їх самоорганізація та рівень розумового розвитку.

2. Можливі групи учнів за рівнем засвоєння знань, умінь і навичок, врахування цих обставин за умови визначення поєднання індивідуальної, групової й фронтальної форм роботи учнів на уроці.

Врахування вікових особливостей учнів:

1. Планування уроку відповідно до індивідуальних і вікових особливостей учнів.

2. Проведення уроку з урахуванням сильних і слабких учнів.

3. Диференційований підхід до сильних і слабких школярів.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте