Дисципліна Фінансовий аналіз

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 26Следующая ⇒

1. Роль фінансового аналізу в управлінні підприємством, його мета і завдання.

Фінансове становище підприємства (>ФСП) залежить від результатів його виробничої, комерційних і фінансової складової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, це позитивно впливає фінансове становище підприємства. І навпаки, внаслідок недовиконання плану з виробництва та реалізації продукції відбувається підвищення його собівартості, зменшення виручки та незначною сумою прибутків і як наслідок - погіршення фінансового становища підприємства його платоспроможності

Сталий фінансове становище у своє чергу надає позитивний вплив виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансову діяльність як частину господарську діяльність спрямовано забезпечення планомірного надходження й витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власної родини та позикового капіталу і найефективнішого її використання.

Фінансовий аналіз є оцінку фінансово - господарську діяльність фірми у минулому, сьогоденні й відіб'ється плановане майбутньому. Його мета - визначити стан фінансового здоров'я фірми, виявити слабких місць, потенційні джерела виникнення проблем при подальшою його роботи і знайти сильні сторони, куди фірма може зробити ставку. Оцінюючи фінансовий стан фірми по допомогу фінансового аналізу вдаються економічні суб'єкти, зацікавлені у отриманні найповнішої інформації про її діяльність.

Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

- майновий стан підприємства;

- ступінь підприємницького ризику, зокрема можливість погашення зобов'язань перед третіми особами;

- достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;

- потребу в додаткових джерелах фінансування;

- здатність до нарощення капіталу;

- раціональність залучення позикових коштів;

- обґрунтованість політики розподілу і використання прибутку;

-доцільність вибору інвестицій та ін. У широкому сенсі фінансовий аналіз може використовуватися:

- як інструмент обґрунтування короткострокових і довгострокових економічних рішень, доцільності інвестицій;

- засіб оцінки майстерності і якості управління;

- спосіб прогнозування майбутніх результатів. Сучасний фінансовий аналіз постійно змінюється під дією

2. Методи та прийоми фінансового аналізу.

Існують різні класифікації методів фінансового аналізу. Перший рівень класифікації виділяє формалізовані і неформалізовані методи аналізу.

До першої групи відносяться методи, в основі яких лежать досить строгі формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів; вони складають другий рівень класифікації. До формалізованих методів належать:

- класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу – ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, відсоткових чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування;

- традиційні методи економічної статистики – середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки показників у динаміці;

- методи математичної статистики вивчення зв’язків – аналізи кореляційний, регресивний, дискримінант ний, дисперсійний, факторний, коваріаційний тощо;

- економетричні методи – матричні, теорії міжгалузевого балансу;

- методи економічної кібернетики і оптимального програмування – системного аналізу, лінійного, нелінійного, динамічного програмування тощо;

- методи економічної кібернетики і теорій прийняття рішень – теорії графів, ігор, масового обслуговування, сітьового планування і управління.

Неформалізовані методи засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на строгих аналітичних залежностях. Застосування цих методів характеризується визначеним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика:

- експертні оцінки найчастіше використовуються для надання кількісної оцінки якісним характеристикам;

- імітаційне моделювання дозволяє досліджувати можливі зміни об’єкту на прикладі умовної моделі;

- системи показників дають змогу проводити аналіз за певними напрямками: система показників для оцінки фінансової стійкості; рентабельності; інвестиційної привабливості тощо;

- аналітичні таблиці використовуються для узагальнення та підвищення наочності матеріалу, що надається.

Практика фінансового аналізу виробила його основні прийоми. Серед них можна виділити шість:

- горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції з попереднім періодом;

- вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції на результат у цілому;

- аналіз трендів – порівняння кожної позиції в інформації з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто, основної тенденції зміни показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;

- аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відносин між окремими позиціями в інформації, визначення взаємозв'язків показників;

- порівняльний (просторовий) аналіз – порівняння зведених показників як всередині підприємства за окремими структурними підрозділами, так і з показниками конкурентів, середньогалузевими та середньогосподарськими;

- факторний аналіз – аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Факторний аналіз може бути як прямим, коли результативний показник ділять на складові частини, так і зворотнім, коли його окремі елементи складаються в загальний результативний показник.

Фінансовий аналіз діяльності підприємства проводиться за допомогою різних типів моделей, що дозволяють визначити структуру та ідентифікувати взаємозалежності між основними показниками. Можна виділити три основних типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.

Дескриптивні моделі, відомі також як моделі описового характеру, є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності тощо.

Предикативні моделі – це моделі прогнозного характеру, що використовуються для прогнозування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найбільш розповсюдженими з них є розрахунок точки критичного обсягу продажу, побудова прогнозних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу, моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими, наприклад, по бюджету. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому аналізі фінансового стану. Вони зводяться до встановлення нормативів по кожній статті витрат, по технологічних процесах, видам продукції, центрам відповідальності і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология