Територіальні відмінності господарства.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 6Следующая ⇒

Хоча країни Африки здебільшого є відсталими, проте між ними спостерігається ряд територіальних відмінностей:

· єдина країна Африки з високим рівнем розвитку господарства — Південна Африка.. Лише тут належним чином розвинені обробні галузі промисловості, а сільське господарство має інтенсивний характер;

· з усіх субрегіонів Африки в цілому краще розвинена Північна Африка;

· обробні галузі промисловості концентруються переважно в приморських районах материка (виняток — Південна Африка), а також у столицях країн;

· у деяких країнах, переважно приморських, рослинництво поступово набуває експортного характеру. Експорт при цьому часто забезпечують великі плантації. У цьому відношенні виділяється північне узбережжя Гвінейської затоки (какао), Кенія (чай, кава), Ліберія (кава);

· більшість країн із найнижчим рівнем розвитку не мають виходу до моря..

Як правило, більш високим рівнем розвитку виділяється столиця, райони видобутку й переробки мінеральних ресурсів, а також порти вивозу сировини й окремих видів сільськогосподарської продукції. Інші райони — це області з пе­ревагою натурального й напівнатурального сільського господарства.

Зовнішні економічні зв'язки. Найважливішу роль у зовнішніх економічних зв'язках країн Африки відіграє торгівля. В експорті переважає гірничорудна і сільськогосподарська сировина, в імпорті — готова продукція.

Країни є експортерами па­ливних матеріалів, мінеральної сировини, технічних культур та деяких про­довольчих товарів. Африка — світовий постачальних багатьох видів тропічної рослинницької сировини: какао, кави, арахісу, пальмової олії, прянощів тощо. Абсолютна більшість держав опинилися у небезпечній за­лежності від кон'юнктури ринку одного-трьох товарів. Нафту вивозять Алжир, Нігерія, Лівія; залізні руди — Ліберія, Мавританія; алмази та золото — ПАР; мідь — Замбія, Заїр, ПАР; фосфати — Марокко; уран — Нігер, Габон; бавовну — Єгипет, Судан, Танзанія; каву — Ефіопія, Кот-д'Івуар, Кенія, Уганда, Ангола та інші; арахіс — Сенегал, Судан; оливкову олію — Туніс, Марокко.

Серед готової проду­кції достатню конкурентноздатність мають лише текстиль та одяг. Стримує нарощування експорту нерозвиненість інфраструктури, високі витрати на пе­ревезення продукції.

Економіка країн Африки залежить від імпорту машин, обладнання, палива, напівфабрикатів і продовольства.

Значні економічні позиції в Африці зберігають Великобританія, Франція та Бельгія. В останні десятиріччя помітну активність виявляють американський та німецький капітали. ТНК переважно діють у обробній та гірни­чодобувній промисловості.

Узагальнення.

Отже, в цілому, для сучасного господарства країн Африки найбільш типовими є такі особливості:

а) багатоукладність господарства;

б) низький рівень економічних показників (національного доходу);

в) аграрний характер економіки більшості країн;

г) різке розмежування в сільському господарстві товарно-експортного виробництва, натурального і дрібнотоварного господарства, яке обслуговує місцеві потреби;

д) поширення монокультури в сільському господарстві;

е) переважання у промисловому виробництві гірничодобувної промисловості;

є) збереження колоніального характеру в зовнішній торгівлі.

Сучасна економіка Африканських країн, особливо країн, що розташовані на південь від Сахари, перебуває у важкому стані. Для того є багато причин як історичного, так і економічного та політичного характеру.

І хоча, за останні десятиліття в Африці відбулися серйозні якісні зміни: припинили існування більшість диктаторських режимів; відійшла в минуле система апартеїду, у ряді країн розбудовується ринкова економіка, – комплексна криза в регіоні не тільки не пом'якшилася, а й набрала системного характеру.

Соціально-економічна модернізація постколоніального Африканського континенту обтяжена успадкованою від колоніалізму економічною відсталістю країн, відсутністю достатнього власного потенціалу — коштів, кваліфікованої робочої сили, технологій, внутрішнього ринку та ін.; додаткові труднощі створює стрімке зростання населення.

2. Австралія.

Австралія (офіційна назва — Австралійський Союз) — єдина держава світу, яка повністю займає цілий материк. Незважаючи на великі розміри (7,7 млн. км²), її територія є досить компактною. Своєю формою вона нагадує трапецію з увігнутою верхньою основою (тут у материк врізається велика за­тока Карпентарія). Значною відокремленою частиною Австралії є лише най­менший за площею штат — Тасманія, який займає однойменний острів.

Населення Австралії - 20, 1 млн. чоловік

Столиця Канберра. Найбільше місто Сідней

Офіційна мова - англійська (де юре мова не має ніякого офіційного статусу)

Форма державного правління – конституційна монархія. Австралія входить до Британської Співдружності Націй. Глава держави – королева Єлизавета II, представлена генерал-губернатором.

Форма адміністративно-територіального устрою - федерація у складі 6 штатів і 2 територій (Новий Південний Уельс, Південна Австралія, Північна територія, Вікторія, Тасманія, Австралійська столична територія, Західна Австралія, Квінсленд)

Валюта – австралійський долар.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология