Поняття та види собівартості

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 7Следующая ⇒

Собівартість продукції – грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Він характеризує: ефективність всього процесу виробництва на підприємстві – рівень організації виробничого процесу, технічний рівень і продуктивність праці.

До собівартості продукції включають наступні витрати:

- на дослідження ринку;

- на підготовку та освоєння нової продукції;

- на виробництво продукції;

- на обслуговування виробничого процесу та управління ним;

- на збут продукції;

- розвідку, використання, і охорону природних ресурсів;

- набір і підготовку кадрів;

- раціоналізацію виробництва (крім капітальних витрат).

Використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію.

За умов самофінансування, зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

В залежності від часу формування витрат розрізняють:

· планову;

· фактичну;

· нормативну;

· кошторисну собівартість.

- Планова – (визначається перед початком планового періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів та цін на ресурси на момент складання плану).

- Фактична – (відображає фактичні витрати на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку).

- Нормативна – (витрати на виробництво і реалізацію продукції, розраховані на основі поточних норм витрат ресурсів).

- Кошторисна – (характеризує витрати на виріб або замовлення, які виконуються в одноразовому порядку).

В залежності від місця формування витрат розрізняють:

· цехову собівартість(сума витрат на виробництво);

· виробничу собівартість (витрати грошові в межах всього виробництва);

· повну собівартість (сукупність виробничої собівартості та позавиробничих витрат).

Позавиробничі витрати – це витрати на вивчення ринку, рекламу продукції та її продаж, проведення ярмарків, витрати на маркетинг, постійні витрати організаціями збуту.

По способу обчислення на одиницю продукції:

· прямі витрати;

· непрямі витрати.

Залежно від зв’язку з обсягом виробництва:

· постійні (умовно-постійні);

· змінні.

Постійні є функцією часу, а не обсягу продукції, тобто загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції.

За складом продукції обчислюють:

· собівартість валової продукції;

· собівартість товарної продукції;

· собівартість реалізованої продукції;

В залежності від повноти витрат, що відносять до собівартості продукції:

· технічна собівартість – витрати на сировину, матеріали, енергію, що витрачені при виробництві витрати на оплату праці з відрахуваннями, ВУЕУ;

· виробнича – це технологічна собівартість + витрати, що пов’язані з управлінням;

· повна собівартість готової продукції – це виробнича собівартість + частина постійних витрат непов’язаних з виробництвом, які умовно відносять на даний вид продукції

· повна собівартість реалізованої продукції – це собівартість готової продукції + витрати пов’язані з реалізацією.

· Умовно-постійні (постійні) – це утримання та експлуатація будівель та споруд.

· Змінні витрати – загальна сума залежить від обсягу виробленої продукції (бувають: пропорційні та непропорційні)

1. Пропорційні;

2. Непропорційні:

а) прогресуючі;

б) дегресуючі.

Прогресуючі зростають більшою мірою, ніж обсяги виробництва. Виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат (витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні і торгові витрати).

Дегресуючі зростають менше, ніж обсяг виробництва (витрати на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, витрати на інструмент).

Поділ на постійні та змінні витрати дозволяє аналізувати залежність витрат і прибутку від обсягу виробництва та розрахувати критичний обсяг випуску певної продукції в натуральному вимірі, менше якого виробництво стає збитковим.

Рис.8.1.Постійні витрати Рис.8.2.Змінні витрати

N_кр. •С_зм+С_пост=N_кр•Ц (8.1)

(8.2)

Протягом зростання обсягу продукції частина постійних витрат у загальній сумі знижується, зменшуються збитки і після досягнення критичного обсягу (Nкр) виробництво стає рентабельним.

А – постійні витрати;

Б – дегресуючі витрати;

В – пропорційні витрати;

Г – прогресуючі витрати.

В залежності від виду діяльності:

- Операційні – витрати операційної діяльності підприємства, тобто його основної діяльності;

- Витрати інвестиційні – витрати по інвестиційній та фінансовій діяльності підприємства, надзвичайних подій, в наслідок сплати податків на прибуток, ПДВ, дивідендів.

За ступенем однорідності витрати поділяють на:

- Одноелементні – однорідні за складом і мають єдиний економічний зміст;

- Комплексні – різнорідні за складом, охоплюють декілька елементів;

В системі оподаткування виділяють:

- Валові витрати – це сума будь-яких витрат платників податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів, які придбаються, або використовуються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За тривалістю розрахункового періоду:

- місячна;

- квартальна;

- річна.

За складом продукції:

· товарна;

· валова;

· реалізована

· незавершеного виробництва.

Собівартість валової продукції (застосовується для внутрішніх потреб підприємств, на яких нестабільна величина залишків незавершеного виробництва). По валовій продукції обчислюється виробнича собівартість, а по товарній і реалізованій – повна собівартість.

С_в=В_в-В_н.в. DВ_мп DЗ_м.пл (8.3)

Де + приріст;

- зменшення;

С_в - виробнича собівартість;

В_в - сума витрат на виробництво згідно з кошторисом;

В_н.в. - витрати, які зрізних причин не включаються у виробничу собівартість;

DВ_мп - зміна залишків витрат майбутніх періодів;

DЗ_м.пл. - зміна залишків майбутніх платежів.

Собівартість товарної продукції (обчислюється коригуванням собівартості валової продукції на зміну залишків незавершеного виробництва і позавиробничих витрат).

С_т=С_в-DЗ_нв+В_пв (8.4)

Собівартість реалізованої продукції (обчислюється коригуванням вартості товарної продукції з використанням зміни залишків нереалізованої продукції).

С_р=С_т+(С_с.п-С_с.к)+(С_вп-С_вк) (8.5)

де С_сп, С_ск - собівартість залишків на початок і кінець розрахункового періоду;

С_в.п, С_в.к. - собівартість залишків відвантаженої продукції на початок і кінець року, яка не перейшла у власність покупця;

Середні витрати на одиницю продукції:

, грн. (8.6)

де С_пі - повна собівартість.

N_i - загальний обсяг продукції в натуральному виразі.

4. Структура собівартості:

а) за економічними елементами;

Кошторис виробництва – це витрати підприємства, пов’язані з основною його діяльністю за певний період незалежно від того, відносить їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні.

Кошторис виробництва і собівартість не збігаються.

Кошторис виробництва і собівартість не збігаються. Він складається за економічними елементами.

Витрати за економ. елементами поділяють на:

- Матеріальні витрати (за виключенням собівартості зворотних відходів);

- Витрати на оплату праці;

- Відрахування на соціальні потреби;

- Амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

- інші операційні витрати.

Матеріальні витрати:

а) сировина та матеріали, які придбані у сторонніх організаціях;

б) покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва;

в) покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати;

г) роботи та послуги виробничого характеру, які не належать до основного виду діяльності;

д) витрати, зв’язані з використанням природної сировини (плата за воду);

е) придбана енергія та паливо, для технічних і виробничих цілей

є) витрати внаслідок недостачі матеріальних цінностей;

ж) придбання пакувальних матеріалів та тари, крім деревини.

До інших витрат:

- платежі за викиди шкідливих речовин;

- додаткові витрати, зв’язані з роботою вахтовим методом;

- вартість спеціального харчування робітників;

- витрати на службові відрядження працівників;

- оплата послуг за протипожежну та сторожову охорону;

- знешкодження шкідливих речовин;

- витрати на оплату відсотків за фінансованими кредитами; (придбання оборотних фондів, поповнення власних обігових коштів, придбання нематеріальних активів);

- виплати за послуги комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ (поштово-телеграфні послуги);

- витрати на придбання цінних паперів (зв’язані з емісією цінних паперів;

- витрати на гарантійний ремонт і обслуговування виготовленої продукції (не більше 2%, якщо передбачено умовами контракту);

- відрахування на утримання автомобільних доріг;

- податки державному та інноваційному фондам;

- витрати внаслідок технічного неминучого браку;

- оплата концесійних платежів (тобто за використання корисних копалин).

Вартість матеріальних ресурсів, що включаються до собівартості продукції з врахуванням цін їх придбання, але без врахування ПДВ.

Зворотні відходи – залишки сировини, напівфабрикатів, що утворюються в процесі виробництва продукції.

Витрати на оплату праці:

- включають заробітну плату всіх категорій робітників;

разові роботи;

- доплати за важкі і шкідливі умови праці;

- виплати звільненим робітникам.

Відрахування на соціальні потреби:

- витрати на пенсійне страхування - 32 %;

виплати у фонд соціального страхування в зв’язку з тимчасовою непраце- здатністю (2,5% + оплата перших 5 днів лікарняних);

- виплати у фонд страхування від нещасного випадку на виробництві та проф. захворювань (в залежності від класу ризику від 0,2% до 13,8%);

- виплати у фонд соц. страхування на випадок безробіття -2,5%.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів:

сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів,

витрати, зв’язані з амортизацією НА.

б) за статтями калькуляції.

Кошторис виробництва

Таблиця 8.1.Елементи витрат

3а економічними елементами:

Собівартість валової продукції (застосовується для внутрішніх потреб підприємств, на яких нестабільна величина залишків НЗВ).

Собівартість товарної продукції обчислюється:

- з кошторису віднімають витрати, що не включені до собівартості продукції;

- віднімається приріст, додається зменшення витрат майбутніх періодів;

додається приріст, віднімається зменшення майбутніх платежів (відпускних, на підготовчі роботи).

Отримуємо собівартість валової продукції. Вона коригується на зміну залишків незавершеного виробництва – одержуємо виробничу собівартість товарної продукції.

Додаємо позавиробничі витрати – одержимо повну собівартість товарної продукції.

Собівартість реалізованої продукції (обчислюється коригуванням вартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції

Склад та кількісне співвідношення елементів кошторису визначає структуру собівартості продукції.

З метою забезпечення єдності в плануванні та обліку витрат на виробництво та їх порівнянні на споріднених підприємствах використовується таке групування витрат

За статями:

1. Сировина та матеріали;

2. Покупні напівфабрикати на комплектуючі вироби;

3. Паливо та енергія на технологічні цілі;

4. Зворотні відходи (віднімається);

5. Основна заробітна плата виробничих робітників;

6. Додаткова заробітна плата (з 01.01.95 року);

7. Відрахування на соціальне страхування (38 %);

8. Витрати на підготовку і освоєння виробництва;

9. Відшкодування зносу спеціальних інструментів та інші спеціальні витрати;

10. Витрати на утримання і експлуатацію устаткування;

11. Загально-виробничі витрати;

12. Загально-заводські витрати;

13. Витрати внаслідок технічно-неминучого браку;

14. Попутна продукція (віднімається);

15. Інші виробничі витрати;

16. Позавиробничі (комерційні витрати).

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?