Визначення, оцінка та класифікація запасів підприємства.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 12Следующая ⇒

Запаси- це активи, які:

1)утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

2)перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

3)утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а такожуправління підприємством.

Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини тощо.

Запаси поділяються на виробничі і товарні.

Виробничі запаси — придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково.

Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони є готовою продукцією. Згідно із Стандартом 9 до запасів належать:

-сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

-незавершене виробництво;

-готова продукція;

-товари

-МШП (які використовуються протягом не більше одногороку або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік);

-молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського І лісового господарств, якщо вони оцінюються згідно з даним Стандартом.

Значна увага в П(С)БО 9 приділена питанням оцінки запасів. Згідно з Положенням оцінку запасів (матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, товарів тощо) за їх окремими видами слід розглядати на наступних етапах їх руху;

-при надходженні запасів;

-при вибутті запасів;

-на дату складання звітності.

Оцінка запасів при їх надходженні

Основою достовірності визначення вартості запасів є вартість їх придбання або їх собівартість. Первісна вартість запасів визначається з залежності від способу їх надходження на підприємство. Запаси можуть надходити на підприємство в результаті:

-придбання за грошові кошти та їх еквіваленти;

-виготовлення;

-внеску (передачі) засновниками (учасниками) підприємства в якості внеску до статутного капіталу;

-безкоштовної передачі;

-обміну на інші запаси.

Оцінка вибуття запасів

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті згідно п. 16 П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним з таких методів; ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (Ф1ФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Оцінка запасів на дату балансу.

Згідно П(С)БО 9 з метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

На практиці первісна вартість не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації. При цьому можливі дві ситуації:

1)первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації;

2)первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

Організація обліку запасів.

Однією з важливих умов правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид вироблюваної продукції.

Таким чином, необхідними умовами правильної організації обліку запасів є:

-правильна організація складського господарства;

-наявність інструкції з обліку запасів;

-правильне групування (класифікація) запасів;

-розробка номенклатури запасів;

-розробка норм запасу і норм витрат запасів. Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані

напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції (товарів), інші матеріальні ресурси відображаються в обліку звітності за їх фактичною собівартістю, давальницька сировина відображається по балансу за цінами, зазначеними у договорі. Поточний облік матеріалів здійснюють частіше не за фактичною собівартістю, а за раніше встановленими цінами (наприклад, за минулий місяць).

Обліковими цінами можуть бути оптові ціни промисловості, договірні тощо.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається, виходячи з витрат на їх придбання, включаючи оплату процентів за придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів, націнку (надбавку), комісійну винагороду, сплачену постачальником і зовнішньоекономічним організаціям.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США