Показники транспортної забезпеченості різних країн та регіонів світу

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 20 из 30Следующая ⇒

1.3 Т ипи територіальних (регіональних) транспортних систем.

Під впливом великого розмаїття природних та соціально-економічних чинників, в залежності від технічного рівня розвитку транспортних засобів, співвідношення між різними видами транспорту в світовій транспортній системі сформувались чотири типи територіальних (регіональних) транспортних систем: північно-американський, західноєвропейський, перехідний та моногалузевий. Перший сформувався у США - високорозвиненій країні, яка володіє величезним виробничим потенціалом та надзвичайно високоємним внутрішнім ринком, має досить високий рівень спеціалізації господарства по економічних районах і, як наслідок - великі обсяги міжрайонних зв’язків. За показником пасажирообігу на перше місце вийшов авіатранспорт, у вантажообігу перше місце традиційно тримає залізничний транспорт. Цей тип транспортної системи в порівнянні із західноєвропейським типом відрізняється меншою щільністю та низьким рівнем електрифікації залізничної мережі. В той же час середня вантажопідйомність вагонів та потужність локомотивів більші, щільність руху вантажних потягів вища, вони довші та загальна вага їх значно більша.

Другий тип транспортної системи характерний для високорозвинених країн Європи, в яких достатньо повноцінно представлені всі види транспорту, щільна мережа шляхів, налагоджена взаємодія видів транспорту, усталена територіальна структура. Різниця між цими типами полягає лише у співвідношеннях обсягів перевезень вантажів і пасажирів. Класичним прикладом цього типу є транспортна система Германії, у вантажообігу якої приблизно однаково представлені залізничний, автомобільний та внутрішній водний транспорт.

Транспортні системи третього типу характерні для країн з невисоким рівнем соціально-економічного розвитку, де переважають два-три види транспорту. Так, наприклад, в Індії, Пакистані, Алжірі, Тунісі, Марокко, Замбії, Аргентині, Уругваї, Чилі істотно переважає залізничний транспорт.

Четвертий тип транспортної системи властивий для слаборозвинених країн, він поширений в країнах з одним головним видом транспорту. Наприклад, в Афганістані, Йемені, Саудівській Аравії, Ефіопії – це автомобільний транспорт, в Судані, Конго, Парагваї – річковий. Суттєвий відбиток на конфігурацію транспортних мереж залишився від колоніального минулого, коли будівництво залізниць мало на меті лише доставку сировини з районів видобутку до морських портів.

2. Регіональні особливості світової транспортної мережі

Залізничний транспорт

Залізничний транспорт залишається переважно внутрішньоконтинентальним видом транспорту і обслуговує перевезення держав, що знаходяться в межах материка (континенту). Там він і набуває значення міжнародного виду транспорту. Проте і в межах навіть одного регіону залізниці далеко не завжди утворюють єдину однорідну мережу, перш за все через різницю в ширини колії. Північна Америка та Західна Європа (окрім держав Піренейського півострова і Фінляндії) мають єдину колію шириною 1435 мм. На території колишнього СРСР історично склалася ширша колія (1520 мм), а в інших частинах Східної Європи вона відповідає західноєвропейській. У решті регіонів світу залізниці мають різну колію (Південна Америка – 1666 мм, Індія – 1667 мм, Іспанія та Португалія – 1676 мм, Монголія та Китай – 1520 мм, Японія -1067 мм). В Африці, Азії та Австралії навіть в межах однієї держави, залізниці мають різну ширину колії. В цілому на західноєвропейський тип колії припадає до 3/4 протяжності залізниць світу.

Важливою характеристикою залізниць є пропускна спроможність, яка залежить зокрема, від кількості ліній (колійності). Загалом у світі частка двоколійних та багатоколійних залізниць становить близько 15%.

Великі відмінності спостерігаються в ступені|мірі| електрифікації залізниць: в цілому|загалом| у Західній та Східній Європі рівень електрифікації суттєво перевищує показники електрифікації залізниць в Північній Америці. Проте|однак| і в Європі далеко не всі напрями|направлення| електрифіковані, а на електрифікованих залізницях трапляються різні технічні стандарти (постійний, змінний струм|тік|). Розрізняються також параметри використовуваних вантажних вагонів, цистерн, вага потягів, тощо.

У Північній Америці і Західній Європі всі національні залізничні мережі пов'язані із загальнорегіональною мережею|сіттю| (після|потім| спорудження|спорудження| підводного тунелю під Ла-Маншем до неї приєдналася Великобританія, а скандинавські країни мають зв'язок за допомогою залізничних поромів, мостів і тунелю). Західна Європа через Східну Європу має виходи до Китаю і В'єтнаму через дороги різної ширини колії. Інших міжрегіональних єдиних залізничних зв'язків немає. Проекти прокладки|прокладення| підводних тунелів з|із| Європи до Африки, та з|із| Росії через Берингову протоку до США поки не мають реальної основи. Залізнична мережа|сіть| регіонів світу|світу|, що склалася, формувалася майже два сторіччя|віки|, ще|доки| не привела до завершення створення|створіння| єдиної наземної транспортної системи, яка в нинішніх умовах мала б змогу забезпечити безперервні світогосподарські| зв'язки.

На загальному|спільному| фоні скорочення протяжності залізниць світу|світу| в окремих країнах ведеться нове їх будівництво|спорудження| (особливо в КНР, в Росії). В той же час багато територій низки|лави| великих за площею держав майже не забезпечені цим видом транспорту

Особливістю сучасної мережі залізниць є наявність трансконтинентальних магістралей, зокрема таких:

1) Нью-Йорк – Чикаго – Сіетл – Сан-Франциско;

2) Балтимор – Сент-Луїс – Лос-Анджелес;

3) Галіфакс – Монреаль – Вінніпег – Ванкувер;

4) Буенос -Айрес – Вальпараїсо;

5) Брест – Париж – Берлін - Варшава - Москва – Єкатеринбург;

6) Амстердам – Брюссель – Париж – Мадрид – Кадіс;

7) Копенгаген – Гамбург – Франкфурт-на-Майні – Мілан – Рим – Реджо-ді-Калабрія.

Сучасна роль залізниць в окремих регіонах світу є|світу| неоднаковою у вантажо-| та пасажирообігу. Вона залежить від багатьох чинникі|факторів|в (протяжність ліній, величина території, чисельність населення, економічний потенціал, тощо). Північна Америка, Східна Європа і Азія виконують найбільший обсяг робіт з перевезень вантажі|тягарів|в на залізницях світу|світу| – від 1400 до 1700 млрд. ткм|, в 5-7 разів перевершуючи відповідні показники Західної Европи В цих регіонах лідерами за показниками вантажообігу виступають США, КНР і Росія. За показниками пасажирообігу Азія значно перевершує Західну і Східну Європу (в 5 - 6 разів), а лідерами серед країн світу залишаються Японія, КНР, Індія.

Автомобільний транспорт

Розвитокавтомобільного транспорту в регіонах і окремих державах визначається величиною парку автомобілів, протяжністю і станом автодорожньої мережі, а також економічною можливістю і потребою в роботі автотранспорту. При загальній кількості автомобілів в світі, що перевищує 650 млн., їх розподіл по території регіонів і країн далеко нерівномірний. На Північну Америку припадає більше 36% всіх легкових, вантажних автомобілів і автобусів, а на Західну Європу – 31%, тобто близько 2/3 всього світового автопарку сконцентровано всього в двох регіонах (у Азії близько 20%). Різна і кількість автомобілів, що припадають в розрахунку на 1000 жителів (в середньому в світі 85 легкових автомашин і 26 вантажних, а в США і Італії легкових більше 500, в Японії вантажних - 200, в США - 185).

Найбільш розвинену мережу автошляхів мають країни з найбільшою кількістю автомобілів, зокрема, США, Канада, Японія, Західна Європа.

Автодорожня мережа|сіть| світу|світу| (з|із| твердим покриттям і вдосконалені дороги) значно перевершує за протяжністю залізниці (більш як у 20 разів). Це стало однією з передумов того, що автотранспорт виконує 80% світового пасажирообігу та понад 10% світового вантажообігу. Основна частина|частка| пасажирообігу традиційно з 50-х р.р. ХХ ст. здійснюється автомобільним транспортом, і частка|доля| його продовжує зростати|зростати|. Частка автотранспорту в перевезеннях істотно відрізняється в окремих країнах: в Австралії він виконує понад 50% вантажообігу, в Західній Європі – близько 45%, у Північній Америці – 20%, в країнах третього світу – 20-35%.

Переважна більшість|частка| пасажирських і вантажних перевезень автотранспортом здійснюється в межах окремих держав. Проте|однак| створення|створіння| автопоїздів, вантажівок високої вантажопідйомності, з’єднання |сполучення| автодоріг|автошляхів| окремих держав в спільну мережу перетворює ці перевезення у міжнародні внутрішньоконтинентальні і навіть міжконтинентальні. Наприклад, між Західною і Східною Європою, між Західною Європою та Азією (через Босфор до Туреччини|Турції| і далі) з|із| можливим виходом до Південно-східної Азії та до Сінгапуру. Для міжрегіональних транспортних перевезень особливого значення набувають дальні|далекі| швидкісні автодороги|автошляхи| (наприклад, Панамериканська система автомагістралей в 34 тис. км., що простягається із США до столиць і великих міст країн Південної Америки). Вони можуть отримати значне поширення|одержувати| в Євразії, де вже існуючі автодороги|автошляхи| через Туреччину|Турцію| йдуть на Близький Схід, з|із| Росії - в прикордонні|пограничні| країни Азії. Проект автомагістралі від Берліна до Варшави і далі до Москви та Нижнього Новгорода вже став предметом фінансування.

Автомагістралі, що використовуютьсяавтотранспортом в межах окремих держав, зазвичай, утворюють єдині національні автотранспортні системи. Вони відображають потреби економіки країни, взаємозв'язані з|із| системами залізничного і водного транспорту. У Західній Європі такі системи більшості держав вже успішно виконують міждержавні транспортні сполучення|задачі|. Вони в значній мірі|значною мірою| перетворюються на регіональну міждержавну автотранспортну систему, набагато мобільнішу, ніж залізнична (велика частин|частка|а зовнішньоторговельного обміну західноєвропейських країн – це кінцев|скінченна|а продукція, що перевозитьс|перевозить|я невеликими партіями, переважно в контейнерах на вантажівках). В інших регіонах формування таких систем тільк|лише|и розгортається (Східна Європа) або вони мають обмежену кількість країн-учасників (Північна Америка).

Внутрішній водний транспорт

Загальна протяжність внутрішніх водних шляхів світу становить 550 тис. км, з них у колишньому СРСР — 123 тис. км, Китаї — ПО тис, км, Бразилії — 31. Далі йдуть Венесуела, Індія, Пакистан, Бангладеш, Заїр, Франція, ФРН, Нігерія, Фінляндія (табл. 3.х.)

За статистикою ООН, у світі виділяють 214 міжнародні річки: 155 річок належать двом країнам, 36 — трьом, інші 25 — від чотирьох до дванадцяти країн. У басейнах Нілу, Конго та Нігеру — по дев'ять країн, у басейні Дунаю — 12. Найбільші міжнародні річки розташовані: у США— (1) Колумбія; (2) Колорадо-Ріо-Гранде; (3) Св. Лаврентія — Великі Озера; в Південній Америці — (4) Амазонка — Парана; у Європі — (5) Ельба — Рейн — Дунай; на Близькому Сході — (6) Тігр — Євфрат; у Південно-Східній Азії — (7) Інд — Ганг — Путра; (8) Хонгха — Меконг; в Африці — (9) Ніл — оз. Чад — Нігер; (10) — Замбезі.

За вантажообігом річкового транспорту лідирують США, Китай, Росія, ФРН, Канада, Нідерланди, Франція, Бельгія. Найбільші валові частки у загальному вантажообігу країн водний внутрішній транспорт займає у Нідерландах (понад 50%), ФРН (25%), Бельгії (17%), США (10%), Росії (5,5%). США має найбільший за тоннажем річковий та озерний флот, що сягає 20 млн. т.

Таблиця 3.х

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте