ІІІ. Інтерв’ю. Прес-конференція.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 14Следующая ⇒

Інтерв’ю – спосіб здобуття соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування, припускає більшу свободу опитуваного у формулюванні відповідей. Інтерв’ю проводиться «обличчям до обличчя». Розрізняють два види інтерв’ю:

1. Інтерв’ю вільні – не регламентовані темою і формою бесіди;

2. Інтерв’ю стандартизовані – за формою наближені до анкети із закритими питаннями.

Той, хто бере інтерв’ю весь час повинен пам’ятати, що він – дослідник, не можна сходити з плану, потрібно вести розговор в потрібному йому руслі. Вирішальне значення при проведенні інтерв’ю має довірливий контакт між тим, хто бере інтерв’ю і тим у кого його беруть. Не можна допускати втрати психологічної дистанції, потрібно зберігати нейтральну позицію процесі інтерв’ю і старатися не демонструвати своє відношення до відповідей чи питань. Також характерною рисую інтерв’ю є те, що питання в основному заздалегідь заготовлені.

Прес-конфренція. Скликається для того, щоб довести до широкої публіки важливу політичну, економічну, соціальну інформацію, повідомити про дії організацій, що мають велике значення для громадськості. Тим самим зміцнюються зв’язки з населенням, удосконалюється імідж закладів, підприємств, фірм.

Основні стилі спілкування.

Стиль спілкування суттєво впливає на поведінку людини під час її взаємодії з іншими людьми. Конкретний вибір стилю спілкування визначається такими факторами: особистісні якості людини, її світогляд та соціальний статус у певному суспільстві, характеристиками цього суспільства та ін.

Ритуальне спілкування – головним завданням партнерів є підтримка зв’язку із соціумом, підкріплення уявлення про себе як про члена суспільства. При цьому важливим є те, що партнер при ритуальному спілкуванні є немовби необхідним атрибутом виконання ритуалу. У реальному житті існує велика кількість ритуалів, іноді дуже різних ситуацій, у яких кожний бере участь як «маска» із заздалегідь визначеними якостями. Ці ритуали вимагають від учасників тільки одного – знання правил гри. Наприклад, ми вітаємося із знайомими та малознайомими людьми, говоримо про погоду, сміємося, скаржимося на побутові труднощі.

Маніпулятивне спілкування – до партнера відносяться як до засобу досягнення зовнішніх по відношенню до нього цілей. У маніпулятивному спілкуванні своєму співрозмовникові демонструється лише те, що допоможе досягненню мети. У цьому виді спілкування ми, по суті, «підсовуємо» партнеру стереотип, який ми вважаємо найбільш вигідним у даний момент. Переможе той, хто виявиться найбільш винахідливим маніпулятором, тобто той, хто краще знає партнера, краще розуміє цілі, краще володіє технікою спілкування.

Гуманістичне спілкування – це особисте спілкування, що дає змогу задовольнити такі людські потреби, як розуміння, співчуття, співпереживання. Цілі гуманістичного спілкування із самого початку не закріплюються і не плануються. Специфічною особливістю цього спілкування є спільна зміна уявлень обох партнерів, що визначається глибиною спілкування. Приклад гуманістичного спілкування: інтимне, педагогічне, довіряючи, спілкування лікаря та пацієнта тощо.

Авторитарне спілкування – це влада одного в процесі спілкування. Одноосібне ухвалення рішення, накази вказівки. Люди, що сповідують авторитарний тип взаємодії, мають догматичне мислення, за якого тільки одна думка (переважно керівника) правильна, а всі інші помилкові.

Демократичне спілкування – колегіальне прийняття рішень, заохочення активності учасників комунікативного процесу, поінформованість усіх про вирішувану проблему, способи виконання завдань, досягнення цілей. Врахування інтересів, потреб, бажань, учасників комунікативного процесу.

Ліберальне спілкування – «пливе за течією», часто вдається до вмовляння співрозмовника, малоініціативний у спілкуванні.

Лекція 2

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров