Базилевич «Історія економічних учень (2005)» Предмет «Історія економічних вчень»

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 42Следующая ⇒

Базилевич «Історія економічних учень (2005)» Предмет «Історія економічних вчень»

Зміст

• ПЕРЕДМОВА
• РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДОЛОГІЯ І ЗАВДАННЯ ІСТОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ
• 1.1. Предмет історії економічних учень та її місце в системі економічних дисциплін
• 1.2. Теоретико-методологічні засади історії економічних учень
• 1.3. Основні етапи розвитку економічної науки та періодизація курсу
• 1.4. Мета і завдання курсу "історія економічних учень"
• РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ
• 2.1. Економічна думка цивілізацій стародавнього сходу
• 2.1.1. Загальна характеристика економічної думки Стародавнього Сходу
• 2.1.2. Пам'ятки економічної думки Стародавнього Єгипту
• 2.1.3. Економічна думка Месопотамії
• 2.1.4. Економічні ідеї у Стародавній Індії
• 2.1.5. Економічні погляди мислителів Стародавнього Китаю
• 2.2. Економічна думка античного світу
• 2.2.1. Загальна характеристика економічної думки античності
• 2.2.2. Економічні погляди старогрецьких філософів
• 2.2.3. Економічна думка Стародавнього Риму
• РОЗДІЛ З. ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. МЕРКАНТИЛІЗМ
• 3.1. Економічна думка середньовіччя
• 3.1.1. Історичні умови формування та своєрідність економічної думки середньовіччя
• 3.1.2. Економічна думка Сходу в середні віки
• 3.1.3. Економічні ідеї західноєвропейських мислителів у добу середньовіччя
• 3.1.4. Економічна думка в Україні часів середньовіччя
• 3.2. Меркантилізм
• 3.2.1. Історико-економічні передумови виникнення та теоретико-методологічні особливості меркантилізму
• 3.2.2. Основні етапи розвитку меркантилістської доктрини
• 3.2.3. Особливості меркантилізму в різних країнах
• 3.2.4. Значення меркантилізму в історії економічних учень
• РОЗДІЛ 4. СТАНОВЛЕННЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
• 4.1. Започаткування класичної політичної економії в Аглії та Франції
• 4.1.1. Історичні передумови виникнення та етапи розвитку класичної політичної економії
• 4.1.2. Започаткування класичної школи в Англії
• 4.1.3. Виникнення класичної політичної економії у Франції
• 4.1.4. Економічне учення фізіократів
• 4.2. А. Сміт як фундатор економічної науки
• 4.2.1. Особливості методології А. Сміта
• 4.2.2. А. Сміт про сутність і джерела багатства
• 4.2.3. Теорії вартості, капіталу і доходів
• 4.2.4. Вплив теоретичної спадщини А. Сміта на еволюцію світової економічної думки
• РОЗДІЛ 5. ЕВОЛЮЦІЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ У XIX СТ.
• 5.1. Еволюція класичної політичної економії в Англії
• 5.1.1. Історичні передумови трансформації класичної політичної економії у XIX ст.
• 5.1.2. Наукова спадщина Д. Рікардо
• 5.1.3. Економічне учення Т. Мальтуса
• 5.1.4. Економічні погляди Н. Сеніора
• 5.2. Еволюція класичної політичної економії у Франції та США
• 5.2.1. Політична економія Ж. Б. Сея
• 5.2.2. Теорія "послуг" Ф. Бастіа
• 5.2.3. Концепція "гармонії інтересів" Г.Ч. Кері
• 5.3. Завершення класичної традиції. критичний напрям у політичній економії
• 5.3.1. Завершення класичної політичної економії у творах Дж. С. Мілля
• 5.3.3. Економічні ідеї П.Ж. Прудона
• РОЗДІЛ 6. ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛІСТИЧНИХ УЧЕНЬ
• 6.1. Соціалістичні утопічні вчення
• 6.1.1. Історичні передумови виникнення та загальна характеристика соціалістичних утопій
• 6.1.2. Ранній утопічний соціалізм
• 6.1.3. Економічні ідеї пізніх соціалістів-утопістів
• 6.1.4. Вплив соціалістичних утопій на еволюцію економічної думки
• 6.2. Економічна теорія К. Маркса
• 6.2.1. Передумови виникнення та ідейно-теоретичні витоки марксизму
• 6.2.2. Особливості методології К. Маркса
• 6.2.4. Історичне значення марксизму
• 6.3. Соціал-демократичні економічні концепції
• 6.3.1. Історичні передумови виникнення ревізіонізму
• 6.3.2. Сутність та економічні концепції соціал-реформізму
• 6.3.3. Еволюція економічної доктрини соціал-демократії у XX ст.
• РОЗДІЛ 7. ІСТОРИЧНА ШКОЛАТА СОЦІАЛЬНИЙ НАПРЯМУ ПОЛІТИЧНІЙ ЕКОНОМІЇ
• 7.1. Передумови виникнення та методологічні особливості історичної школи
• 7.1.1. Передумови виникнення та етапи еволюції німецької історичної школи
• 7.1.2. Система "національної економії" Ф. Ліста
• 7.1.3. Основні ідеї представників старої історичної школи в Німеччині
• 7.2. Нова історична школа та соціальний напрям у політичній економії
• 7.2.1. Нова історична школа: передумови виникнення та основні ідеї
• 7.2.2. Еволюція історичного напряму у працях В. Зомбарта та М. Вебера
• 7.2.3. Соціальний напрям у політичній економії
• 7.2.4. Внесок історичної школи та соціального напряму в розвиток економічних досліджень
• РОЗДІЛ 8. МАРЖИНАЛІЗМ. СТАНОВЛЕННЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ
• 8.1. Виникнення та сутність маржиналізму
• 8.1.1. Історичні передумови виникнення, зміст та етапи маржинальної революції
• 8.1.2. Основні ідеї попередників маржиналізму
• 8.1.3. Австрійська школа граничної корисності
• 8.2. Формування неокласичної економічної теорії. кембриджська та американська школи
• 8.2.1. Теоретико-методологічні особливості неокласичного напряму економічної думки
• 8.2.2. Економічна теорія А. Маршалла
• 8.2.3. Розробка А. Пігу економічної теорії добробуту
• 8.2.4. Американська школа неокласики
• 8.3. Становлення математичної школи в економічній теорії
• 8.3.1. Економічні погляди B.C. Джевонса
• 8.3.2. Модель загальної економічної рівноваги Л. Вальраса
• 8.3.3. Теорія оптимуму В. Парето
• 9.1. ЗАГАЛЬНЕ І СПЕЦИФІЧНЕ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ
• 9.1.1. Класичні ситуації в українській економічній думці та їх характеристика
• 9.1.2. Перші висвітлення розвитку національної економічної думки
• 9.1.3. Відмінності української і російської економічної думки
• 9.1.4. Вітчизняні класифікації економічних теорій та економічної думки
• 9.1.5. Теоретична і прикладна економія: різні оцінки змісту
• 9.2. КРИЗА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ТА ЇЇ ВИСВІТЛЕННЯ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
• 9.2.1. Погляди українських учених на суть і форми вияву кризи політекономії
• 9.2.2. Національна економічна думка про шляхи виходу з кризи
• 9.3. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
• 9.3.1. Національні відмінності у визначеннях предмета політекономії
• 9.3.2. Вчення про економічні закони у вітчизняній науці
• 9.3.3. Погляди вітчизняних дослідників на методи політичної економії
• 9.3.4. Історична доля політичної економії
• 9.4. УКРАЇНСЬКІ ВИТОКИ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ
• 9.4.1. Методологічні аспекти дослідження витоків інституціоналізму
• 9.4.2. Інституціональні засади в українській економічній думці
• 9.5. СТАНОВЛЕННЯ ТЕОРІЇ АКЦІОНЕРНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
• 9.5.1. Розкриття проблем розвитку акціонерного підприємництва українськими економістами другої половини XIX — початку XX ст.
• 9.5.2. Дослідження монополістичних тенденцій в акціонерному підприємництві в роботах українських економістів середини XIX — початку XX ст.
• 9.6. ВИСВІТЛЕННЯ ІСТОРІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
• 9.6.1. Питання методології історії політичної економії у працях українських учених
• 9.6.2. Вивчення історії економічної теорії вітчизняними науковцями
• РОЗДІЛ 10 РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ В КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ (XIX - ПОЧАТОК XX СТ.)
• 10.1. РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ її ВИКЛАДАННЯ В КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ (XIX - ПОЧАТОК XX ст.)
• 10.1.1. Стан і концептуальні засади вивчення у вітчизняній історико-економічній літературі розвитку університетської економічної думки
• 10.1.2. Заснування і розвиток кафедри політичної економії та статистики в Імператорському університеті св. Володимира
• 10.1.3. Викладання економічних дисциплін у Київському університеті
• 10.2. Погляди представників київського університету на основні проблеми економічної науки з позицій персоніфікованого, проблемного і хронологічного вивчення
• 10.2.1. Питання методології у творах економістів Київського університету
• 10.2.2. Земельне та сільськогосподарське питання у науковому доробку економістів
• 10.2.3. Економічна роль держави в концепціях представників університету
• 10.3. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ІСТОРИКО-ЕКОНОМІЧНИХ НАУК
• 10.3.1. Дослідження розвитку світової економічної думки в працях університетських учених
• 10.3.2. Внесок учених Київського університету в становлення та розвиток історико-економічних наук
• РОЗДІЛ 11 ГЕНЕЗИС ТА ЕВОЛЮЦІЯ КЕЙНСІАНСТВА
• 11.1.1. Історичні умови виникнення кейнсіанства
• 11.1.2. Інтелектуальна біографія Дж.М. Кейнса
• 11.1.3. Розробка Дж.М. Кейнсом нової методології економічного аналізу
• 11.1.4. Структура та логіка "Загальної теорії зайнятості, процента і грошей" Дж.М. Кейнса
• 11.1.5. Критика Дж.М. Кейнсом постулатів неокласики
• 11.1.6. Теорія ефективного попиту та макроекономічна модель управління попитом
• 11.2. ПОДАЛЬША ЕВОЛЮЦІЯ КЕЙНСІАНСЬКОГО НАПРЯМУ: НЕОКЕЙНСІАНСТВО
• 11.2.1. Етапи еволюції кейнсіанського напряму
• 11.2.2. Неокейнсіанська теорія економічної динаміки та зростання
• 11.2.3. Неокейнсіанська теорія економічного циклу
• 11.3. КЕЙНСІАНСЬКО-НЕОКЛАСИЧНИЙ СИНТЕЗ
• 11.3.1. Витоки кейнсіансько-неокласичного синтезу
• 11.3.2. Хіксокейнсіанство: модель Хікса — Хансена
• 11.3.3. Вихідна кейнсіанська макроекономічна модель
• 11.4. ПОСТКЕЙНСІАНСТВО
• 11.4.1. Витоки, методологія та зміст посткейнсіанства
• 11.4.2. Нове кейнсіанство: пріоритети теоретичного аналізу та макроекономічної політики
• 12.1. ЕВОЛЮЦІЯ НЕОКЛАСИЧНОГО НАПРЯМУ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XX СТ.
• 12.1.1. Розбудова неокласичних теорій монополістичної та недосконалої конкуренції Е. Чемберліном і Дж. Робінсон
• 12.1.2. Неортодоксальна теорія Й.А. Шумпетера
• 12.1.3. Неокласичні теорії економічного зростання
• 12.2. РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКОГО НЕОЛІБЕРАЛІЗМУ В ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД
• 12.2.1. Ідейно-теоретичні витоки та сутність неолібералізму
• 12.2.2. Німецький ордолібералізм та розвиток теорії соціального ринкового господарства
• 12.2.3. Неоавстрійська школа економічного неолібералізму: погляди Л. фон Мізеса та Ф. фон Хайєка
• 12.3. СУЧАСНІ НЕОКОНСЕРВАТИВНІ ЕКОНОМІЧНІ ТЕОРІЇ
• 12.3.1. Нове класичне відродження: причини та сутність економічного неоконсерватизму
• 12.3.2. Монетаризм М. Фрідмена як панівна теорія неоконсерватизму
• 12.3.3. Економіка пропозиції: теоретичне і практичне значення
• 12.3.4. Теорія раціональних очікувань та "нова класична макроекономіка"
• РОЗДІЛ 13 ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ
• 13.1. РАННІЙ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ
• 13.1.1. Сутність, ідейно-теоретичні та методологічні принципи інституціоналізму
• 13.1.2. Соціально-психологічний (технологічний) інституціоналізм Т. Веблена
• 13.1.3. Соціально-правовий інституціоналізм Дж. Коммонса
• 13.1.4. Кон'юнктурно-статистичний, або емпіричний, інституціоналізм В. Мітчелла
• 13.1.5. Особливості англійського інституціоналізму Дж. Гобсона
• 13.2. ЕВОЛЮЦІЯ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX СТ. - НА ПОЧАТКУ XXIСТ.
• 13.2.1. Етапи еволюції, методологічні особливості та структура інституціонального напряму в другій половині XX ст.
• 13.2.2. Теорії системної трансформації капіталізму
• 13.2.3. Соціально-інституціональні технократичні концепції
• 13.3. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ НЕОІНСТИТУЦЮНАЛІЗМУ
• 13.3.1. Теорія прав власності та транзакційні витрати. Р. Коуз
• 13.3.2. Теорія суспільного вибору. Дж. Б'юкенен Ідейно-теоретичні витоки теорії суспільного вибору
• 13.3.3. Напрями інституціональних змін у новій економічній історії. Д. Норт та Р. Фогель

ПЕРЕДМОВА

В умовах прилучення України до надбань сучасного цивілізаційного процесу, розбудови соціально-орієнтованої ринкової моделі вітчизняної економіки, орієнтації на духовно-інформаційний вектор глобальної еволюції людства суттєво зростає роль фундаментальної економічної освіти, підготовки творчих, високоінтелектуальних і компетентних фахівців для всіх сфер соціально-економічної діяльності. Історія економічних учень — безцінне джерело знань та досвіду, нагромаджених людством на шляху соціального прогресу, необхідна умова опанування здобутків світової та вітчизняної економічної думки, формування економічної культури, свободи, реалізму, масштабності та альтернативності економічного мислення, збагачення економічного світогляду, розвитку творчості та нововведень.
Пропонований читачеві підручник підготовлений високопрофесійним колективом вчених Київського національного університету імені Тараса Шевченка із врахуванням багаторічного досвіду викладання історії економічних учень у кращих навчальних закладах країни. Позбавлений заідеологізованого та догматичного сприйняття еволюції світової економічної думки, підручник містить систематизований виклад історії розвитку економічних уявлень та ідей з урахуванням новітніх досягнень у сфері історико-економічних досліджень та найсучасніших вимог до якості економічної освіти в Україні. Уможливлюючи плюралістичне та поліваріантне засвоєння наукового доробку видатних вчених економістів, підручник покликаний допомогти читачеві не заблукати на складних, часто переплутаних стежинах, дорогах і роздоріжжях історичного поступу світової економічної науки.
Структура підручника відображає внутрішню логіку курсу, підпорядковану висвітленню теоретико-методологічних засад та практичних настанов провідних напрямів, течій та шкіл світової економічної думки. Виклад матеріалу, заснований на поєднанні хронологічного підходу з проблемно-тематичним аналізом, уможливлює ґрунтовне та об'єктивне висвітлення широкої панорами наукових традицій та ідей.
Перший розділ підручника присвячений висвітленню базових концептуальних підходів до вивчення історії економічних учень, предмета, методології та завдань курсу. Другий та третій розділи відображають економічні ідеї мислителів стародавнього світу та Середньовіччя. Висвітлення матеріалу в цих розділах органічно поєднує теоретичні узагальнення та історичні подробиці, що дозволяє розкрити передумови формування економічних поглядів та ідей у їх національній та просторовій визначеності.
У четвертому та п'ятому розділах підручника знайшли відображення проблеми становлення та розвитку класичної політичної економії, перетворення економічного знання у наукову теорію, подальшого її розгалуження на окремі школи та напрями. Дослідження теоретичного доробку видатних представників класичної школи ґрунтується на аналізі великої кількості першоджерел та спеціальної літератури. Сутність та еволюція теоретичних альтернатив класичній школі розкриваються у шостому та сьомому розділах підручника. Висвітлюючи основні ідеї представників історичної школи та соціалістичних економічних учень, автори прагнули до неупередженого підходу, позбавленого світоглядної та ідеологічної заангажованості та заснованого на дбайливому ставленні до наукового доробку видатних вчених-економістів.
Дослідження теоретико-методологічних особливостей маржиналізму та провідних напрямів економічної думки XX ст. (кейнсіанства, неокласики, інституціоналізму) знайшло відображення у 8, 11 —13 розділах підручника і вирізняється оригінальним та творчим підходом до аналізу складних проблем еволюції сучасної економічної науки.
Еволюція української економічної думки розглядається у контексті розвитку світової економічної науки. Водночас новаторські здобутки вітчизняних вчених-економістів XIX — першої третини XX ст., у тому числі й видатних науковців Київського національного університету, які торували нові шляхи у розвитку економічного знання, знайшли відображення у дванадцятому і тринадцятому розділах підручника.
Автори доклали максимум зусиль для поєднання глибини змісту з оригінальним та зручним оформленням, доступним та лаконічним викладом матеріалу, інформаційною та ілюстративною насиченістю. Цьому сприяють наведені у підручнику схеми, класифікації, рисунки, графіки, таблиці, що мають полегшити розуміння та засвоєння складного матеріалу.
Біля витоків наукових традицій та шкіл стояли видатні вчені, оригінальні мислителі, а тому автори підручника намагалися представити історію економічної думки як персоніфіковану низку найважливіших поглядів та ідей. Цей підхід знайшов відображення у посиланнях на персонали, біографічних довідках, цікавих історичних фактах, які, на думку авторів, значно підвищують пізнавальний потенціал підручника.
Автори переконані, що підручник стане у нагоді студіюючій молоді та всім, хто цікавиться історією економічних учень. До послуг читачів — розширений тематичний перелік першоджерел та спеціальної літератури, знайомство з якою сприятиме кращому засвоєнню змістовної частини кожної глави; контрольні запитання та завдання, спрямовані на перевірку ступеня засвоєння матеріалу; перелік основних термінів та понять, що мають зорієнтувати в основних категоріях курсу; ґрунтовний словник історико-економічних термінів, покажчик персоналій тощо.
Водночас авторський колектив виходив із того, що підручник не має бути сукупністю готових істин. Головне своє завдання ми вбачали у стимулюванні творчої активності майбутніх фахівців, пізнавального та наукового інтересу до вивчення першоджерел, прагнення здобути істину наполегливою та вдумливою, самостійною та ініціативною працею на шляху опанування економічними знаннями з метою вирішення найскладніших проблем сучасності.

Меркантилізм

Жодні вчення економічної науки відносно результатів міжнародного поділу праці і міжнародної торгівлі не змогли позбавити популярності меркантилістську помилку, згідно з якою "мета міжнародної торгівлі — довести до злиднів іноземців". Виявлення джерел популярності цієї та інших по дібних помилок — завдання історичного дослідження.
Людвіг фон Мізес

Наукова спадщина Д. Рікардо

Однією з яскравих особистостей в історії економічної думки був Девід Рікардо (1772—1823), визнаний лідер класичної політичної економії, найавторитетніший економіст першої половини XIX ст., послідовник та активний опонент А. Сміта.
Наукові дослідження Д. Рікардо відобразили особливості економічного розвитку Англії у період промислового перевороту кінця XVIII — початку XIX ст., який уможливив швидке зростання інтенсивності та продуктивності праці; посилення міграції капіталу; розширення та розвиток ринку; зростання масштабів найманої праці; поглиблення нерівності та майнового розшарування населення; загострення соціально-економічних суперечностей тощо.
Видатний економіст епохи промислової революції, талановитий фінансист, один із найбагатших представників фінансового світу свого часу Девід Рікардо (1772—1823) народився у сім'ї лондонського біржового маклера. Був третім із 17 дітей. Два роки навчався у торговій школі в Амстердамі, однак не отримав систематичної освіти, оскільки з дитячих років допомагав батьку в торговельних та біржових справах. Зарекомендувавши себе спостережливим, кмітливим та енергійним юнаком, став його найближчим помічником.
Девід Рікардо
У 21 рік Д. Рікардо без благословення батьків одружився з дочкою лікаря-квакера (квакери — члени християнської протестантської секти, заснованої у 1650 р. в Англії). Він відмовився від іудаїзму, водночас не сприйняв ідеї квакерської общини і був вигнаний з дому разом із дружиною. Старі зв'язки та природні здібності допомогли Д. Рікардо досягти успіху у фінансовій справі і без опіки батька домогтися значного матеріального статку. Він став великою фінансовою фігурою, заможним землевласником і рантьє, капітал якого сягав 20 млн. фунтів стерлінгів.
Досягши фінансової незалежності, Д. Рікардо став активно вивчати природничі науки (фізику, хімію, геологію, мінералогію тощо), які справили вплив на строгість, чіткість, майже математичну логічність його економічного мислення. Інтерес ученого до політичної економії стимулювало знайомство з творами А. Сміта, дружба з відомими вченими-економістами Т. Мальтусом, Ж.Б. Сеєм, Дж. Мак-Куллохом, Дж. Міллем та ін.
Економічна криза, яка спалахнула в Англії на початку XIX ст. після наполеонівських війн і континентальної блокади, та інфляційні процеси, викликані надмірним випуском банкнот, розладнали грошовий обіг у країні. У 1797 р. Англійський банк припинив обмін банкнот на золото, що зумовило їх знецінення і викликало полеміку серед економістів. Тому невипадково перші економічні праці Д. Рікардо були присвячені дослідженню практичних питань грошового обігу. У період з 1809 по 1816 р. вийшли в світ такі твори ученого, як "Ціна золота" (1809), "Висока ціна злитків — доказ знецінення банкнот" (1811), "Пропозиції на користь економного і поступливого грошового обігу" (1816) та ін. У 1817 р. Д. Рікардо опублікував свою головну працю "Начала політичної економії та оподаткування", у якій виступив як ідеолог промислової буржуазії.
У 1819 р. він був обраний членом Палати общин англійського парламенту. Кризові явища в економіці та різке падіння донедавна високих цін на зерно стали причиною створення парламентської комісії, завданням якої був аналіз ситуації на продовольчому ринку. У цей період в Англії вийшли чотири памфлети, присвячені дослідженню доходів з землі, авторами яких були Е. Уест (1782—1828), Р. Торренс (1780—1864), Т. Мальтус (1766—1834) та Д. Рікардо.
Прагнучи на державному рівні втілити в життя свої економічні ідеї, Д. Рікардо активно працював у парламентських комісіях, часто виступав з промовами з економічних питань, пропагуючи ідеї лібералізації економіки. Як ревний прихильник свободи внутрішньої та зовнішньої торгівлі вчений різко засуджував "хлібні закони", запроваджені в Англії в кінці XVII ст. з метою регулювання експорту та імпорту сільськогосподарської продукції. Він доводив, що стягнення високих митних зборів з метою захисту національних сільськогосподарських виробників викликає подорожчання продовольчих товарів на внутрішньому ринку та зростання витрат англійських промисловців на найм робочої сили, підриваючи таким чином конкурентоспроможність англійських товарів. Аргументація Д. Рікардо широко використовувалась у 30-—40-х pp. P. Кобденом та Д. Брайтом, які очолювали створену в Англії Лігу боротьби з "хлібними законами", відміненими лише через двадцять років після смерті Д. Рікардо.
У 1821 р. Д. Рікардо за підтримки своїх найближчих друзів заснував у Лондоні перший в Англії клуб політичної економії. Помер учений так і не завершивши свій твір "Абсолютна та відносна вартість".
Вихідною у творчості видатного англійського економіста була прихильність до концепції економічного лібералізму та політики фритредерства, дослідження економіки як складної системи, підпорядкованої дії об'єктивних законів та механізмів саморегулювання. Велику популярність приніс ученому памфлет "Досвід про вплив низької ціни хліба на прибуток з капіталу" (1815). У ньому Д. Рікардо розкрив негативний вплив на економіку Англії прийнятих парламентом "хлібних законів", які обмежували ввезення у країну іноземного зерна, перешкоджаючи свободі вільної торгівлі та конкуренції.
Найповнішого викладу економічні ідеї вченого набули у його основній праці "Начала політичної економії та оподаткування" (1817), присвяченій обґрунтуванню політики економічного лібералізму на основі виявлення економічних законів, які забезпечують рівновагу ринкової економіки та сприяють зростанню матеріального багатства суспільства. У цьому творі Д. Рікардо не лише критично проаналізував та розвинув ідеї А. Сміта, але і виклав власний оригінальний підхід до аналізу економічних процесів та явищ (рис. 5.1).
Усі 32 глави книги "Начала політичної економії та оподаткування" можна згрупувати у 3 великі частини, перша з яких (гл. І—XII) присвячена дослідженню основ економічної теорії, друга (гл. VIII—XIX) виявляє засади ефективного оподаткування, а третя (гл. XX—XXXII) містить критичний аналіз основних економічних теорій того часу, в тому числі економічних ідей А. Сміта.
Розвиваючи теорію класичної школи, Д. Рікардо досліджував економіку як складну систему, підпорядковану дії об'єктивних економічних законів. Він дотримувався абстрактного методу, прагнучи виявити глибинну сутність економічних процесів та явищ. Так само як і попередники, вчений вважав ринковий устрій вічним, природним та гармонійним, заснованим на ідеально відлагодженому механізмі саморегулювання. Відтак, як і А. Сміт, Д. Рікардо пропагував економічну свободу, вільну конкуренцію та невтручання держави в економічне життя, ревно відстоюючи концепцію економічного лібералізму.
Своєрідність економічної теорії Д. Рікардо багато в чому була зумовлена особливостями його методології, заснованої:
на послідовному і неухильному дотриманні трудової теорії вартості;
переконанні, що головним завданням політичної економії є визначення законів "які...керують розподілом";
прагненні виявити кількісні характеристики та співвідношення основних економічних категорій.
Найважливіші ідеї економічної теорії Д. Рікардо:
Трудова теорія вартості, яка займає центральне місце у науковій системі вченого. Полемізуючи з А. Смітом, Д. Рікардо прагнув подолати суперечливість та невизначеність теорії вартості свого видатного попередника, наголошуючи на тому, що останнє "має для політичної економії найважливіше значення
На відміну від А. Сміта, Д. Рікардо чітко розмежував поняття "вартість" і "багатство". Він писав про те, що багатство визначається кількістю споживчих вартостей і зростає з розвитком виробництва та підвищенням продуктивності праці. Водночас вартість, на думку вченого, суттєво відрізняється від багатства, оскільки "залежить не від достатку, а від важкості чи легкості виробництва".
Як і А. Сміт, Д. Рікардо чітко розрізняв "вартість у користуванні" (споживчу вартість) та "вартість у обміні" (мінову вартість) товарів. Водночас він звертав увагу на те, що "корисність, як виявляється, не є мірилом мінової вартості, хоча, беззаперечно, є її сутністю". На думку англійського дослідника, як тільки товари визнаються корисними, вони "черпають свою мінову вартість із двох джерел: своєї рідкісності і кількості праці, необхідної для їх виробництва".
Продовжуючи свої економічні міркування, вчений стверджував, що рідкісність як джерело вартості придатна для аналізу обмеженого кола товарів, які не можуть бути вільно відтворені. До такого роду товарів він відносив "...деякі рідкісні статуї і картини, рідкісні книги і монети, вина особливого смаку, які виробляються тільки із винограду, що росте на особливо придатному ґрунті" тощо, зазначаючи, що вартість цих товарів "...абсолютно не залежить від кількості праці, необхідної для їх виробництва, і змінюється залежно від зміни багатства і схильностей людей, які бажають їх придбати".
Однак враховуючи ту обставину, що частка унікальних товарів у загальній їх масі є досить незначною, Д. Рікардо був переконаний, що рідкісність як джерело вартості є скоріш виключенням, ніж загальним правилом, у той час як "переважна більшість всіх благ, які є предметом бажань, надається працею". Відтак теорія вартості Д. Рікардо побудована на строгому монізмі на основі того, що "визначення вартості робочим часом є абсолютний, загальний закон", а "співвідношення між кількістю необхідної праці при придбанні різних товарів видається єдиним засобом, який може озброїти нас правилом обміну цих товарів".
При цьому вчений критикував концепції А. Сміта, пов'язані:
з визначенням вартості працею, що купується. Д. Рікардо стверджував, що застосування найманої праці не відміняє закону вартості, оскільки прибуток і земельна рента також мають своїм джерелом працю;
з визначенням вартості як суми доходів. На думку Д. Рікардо, вартість є первинною величиною, яка завжди і всюди визначається лише працею і розподіляється на доходи, а не визначається ними. "Вартість товару або кількість якого-небудь іншого товару, на який він обмінюється, залежить від відносної кількості праці, яка необхідна для його виробництва, а не від більшої чи меншої винагороди, яку виплачують за цю працю", — писав англійський дослідник.
Аналізуючи проблему вартості, вчений значну увагу приділяв визначенню величини останньої. Він сформулював положення про те, що вартість товару прямо пропорційна кількості праці, витраченої на його виробництво й обернено пропорційна продуктивності цієї праці. При цьому Д. Рікардо звертав увагу на те, що вартість товару визначається не індивідуальною, а суспільно необхідною працею, зводячи останню до найбільш продуктивної праці за найгірших умов виробництва.
Важливо зазначити, що Д. Рікардо зробив слушне зауваження стосовно того, що "На вартість товарів впливає не лише праця, що застосовується до них безпосередньо, але і праця, затрачена на знаряддя, інструменти і споруди, які сприяють цій праці". Таким чином, затрати капіталу, які А. Сміт відносив до раніше отриманих доходів, Д. Рікардо трактував як раніше витрачену, уречевлену в засобах виробництва працю, включаючи їх у вартість товару.
Як і його попередники, вчений розрізняв природну та ринкову ціни товарів. Під першою він фактично розумів мінову вартість, зазнаючи, що природна ціна покриває не лише витрати капіталу, але і середню норму прибутку. Зіткнувшись з тим, що норма прибутку пропорційна величині капіталу, а не затратам праці, Д. Рікардо натрапив на значні труднощі. Щоб подолати цю суперечність, він змушений був відступити від твердження про те, що заробітна плата не впливає на ціни, пояснюючи вирівнювання норми прибутку через різні зміни стану та співвідношення основного та оборотного капіталу.
Водночас учений зазначав, що основною причиною зміни вартості є збільшення або зменшення витрат праці, а коливання прибутку, не пов'язані з цими змінами, є досить незначними, здатними змінити величину "природної" ціни товару не більше ніж на 6—7 %.
"Ринкові" ціни, на думку вченого, можуть зазнавати випадкових і тимчасових коливань під впливом попиту та пропозиції, однак за умов вільної конкуренції перелив капіталів неминуче повертає їх до "природних" цін. Відтак роль ринку, на думку англійського дослідника, полягає насамперед у тому, щоб "розподілити капітал між галузями людської діяльності в точно визначеній пропорції".
Теорія капіталу та грошей. Д. Рікардо визначав капітал як провідний фактор розвитку продуктивних сил суспільства, "частину багатства країни, яка використовується у виробництві й складається з їжі, одягу, інструментів, сировини, машин, всього необхідного для того, щоб привести у рух працю"1. На відміну від А. Сміта, який пов'язував виникнення капіталу з переходом від простого, примітивного до розвиненого ринкового господарства, Д. Рікардо трактував капітал позаісторично, стверджуючи, що знаряддя праці первісної людини також є капіталом.
Виходячи із трудової теорії вартості, вчений вважав, що на цінність товару впливає не лише праця, яка застосовується безпосередньо, але і праця, раніше витрачена на виробництво необхідних знарядь та інструментів. Трактуючи капітал як нагромаджену працю, він робив висновок про правомірність існування прибутку. Водночас Д. Рікардо звертав увагу на те, що відмінності у величині прибутку викликають перелив капіталу із однієї сфери застосування в іншу.
Як і його попередники, англійський дослідник розрізняв основний та оборотний капітал. "Залежно від того як швидко зношується капітал і як часто він вимагає відтворення, — зазначав Д. Рікардо, — капітал зараховується до оборотного або до основного". Відтак теоретичною заслугою вченого стало виокремлення як критерію поділу капіталу на основний та оборотний часу обігу (відтворення) засобів виробництва.
Спираючись на трудову теорію вартості, Д. Рікардо визначав гроші як товар, вартість якого пропорційна кількості праці, необхідної для його виробництва і доставки на ринок. Водночас він підкреслював специфічність золота та срібла як особливих товарів, які є засобом обігу та мірою вартості усіх інших товарів. "Продукція завжди купується іншою продукцією або послугами; гроші — лише посередник, за допомогою якого здійснюється обмін", — писав вчений. Відтак він був переконаний, що гроші не впливають на економічну активність і не можуть бути у надлишку, оскільки зміна вартості грошей збільшує або зменшує їх кількість "у такій самій пропорції". Водночас за даної вартості грошей, зазначав Д. Рікардо, їх кількість у обігу залежить від суми товарних цін.
Важливо зазначити, що дослідження ученим сутності та ролі грошей у ринковій економіці на початку його творчої діяльності ґрунтувалось на положеннях системи золотого стандарту. Виходячи з того, що паперові гроші не мають внутрішньої цінності, Д. Рікардо писав про те, що їх кількість має регулюватись згідно з цінністю металу, який служить грошовою одиницею. Розроблена вченим програма перебудови грошового обігу передбачала можливість повної або часткової заміни золота в обігу паперовими грошима за умов вільного та гарантованого обміну останніх на золото за фіксованим (твердим) курсом.
Однак з часом Д. Рікардо відійшов від цієї концепції. Спостерігаючи за процесом знецінення паперових грошей, він поширив закони обміну останніх на повноцінні (золоті, срібні) монети, виступивши прихильником кількісної теорії грошей. Згідно з цією теорією вартість золота та срібла (а значить і ціни товарів) залежить від кількості грошей в обігу, яка може бути різною і довільною. Інакше кажучи, в обігу може бути будь-яка кількість не лише паперових грошей, але і золотих монет, якій протистоїть товарна маса. Співвідношення цих величин визначає як рівень цін, так і цінність самих грошей.
Теорія розподілу доходів, глибокий та змістовний аналіз сутності, величини та співвідношення ренти, прибутку і заробітної плати. Підкреслюючи пріоритетність проблем розподілу в економічній теорії, Д. Рікардо писав: "Продукт землі, все, що отримується з її поверхні шляхом прикладення праці, машин і капіталу, — розподіляється між трьома класами суспільства, а саме: власниками землі, власниками грошей або капіталу, необхідного для її обробітку, і робітниками, працею яких вона обробляється. Але частки всього продукту землі, які дістаються кожному з цих класів під іменем "ренти", "прибутку" і "заробітної платні", досить різні на різних стадіях суспільного розвитку... Визначити закони, які управляють цим розподілом, — головне З завдання політичної економії".
На основі трудової теорії вартості Д. Рікардо здійснив глибокий аналіз І природи і динаміки ренти. Визначаючи останню як частку "продукту землі, І яка виплачується землевласнику за користування первісними і непорушними силами природи", вчений пов'язував утворення цього виду доходу з утвердженням приватної власності на землю. У зв'язку з цим Д. Рікардо зазначав, що якби повітря і вода могли стати чиєюсь власністю, то і вони б приносили і ренту.
Критикуючи одне з визначень сутності ренти, сформульоване А. Смітомі під впливом ідей фізіократів, які вважали ренту особливим даром природи,! Д. Рікардо зазначав, що не існує "жодної галузі промисловості, в якій природа не допомагала б людині, причому щедро і задарма". Зосередившись в основному на аналізі першої диференціальної ренти, вчений пов'язував виникнення останньої із обмеженістю земельних ресурсів та нестачею родючих! земельних ділянок. Він писав про те, що у країнах, які мають родючі землі! у надлишку, рента не існує, оскільки "Ніхто не стане платити за користування землею, якщо є... маса ще не привласненої землі, якою може розпоряджатися кожний, хто захоче обробляти її".
Виходячи з трудової теорії вартості, вчений вважав джерелом ренти І не саму природу, а людську працю, зростанню продуктивності якої сприяють сили природи на кращих і середніх ділянках землі. Беручи до уваги те, що мінова вартість сільськогосподарських товарів визначається витратами праці на відносно гірших земельних ділянках, Д. Рікардо дійшов висновку, що на кращих ділянках (де витрати на одиницю виробленої проду

12345678910Следующая ⇒

Поделиться:

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры