Практичне заняття 2. Тема2: Поняття.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 5Следующая ⇒

10.Які з визначень є номінальними, а які - реальними: а) класифікація – це поняття, що є синонімічним терміну “ділення”; б) термін “метафізичний” означає той, що виходить за межі фізичного, природного уявлення, “надприродний”; в) корупція є злочином, який полягає в прямому використанні посадовою особою прав, пов`язаних з її посадою, з метою особистої наживи; г) еміграція – переселення з батьківщини до іншої країни; д) джеррімендерінг – практика з розряду «політичних технологій», відповідно до якої політики прагнуть довільно визначати виборчі округи так, щоб за рахунок цього отримувати перемогу на виборах.

11. В наведених визначеннях знайдіть логічні помилки та вкажіть, з порушенням яких правил вони пов`язані: а) Верховна Рада – це законодавчий орган влади; б) політика – це сфера діяльності політиків; в) політичні партії – це угрупування людей за інтересами, що відображають ідеологію лібералізму, консерватизму або соціалізму; г) нонконформізм являє собою заперечення конформізму; д) дипломатія – це мистецтво мовчазних гармат.

Чи є коректним наступний дихотомічний поділ: «Величини бувають великими та малими; а кожен з наведених видів розподіляється на нескінченні та кінцеві».

Чи є правильним поділ за видозміною ознаки: «множина дійсних чисел класифікується на раціональні, ірраціональні, цілі та натуральні числа»?

Чи є правильним поділ за видозміною ознаки: «Всі ідеології поділяються на «ліві» та «праві»»?

Знайдіть помилки та відкоригуйте наступні класифікації: а) політичні партії бувають правлячими, опозиційними, масовими, кадровими, консервативними, радикальними; б) політичні режими бувають: комуністичними, фашистськими, нацистськими, демократичними; в) українська політична наука містить в собі власну теорію та історію, аналіз політичних інститутів, аналіз політичних процесів, дослідження політичних проблем міжнародних систем та глобального розвитку, етнополітологію та етнодержавознавство.

Оцініть за правилами ділення понять наступну класифікацію:

Дж.Френч та Б.Рейвен назвали ці ресурси підставами влади і виділили такі:

1) Влада примусу – її сила визначається очікуванням індивідом або групою здатності носія влади покарати його за небажані дії або блокувати той чи інший мотив.

Влада зв’язків є різновидом влади примусу. Вона базується на тому, що людина може впливати на поведінку іншого, використовуючи владу впливової особи, підтримкою якої вона користується.

Влада професіонала (експерта) – базується на знаннях, досвіді, інтуїції та навичках людини.

Нормативна влада базується на сприйнятих та засвоєних нормах, відповідно до яких особа має право контролювати виконання правил поведінки.

Референтна влада (еталонна) - пов’язана з бажанням людини бути схожим на іншого, який має високий престиж та позитивні якості.

Інформаційна влада – має місце тоді, коли особа володіє інформацією важливою для іншого.

Влада винагородження – її вплив визначається очікуваннями, щодо можливості задовольнити один з мотивів діяльності особи.

Оцініть за правилами ділення понять наступну класифікацію:

Досить поширеною в сучасній політології є класифікація ресурсів, запропонована А.Етціоні. Він розподіляє їх на утилітарні, примусові та нормативні. Влада завжди використовує ці ресурси у комплексі, оцінюючи найбільш дієві на цей момент потреби людей для забезпечення найбільш оптимального співвідношення витрат і результатів при використанні різноманітних ресурсів влади.

Утилітарні ресурси – це матеріальні та соціальні цінності, які пов’язані з повсякденним життям людини. Сюди можна віднести гроші, багатство, землю, а також можливості підвищення престижу, соціального статусу та ін.

Примусові – це установи фізичного примусу, адміністративні покарання та ін., які використовуються коли не спрацьовують інші види ресурсів.

Нормативні – передбачають засоби впливу на внутрішній світ людини, її переконання, ціннісні орієнтації та норми поведінки.

Література.

11. Алфьоров С. М. Логіка для юристів: навчальний посібник / С.М. Алфьоров, Р.В. Бараннік, Г.Г. Шпитальов; за заг. ред. С.М. Алфьорова. – К., 2011.

12. Гвоздік О.І., Кисельов С.О. Логіка. Конспект лекцій. – К., 1997.

13. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник для юридичних вузів і факультетів. – Харків, 1995.

14. Івін О.А. Логіка. Експериментальний навчальний посібник для факультативних курсів за вибором учнів старших класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій. – К., 1996.

15. Конверський А.Є. Логіка. – К., 1998.

16. Конверський, А. Є. Логіка традиційна та сучасна: підручник / А.Є. Конверський. К. – 2007.

17. Плавич, В. П. Основы логики с задачами и упражнениями: учебное пособие / Плавич В. П. Харьков. – 2010.

18. Руденко К.П. Логіка. – К., 1976.

19. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К., 1996.

20. Хоменко І. В. Логіка: теорія та практика: підручник / І.В. Хоменко. – К., 2010.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров