Політична еліта в Україні: історія та сучасність

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

Політична еліта сучасної України не є, як того потребує забезпечення суспільного розвитку країни, позакласовою соціальною групою, що виражає інтерес суспільства в цілому. Це – верхівка панівного класу, що здійснює керівництво суспільством в ім’я підтримки соціальної системи, яка і ставить цей клас у привілейований стан. Проблема турботи про загальне благо – одвічна проблема суспільного розвитку, коли громадськість не лише відповідно апелює до своєї правлячої еліти, але й коли еліта відповідає чи ні такій потребі. Для України, стосовно її еліти, це найгостріша проблема. Чудово сформулював цю думку М. Бердяєв: „Питання в реальній дійсності полягає лише в одному: торжествуватиме хороша меншість – аристократія чи погана меншість – охлократія”. Коли в цілому замислитися про сутнісні параметри і характеристики сучасної української еліти як цілісного феномена, що радикально впливає на життя і долю України, то, на жаль, назвати її меншістю першого гатунку досить проблематично.

Походження і сутність держави

Держава - це основний інститут політичної системи, що здійснює управління суспільством, охорону його економічної та соціальної сфери, культури. Це явище виникає на певному етапі розвитку людства, вона має суверенитет і здійснює владу на повній території.

Теологічна концепція походження держави вважає, що виникнення держави санкціонувалося волею божою (Августін Блаженний, Фома Аквінський). Договірна теорія розвивається протягом ХУІ-ХУШ ст ст. Виникають вчення про природні права і суспільний договір (Гуго Гроцій, Бенедикт Спіноза, Томас Гоббс, Жан-Жак Руссо та ін.). В XIX ст. виникає насильницька теорія походження держави. Суть її зводилася до того, що держава виникла як організація переможців над переможеними

Марксистська теорія походження держави пояснює так: Розвиток матеріальної основи життя суспільства, пов'язаний з розподілом праці, виникненням виробництва, та соціальної нерівності

Держава в політичній системі суспільства

Роль держави в організації суспільства і здійсненні політичної влади зумовлена тим, що вона є центром, ядром політичної системи. Тому тільки держава: володіє суверенною владою, що є верховною, самостійною, повною, єдиною і неподільною в межах її території, а також незалежною і рівноправною у зовнішніх відносинах; виступає офіційним представником усього чи більшої частини населення країни; уособлює суверенітет народу і нації, а також здатна реалізувати права народу на самовизначення; має спеціальний апарат управління і примусу, з допомогою якого здатна забезпечити реалізацію своїх функцій, охорону прав людини і громадянина. Отже, політика держави охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. В її основі лежать потреби народу, нації, соціальних верств і груп, особи й держави, інших соціальних суб'єктів.

Ознаки і типи держав

Ознаки: 1. Суверенітет. 2. Всеосяжність, Держава- це організація влади, що є всеосяжною. 3. Територія. 4. Народонаселення. 5. Апарат керування. 6. Апарат примуса - тобто загони збройних, спеціально навчених людей, примусові установи. 7. Видання нормативно-правових актів. 8. Оподатковування - фінансова основа держави.

Типи держав за рівнем захисту прав і свобод людини: правові: держави з режимом конституційної законності; неправові: або держави з режимом беззаконня, або держави з режимом революційної законності. Типи держав за способом набуття влади: легітимні (набуття влади визнано законним із боку населення країни і міжнародного співтовариства); нелегітимні, але існуючі де-факто (набуття влади здійснено незаконним шляхом).

31. Форми державного управління — це спосіб організації верховної влади, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави. Існують дві основні ФДУ: Монархія — форма правління, за якої верховна влада формально (повністю або частково) зосереджена а руках однієї особи — глави держави — спадкоємного монарха. Абсолютна монархія — коли влада монарха є необмеженою, очолює всі гілки влади, Бруней, Катар, Оман, Ватикан. Обмежена монархія — влада монарха є обмеженою парламентом або конституцією. Бельгія, Великобританія, Іспанія).

Республіка — коли вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням або представницьким органом.

Парламентська республіка — коли державна влада здійснюється за умови верховенства парламенту. Президентська республіка — здійснюється шляхом надання президенту великого кола повноважень. Змішана республіка (напівпарламентська, напівпрезидентська) - поєднує ознаки президентської і парламентської республік,

32.Форми державного устрою - це спосіб організації владної-територіальної цілісності держави, Види ФДУ:

§ Унітарна держава - проста, єдина держава, яка характеризується відсутністю у адміністративно-територіальних одиниць ознаки суверенітету. Виділяють централізовані і децентралізовані унітарні держави, з наявністю або відсутністю автономних утворень.

§ Федерація - складна, союзна держава, частини якої є державними утвореннями з певним державним суверенітетом.

§ Конфедерація - тимчасовий союз держав, який створюється для досягнення певних цілей.

33. Правова́ держа́ва та її критерії. Правова держава— форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону. В ній всі громадяни є рівні один перед одним, мають рівні права та обов’язки. Критерії: 1. Поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову (Ш. Монтеск'є). 2. Наявність Конституційного Суду - органа, що забезпечує конституційну законність і верховенство Конституції. 3. Верховенство закону й права. 4. Рівність перед законом держави і громадян. 5. Взаємна відповідальність держави й особистості. 6. Реальність закріплених у законодавстві основних прав людини, прав і свобод особи.7. Контроль за здійсненням законів, інших НПА. 8. Правова культура громадян - знання ними своїх обов'язків і прав,.

34.Державне управління – є однією з найгостріших проблем в Україні. При­чина цього - наявність некваліфіко­ваних керівних кадрів. Структура управління країною невизначена, затратна, не здатна до швидкого реагування на зміни, продовжує ускладнюватися. Проблеми держави розв'язуються не за рахунок знань, умінь і здібностей управлінських кадрів, а за рахунок нарощування чисельності кадрів у структурі державного управління. Для удосконалення структури уп­равління державою потрібно:

- зосередити увагу на якості уп­равлінський кадрів.

- чітко розділити функції, мету і завдання гілок влади.

- запровадити систему контро­лю всіх гілок влади.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии