Джерела Морального Богослів’я.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 25Следующая ⇒

Головні джерела Морального богослів’я – одні і ті ж з джерелами віровчення: в основі морального вчення і головним джерелом є Святе Письмо, потім – погодження вчення св. отців Церкви. Крім цього, необхідно керуватися аскетичним творінням отців-подвижників, життям святих і церковними піснеспівцями, в яких прославляються християнські чесноти.

З отців та вчителів Вселенської Церкви, у творах яких ми знаходимо багато морально-повчального елементу, слід вказати на св. Василя Великого, Іоанна Золотоустого, блаж. Августина та ін.; з вітчизняних – св. Тихона Задонського, св. Димитрія Задонського та ін.

Із стародавніх подвижників вкажемо на: твори преподобного Антонія Великого, Макарія Великого, Єфрема Сирина, Ісаака Сирина, авви Дорофея, Іоанна Ліствичника та ін.; з вітчизняних подвижників: преподобного Ніла Сорського, преподобного Серафима Саровського, старця Паїсія Величковського та ін.

Завдання і метод науки.

В основі викладу і розкриття морального вчення слід покласти ідею спасіння людини (сотеріологію). Подібно до того, як мета життя людини-християнина є спасіння, так і метою, завданням морального вчення є розкриття, з’ясування шляху до спасіння, шляхи, що йдуть за Христом, зображення поступового втілення в собі християнином життя Христового.

Для того, щоб бути не тільки моральним ученням, але й мати життєво-практичний характер і легко засвоюватися, Моральне богослів’я повинне поєднувати теорію та досвід, моральне вчення з напученням, використовуючи найбагатший скарб свято-отцівських писань, приклади життя святих і подвижників благочестя, особливо приклади життя і духовний досвід наших вітчизняних православних подвижників.

Такий напрямок, завдання і метод нашого православного християнського Богослів’я, як вони знайшли своє відображення і розробку в працях наших видатних вітчизняних богословів – єп. Феофана Затворника, протопресвітера Янишева та ін.

Розділи науки.

Моральне богослів’я ділиться на дві частини: Перша частина – теоретична – викладає загальне вчення про сутність моральності і взагалі початку морально-християнського життя.

Друга частина – морально-практична – викладає основи морального благочестя на основі заповідей любові і самозречення.

В завданнях першої частини входить:

- по-перше, розглянути умови та засади моральної діяльності, а саме: про вільну самодіяльність людини у виконанні морального закону, про моральний християнський закон та основні спонуки до його виконання;

- по-друге, зобразити різні види моральності та віки морального життя. Перша частина служить теоретичною підготовкою до другої, дуже важливої частини.

У завдання другої частини входить зображення того, як людина навертається до Бога та опис подальшого подвигу духовно-морального удосконалення християнина (створення ним спасіння), а також зображення органічно зв’язаних з цим (особистих) обов’язків в його сім’ї, суспільстві та державі.

1. Запитання до вступу:

2. Що таке християнство?

3. Чому необхідний систематичний виклад вчення про християнське життя?

4. Що є предметом Морального Богослів’я?

5. Що таке християнська моральність?

6. Яке значення Морального Богослів’я?

7. Який зв’язок існує між вірою (релігією) і моральністю?

8. Яке співвідношення існує між Догматичним і Моральним Богослів’ям, Моральним Богослів’ям та моральною філософією?

9. Джерела, завдання і метод науки Морального Богослів’я.

10.Основні розділи (частини) Морального Богослів’я.

Список літератури:

1. Св. Исаак Сирин. Слова подвижнические.

2. Сп. Феофан. Начертание христианского нравоучения.

3. Свящ. В. Бощановский. Жизнь во Христе.

4. Добротолюбие.

5. Архангельский Н.Н. Задачи, содержание и план системы православно- христианского нравоучения.

Частина 1-а

Про суть моральності взагалі та загальні засади християнського морального життя.

Розділ 1-й

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману